Зміст
Введення
Глава I. Психолого-педагогічні проблеми розвитку словника дітей дошкільного віку
1.1 Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку
1.2 Завдання і зміст словникової роботи в дитячому саду
1.3 Ігри та вправи, що застосовуються для розвитку словника дітей
1.3.1 Дидактичні ігри
1.3.2 Сюжетно-рольові ігри
1.3.3 Лексичні вправи
Глава II. Використання дидактичних ігор та лексичних вправ для розвитку словника дітей 4-5 років
Висновок
Список літератури
Введення
Наявність інтелекту, тобто здатності пізнавати зовнішній світ за допомогою пам'яті, уявлення, уяви, мислення, а також мова - це найважливіші відмінності людини від тварини. І інтелект, і мова у людини з'являються на щаблі раннього дитячого віку і інтенсивно удосконалюються в дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці.
Але інтелект з'являється у дитини і вдосконалюється у підлітка і юнаки не просто тому, що його організм росте, а лише за неодмінної умови оволодіння цією людиною промовою [1].
Якщо дорослі, які оточують дитини, починають правильно навчати його говорити вже з дитячого віку, то така дитина розвивається нормально: у нього з'являється здатність представляти, потім і мислити, і уявляти; із кожної вікової щаблем ці здатності удосконалюються. Паралельно з розвитком інтелекту розвивається і удосконалюється емоційно-вольова сфера дитини.
Мова дитини збагачується швидше і його психіка розвивається різнобічне, якщо вихователі ставлять його в такі умови, коли природна мовленнєва діяльність проходить більш інтенсивно. Основним умовою прискорення розвитку мовленнєвої діяльності є застосування різних методів навчання мови, побудованих на принципах лінгводидактики.
Методом навчання називають дії навчає і навчається, що виконуються з метою передачі знань від одного до іншого.
Для дошкільного періоду розвитку мови характерні практичні методи: метод імітації, метод розмови (бесіди), метод переказу, метод розповідання (твори) [2].
Психолого-педагогічні особливості та механізми розвитку словника дітей розкриваються в працях Л.С. Виготського, А.А. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та ін Усі дослідники вказують на необхідність спеціального мовного виховання (А.А. Леонтьєв, Л. В. Щерба).
Розвиток словника дітей у вітчизняній методиці має багаті традиції, закладені в працях К.Д. Ушинського, Л.Н. Толстого. Основи методики розвитку активного словника дошкільників визначені в роботах М.М. Кониною, А.М. Леушина, Л.А. Пеньевской, О.І. Соловйової, Є.І. Тіхеевой, А.П. Усовой, Е.А. Флерина. Проблеми змісту і методів розвитку словника дітей в дитячому садку плідно розроблялися А.М. Бородич, Н.Ф. Виноградової, Л.В. Ворошніна, В.В. Гербовою, Е.П. Короткової, Н.А. Орлановой, Е.А. Смирнової, Н.Г. Смольнікова, О.С. Ушакової, Л.Г. Шадріної та ін Авторами визначені цілі та завдання розвитку словника дітей, методичні принципи, створені системи навчальних занять, розглянуто специфічні умови розвитку словника дітей.
Враховуючи все вище сказане, можна вважати тему курсової роботи "Дидактичні ігри та лексичні вправи як засіб розвитку словника дітей "актуальною.
Мета роботи: Проаналізувати дидактичні ігри та лексичні вправи як засіб розвитку словника дітей.
Завдання:
Вивчити особливості розвитку словника дітей дошкільного віку.
Проаналізувати завдання та зміст словникової роботи в дитячому саду.
Розглянути ігри та вправи, застосовувані для розвитку словника дітей.
Проаналізувати використання дидактичних ігор та лексичних вправ для розвитку словника дітей 4-5 років.
Об'єкт роботи: Словник дітей.
Предмет: Дидактичні ігри та лексичні вправи як засіб розвитку словника дітей.
Гіпотеза: Використання в системі освіти дидактичних ігор та лексичних вправ сприяє розвитку словник дітей.
Глава I. Психолого-педагогічні проблеми розвитку словника дітей дошкільного віку
1.1 Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку
У дошкільному віці починається розвиток понять, в результаті чого приблизно до підліткового віку у дітей повністю оформляється словесно-логічне, понятійне або абстрактне мислення (Його іноді називають теоретичним). Як же відбувається цей специфічний процес?
Трьох-чотирирічна дитина може використовувати слова, які ми, дорослі, аналізуючи смислову структуру мови й мови, називаємо поняттями. Однак використовує він їх інакше, ніж дорослий, часто не повністю розуміючи їх значення. Дитина користується ними як ярликами, замінюють дію або предмет. Ж. Піаже назвав цю стадію речемислітельного розвитку дітей, обмеживши її 2-7 роками, дооперационального з тієї причини, що тут дитина ще фактично не знає і практично не застосовує прямих і зворотних операцій, які, в свою чергу, функціонально пов'язані з користуванням поняттями, по крайней мере, в їх початковій, конкретній формі [3].
Розвиток понять йде паралельно з розвитком процесів мислення й мови і стимулюється тоді, коли вони починають з'єднуватися один з одним. Для того щоб краще зрозуміти динаміку розвитку понять, поряд зі знанням розвитку мислення необхідно мати уявлення про відповідної лінії самостійного мовленнєвого розвитку. В дошкільному дитинстві (3-7 років) мова дитини стає більш зв'язковою і набуває форми діалогу. Ситуативність мови, характерна для дітей раннього віку, тут поступається місцем контекстної промови, розуміння якої слухати не вимагає співвіднесення висловлювання з ситуацією. У дошкільника в порівнянні з дитиною раннього віку з'являється і розвивається більш складна, самостійна форма мови - розгорнуте монологічне висловлювання. В дошкільному віці відзначається розвиток мовлення "про себе" і внутрішньої мови.
Особливий інтерес для розуміння того, як іде процес розвитку внутрішнього мовлення - саме вона є "носієм" понять, - представляє аналіз появи, динаміки перетворення і зникнення так званої егоцентричної мови. Спочатку ця мова, обслуговуюча автономну діяльність дитини з вирішення практичних завдань у наочно-дієвому або наочно-образному плані, органічно вплетена в процес діяльності на всьому його протязі. Ця мова у зовнішній, словесній формі фіксує результат діяльності, сприяє зосередженню і збереженню уваги дитини на окремих її моментах і служить засобом управління короткочасною і оперативної пам'яттю. Потім поступово егоцентричні мовні висловлювання дитини переносяться на початок діяльності і набувають функцію планування. Коли ж етап планування стає внутрішнім (це зазвичай відбувається до кінця дошкільного дитинства), егоцентрична мова поступово зникає і заміщається внутрішньої промовою.
У той час, коли з'являється егоцентрична мова, дитина за рівнем свого інтелектуального розвитку ще не здатний до засвоєння правил мовної поведінки в діалозі, доступних будь-якому дорослому. Дитина 4-5-річного віку не має ще навичок користування прагматикою, ним засвоєні лише верхні шари соціалізованої мови - граматика і лексика. "Дитина як носій" вродженої граматики "не вміє спілкуватися в реальних ситуаціях, незважаючи на всі свої знання синтаксису, морфології, лексики і вражаючу уяву психолингвистов швидкість їх придбання "[4]. Дитина не вміє психологічно впливати за допомогою мови на співрозмовника, і дорослому здається, що він і не намагається це робити.
Користуючись промовою і знаючи багато слова, дитина ще довгий час не усвідомлює слова як слова, щось позначають, але існуючі окремо як системи символів. Наприклад, багато молодші дошкільнята та діти середнього дошкільного віку на прохання назвати і перерахувати, скільки слів у реченні, називають тільки іменники, як би не помічаючи дієслів, прикметників та інших частин мови. З поняттям "слово" вони...
