План
Цілі, завдання та специфіка діяльності дитячого медичного реабілітаційного центру
Психолого-педагогічні основи роботи з дітьми та підлітками в реабілітаційних центрах
Технології реалізації соціальних педагогом посередницького напрямки роботи в реабілітаційних центрах
Роль соціальних педагогів у реабілітації інвалідів
Діяльність спеціалізованих установ віднесена до компетенції органів соціального захисту населення.
Первинна профілактика та рання корекція поведінки дитини і батьківсько-дитячих відносин здійснюються загальноосвітніми закладами, дозвільний соціально-педагогічними центрами, центрами психологічної консультації та педагогічної реабілітації. [1.]
Суб'єкти реабілітаційного простору, що здійснюють свою діяльність ставлять метою гyманізацію соціуму дитини, гармонійне його розвиток, профілактику шкільної і соціальної дезадаптації. [2]
Головне завдання центру - це індивідуальна, конкретна робота з дітьми в умовах збереження міжособистісних зв'язків, а також робота з сім'єю до, під час і після проходження курсу реабілітації в спеціалізованих установах.
Медичне обстеження дітей у центрі показує, що всі вони мають соматичні захворювання, які у більшості носять хронічний характер.
Організація реабілітаційного процесу в соціально-реабілітаційному центрі здійснюється комплексно.
Комплексний підхід реабілітації грунтується на ряді принципів:
-виявлення та експертна оцінка реабілітаційного потенціалу кожної дитини;
-виділення пріоритетного напрямки реабілітації;
-диференційований підхід до організації та реалізації реабілітаційних заходів;
-послідовність реабілітаційного впливу;
-спадкоємність методів реабілітації при комплексному впливі.
-->p>
Реабілітаційна робота з дитиною в установі будується по наступних основних етапах:
Підготовчий - це збір інформації: знайомство з дитиною, з сім'єю, соціальним оточенням і умовами середовища, обстеження та соціальна діагностика фізичного та психічного стану;
організаційний - аналіз інформації, виявлення можливостей, диференціація проблем і потреб, розробка програми індивідуальної роботи;
практичний - реалізація індивідуальної програми, безпосередньо реабілітаційна діяльність.
Модель організації психолого-педагогічної роботи в установі будується за принципом психолого-педагогічного супроводу. Одна з форм супроводу дитини - соціально-реабілітаційний консиліум (МПСПК). Консиліум дозволяє об'єднати зусилля фахівців з соціальної роботи, педагогів, психологів, медиків і всіх інших суб'єктів реабілітаційного процесу, зацікавлених в успішному навчанні і повноцінному розвитку дітей і підлітків, намітити цілісну програму індивідуального супроводу та адекватно розподілити обов'язки і відповідальність за її реалізацію.
консиліум - це організаційний етап реабілітаційної діяльності. Перший консиліум проходить через 10-14 днів після надходження дитини до закладу. Основним документом для роботи консиліуму є "Індивідуальна програма роботи з дитиною", куди заносяться результати обстеження дитини фахівцями.
Індивідуальна програма соціальної реабілітації створюється на основі всебічного вивчення дитини співробітниками центру: медиками, вихователями, вчителями, соціальними педагогами, фахівцями з соціальної роботи та ін У програмі реабілітації відбивається узагальнена інформація про дитину, яка містить такі відомості: стан фізичного і психічного здоров'я, наявність санітарно-гігієнічних і господарсько-побутових навичок; ступінь загальноосвітньої підготовки; ступінь відносин підлітка до дорослим, одноліткам, самому собі, пізнання, праці, грі і т.д. [3.]
Мета роботи фахівців по соціальній карті реабілітації - це прищеплення дитині суспільно-корисних норм і цінностей, поліпшення його фізичного і психічного здоров'я, зміцнення внутрішнього потенціалу.
Широко використовується в оздоровленні дітей фітотерапія (вітамінний, заспокійливий і тонізуючий збори) і вітамінотерапія. За медичними показаннями розробляється індивідуальна програма для занять у тренажерному залі. "Увага до стану здоров'я дітей створює сприятливий грунт для змін відносин з оточуючими: зменшується дратівливість, рідше проявляється агресивність ". [4.]
Найважливішим напрямком діяльності центру є соціально-реабілітаційна, тобто організація ефективного супроводу в ході розвитку дитини, робота з мікросередовищем, в якої постійно проживає дитина, надання допомоги в інтелектуальному і особистісному розвитку, зняття психологічних бар'єрів, страхів і т.д.
У реабілітаційній роботі з дітьми використовується ігрова терапія. Вона грунтується на довірі до дитини, до його безмежним можливостям, вірі в його самостійність. Застосування ігрової терапії в процесі реабілітації дозволяє дитині найбільше повно виразити і досліджувати своє власне "Я" (почуття, думки, переживання і вчинки), тому гра-природне для дитини засіб комунікації.
Складовим елементом корекційно-реабілітаційної роботи є створення умов для організації дозвілля дітей. Реабілітаційний процес повинен включати використання різних форм арттерапії (домашній театр; музичне, танцювальне, образотворче творчість; флористика і т.д.). При цьому діти самостійно обирають вид дозвільної діяльності.
Одним з пріоритетних напрямків є педагогічна реабілітація, що включає в себе створення та дотримання особливого режиму навчання; формування позитивної мотивації і активізації пізнавальної діяльності; організацію індивідуального підходу в навчально-виховному процесі на основі індивідуальних програм розвитку, організацію педагогічної освіти батьків або осіб, які їх замінюють.
Істотне значення для повноцінного оздоровлення дітей має правильна організація їх рухового режиму. Ефективним фізичним оздоровленням є використання таких видів спорту: взимку - лижі, гра в хокей, катання на ковзанах, влітку - плавання, баскетбол, футбол.
В цілях профілактичної роботи потрібно залучати батьків та інших членів сім'ї до діяльності соціально-реабілітаційного центру. У зв'язку з чим необхідно організувати знайомство батьків зі спеціалізованою установою (розповісти про діяльності та завдань, методах роботи з дітьми), залучати батьків до спільної діяльності з дитиною в умовах установи: спортивні ігри, поїздки по історичних місцях та ін
Комплексний підхід в соціальної реабілітації дітей грунтується на принципах:
- виявлення і експертна оцінка реабілітаційного потенціалу кожної дитини з контингенту дітей;
- виявлення пріоритетного напрямку реабілітації;
- диференційований підхід до організації та реалізації реабілітаційних заходів;
- послідовність реабілітаційного впливу.
Список літератури:
1. Барсукова Т. Соціально-педагогічний супровід дітей групи ризику та їх сімей// Соціальна педагогіка. 2003. № 1. С. 70.
2. Профілактика бездоглядності та безпритульності неповнолітніх// Беспризорник. 2003. № 2. С.
3. Ротовський І.Б., Четвергового Л.П. Методика індивідуальних програм соціальної реабілітації неповнолітніх в умовах соціально-реабілітаційного центру// Вісник психо-соціальної та корекційно-реабілітаційної роботи. 2000. № 1. С.22.
4. Ляпіна В.Г. Центр потрібний всім// Працівник соціальної служби. 2001. № 1. С. 72.
5. Барсукова Т.В. Застосування ігрової терапії в процесі реабілітації безпритульних дітей.// Безпритульний. 2003. № 3.С. 48.
6. Інтернет ресурси: www.rc.odessa.ua., Www.kandagar.com.
