Зміст
Введення
Глава I. Історія розвитку питання в роботах педагогів
1.1 Погляди зарубіжних представників педагогіки
1.2 Розвиток питання в Росії
1.3 Сутність індивідуально-особистісного взаємодії
1.4 Розвиток інтересу до творчості і види творчої діяльності
1.5 Методи розвитку творчих здібностей у дітей
Глава II. Позакласна робота з праці (З досвіду роботи)
2.1. В'язання як галузь декоративно-прикладного мистецтва
2.2.1 Інструменти та матеріали. Технологія виконання набору петель
2.2. Аплікація з соломи
2.2.1 Історія розвитку роботи з соломою
2.2.2 Технологія роботи з соломою
2.2.3 Методика виготовлення аплікації із соломи
2.3. Мозаїка - один з видів монументально-декоративного мистецтва
2.3.1 Історія появи мозаїки як виду декоративно-прикладного мистецтва
2.3.2 Методика виготовлення мозаїки з яєчної шкаралупи
2.4. Робота з пап'є-маше на позакласних заняттях з трудового навчання
2.4.1 Історія виникнення роботи з пап'є-маше
2.4.2 Технологія виготовлення пап'є-маше. Робота з ним
Глава III. Практична частина
3.1. Використання техніки роботи з різними матеріалами на гурткових заняттях
3.2. Методи, які використовуються на заняттях
3.3. Конспекти занять
3.4. Рекомендації
3.5. Методики діагностики універсальних творчих здібностей для дітей 8-9 років
Висновок
Список літератури
Введення
В даний час на перший план діяльності школи висувається трудове виховання і навчання, в тому числі засобами мистецтва. Воно відіграє найважливішу роль у цивільному становленні, моральному формуванні особистості, у виробленні усвідомленого ставлення підлітків до навчання, підготовці їх до вступу в самостійне життя.
Декоративно-прикладне мистецтво - це велика область мистецтв, яка служить художньому формуванню матеріального середовища, створюваної людиною, сприяє впровадженню в неї естетичного та ідейно-образного начала. Твори декоративно-прикладного мистецтва поряд з розподілом їх по практичному призначенню (посуд, меблі, тканини, знаряддя праці, одяг і т.д.) класифікуються за матеріалом (дерево, метал, кераміка, текстиль) і по техніці виконання (різьблення, розпис, карбування, інкрустація, мозаїка і т.д.) Завдяки з'єднанню техніки, технологічних прийомів обробки матеріалів з художньою творчістю і мистецтвом досягається особлива декоративна краса й виразність предмета.
У шкільних заняттях декоративно-прикладним мистецтвом закладений високий виховний потенціал. Розкриваючи величезну духовну цінність виробів народних майстрів, такі заняття формують естетичний смак школярів, дозволяють озброювати учнів технічними знаннями, розвивати у них трудові уміння і навички, вести психологічну і практичну підготовку до праці, до вибору професії. Так в процесі занять різними видами декоративно-прикладного мистецтва органічно поєднуються і зв'язуються завдання естетичного та трудового виховання школярів.
Існує чимало видів художньої обробки матеріалів. Однак далеко не кожен з них може увійти складовою частиною у зміст занять загальноосвітніх шкіл в якості одного з виховних засобів. Вони повинні відповідати певним педагогічним вимогам. Види декоративно-прикладного мистецтва, які використовуються у виховній роботі загальноосвітньої школи, при високих естетичних якостях повинні бути доступні школярам за своїми художніми і технологічним характеристикам, по витраті фізичних зусиль. Однак поряд з доступністю і посильну ці заняття повинні володіти потенційним запасом складності, щоб кожне з виконуваних завдань велося по дидактическому принципом навчання на високому рівні труднощів, що дозволяє повніше розкрити духовні і фізичні сили школярів.
У школі повинні знаходити місце такі види декоративно-прикладного мистецтва, в процесі освоєння яких встановлювалися б міцні міжпредметні зв'язки і отримували практичне застосування і подальший розвиток знання, що здобуваються школярами на уроках з різних дисциплін. Заняття декоративно-прикладним мистецтвом повинні грунтуватися на знаннях, придбаних учнями на уроках образотворчого мистецтва, креслення та трудового навчання, фізики та хімії. При роботі над декоративними композиціями учні можуть скористатися знаннями з області ботаніки, біології, історії, літератури та інших навчальних дисциплін.
Разом з тим чимале значення має відповідність обраних видів декоративно-прикладного мистецтва вимогам шкільної гігієни і безпеки праці, можливості проведення занять у навчальних майстернях і кабінетах. Неодмінною умовою є також доступність матеріалів і малу кількість інструментів, що застосовуються для створення виробів.
Нерідкі випадки, коли дитяче захоплення стає професією. У школах, що знаходяться в районах поширення народних художніх промислів, учні на уроках трудового навчання вивчають традиційні прийоми художньої обробки матеріалів, властиві своєму краю. Завдяки співдружності шкіл і підприємств художньої промисловості в цих місцях учні з раннього віку знаходяться в тісному спілкуванні з народним мистецтвом (вивчають його багатющі традиції), в цікавому, захоплюючому творчому процесі, який лежить в основі навчання, набувають робочу професію. Приплив молодих сил в свою чергу дає можливість художнім комбінатам постійно розширювати виробництво, удосконалювати і розвивати традиції народних художніх промислів. Але навіть якщо в подальшому учні не зв'яжуть свою професію з декоративно-прикладним мистецтвом, навички, отримані ними на заняттях, підвищать їх культурний рівень, розширять кругозір, нададуть істотну допомогу в роботі за обраною спеціальністю.
Важливою ланкою в трудовому і естетичному вихованні учнів загальноосвітніх шкіл засобами декоративно-прикладного мистецтва є позаурочні заняття позакласна і позашкільна робота так вважають наступні педагоги: Я.А. Каменський, Дж. Локк, В.В. Сухомлинський, І.П. Волкова та інші.
Заняття в гуртках дозволяють учням долучитися до цікавого справі, яка внутрішньо збагатить їх, відведе у світ прекрасного, а в подальшому заповнить цікавим творчим працею вільний від роботи час.
Задача розвитку індивідуальних художніх можливостей школярів, виховання в них новаторського ставлення до праці все більше опановує педагогічним свідомістю викладачів.
Творчо працюючий педагог знаходиться в постійному пошуку шляхів і засобів вирішення завдань трудового виховання, а також питань розвитку індивідуально художніх особливостей. Тому завданням керівника гуртка є закласти основи творчого потенціалу дитини та її художнього розвитку.
Більшість дослідників, які зачіпають проблему розвитку індивідуальних творчих можливостей школярів, вважає, що цьому сприяє можливість проявити свої вміння на гурткових заняттях, показати неповторність свого вироби і техніку його виконання. Тому керівники гуртків обов'язково повинні цілеспрямовано виявляти схильності дітей і, враховуючи педагогічні вимоги, пропонувати їм теми робіт відповідно до їх інтересами і можливостями. Необхідно дозволяти дітям самим пропонувати вид вироби, способи роботи, експериментувати, вносити нововведення. Індивідуальний працю учнів під час гурткового заняття полягає в тому, що під загальним керівництвом викладача школярі самостійно виконують цікавлять їх трудові завдання. Тематика, зміст, складність і трудомісткість цих завдань повинні підбиратися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей школярів для успішного виконання намічених планів.
Індивідуально художні особливості - поняття широке. Воно містить в собі вміння дитиною своєрідно, по-своєму виконати завдання викладача. Проявити свою фантазію, уяву, швидкість, вміння володіти інструментами і матеріалом. Виховання здійснюється однаково для всіх дітей, але в залежності від його...
