МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки
Випускна кваліфікаційна (дипломна) робота
Спеціальність
В«Соціальна педагогікаВ»
РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПРОФІЛАКТИКИ бродяжництва серед дітей І ПІДЛІТКІВ
Москва 2009
ЗМІСТ
Введення
Глава I. ДИТЯЧЕ бродяжництва та безпритульності ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА
1.1 Історико-ретроспективний контекст профілактики бродяжництва в Росії
1.2 Причини дитячого бродяжництва та безпритульності
1.3 Проблеми профілактики безпритульності та бродяжництва неповнолітніх (нормативно-правової та соціально - реабілітаційний аспекти) Висновки по першому розділі
Глава II. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПРОФІЛАКТИКИ бродяжництва серед дітей І ПІДЛІТКІВ
2.1 Особливості взаємодії школи і сім'ї у подоланні схильності підлітків до бродяжництва
2.2 Особливості роботи соціального педагога з батьками щодо подолання бродяжництва в середовищі підлітків
2.3 Соціально - педагогічні технології роботи з підлітками, схильними бродяжництва
2.4 Рекомендації по профілактиці бродяжництва серед дітей і підлітків в умовах освітньої установи
Висновки по другому розділі
ВИСНОВОК
Cписок використаної ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження . У Росії, яка переживає в даний час глибокі трансформаційні процеси та наслідки здійснення ринкових реформ, ростуть масштаби соціального сирітства неповнолітніх, жорстокого поводження з ними. Масового характеру набувають жебрацтво, жебрацтво, бездоглядність дітей - Соціальні фактори, ігнорувати які надзвичайно небезпечно. Безпритульні діти і підлітки бродяжать, займаються дрібним злодійством, жебрацтвом, долучаються до вживання спиртних напоїв, наркотичних та токсичних речовин, проституції, вчиняють протиправні дії.
Проблема бродяжництва розглядається сучасними авторами (Мірсагатова М.Н., В.С.Мухина, Е.Г.Слуцкій та ін) насамперед стосовно до молодіжної середовищі. При цьому сам термін "бродяжництво" часто виступає як рядоположенним з термінами "безпритульність" та "Бездоглядність" і, більш того в нерозривному зв'язці з останніми (А. В. Глаголєва).
Подібний підхід абсолютно виправданий при вивченні соціальних і соціально-педагогічних аспектів даних явищ. Однак, якщо говорити про специфічної соціально-психологічної реальності, саме "Бродяжництво" виступає в даному випадку родовим поняттям. У цьому сенсі безпритульність і бездоглядність можна розглядати як соціальні фактори, що провокують бродяжництво і в той же час виступають в якості одних з можливих його наслідків.
Зовсім не випадково бродяжництво є актуальною проблемою і об'єктом соціально-педагогічних досліджень в багатьох країнах Західної Європи і в США, де в значній мірі відсутні або мінімізовані соціальні і економічні причини безпритульності та бездоглядності, актуальні для сучасної Росії.
Відсутність належного догляду змісту, нехтування інтересами і потребами розвивається особистості в досить великій кількості сімей не тільки створює реальну загрозу психічному, фізичному, моральному розвитку дитини, але й зумовлює зростання числа дітей і підлітків, які залишили рідну домівку і опинилися в неблагонадійних компаніях.
Серед багатьох несприятливих факторів, що характеризують становище сімей групи ризику, дають найбільше число безпритульних дітей, слід зазначити соціально-демографічні, психологічні і кримінальні.
Бездоглядність дітей та підлітків є першим кроком до безпритульності, соціальної дезадаптації, порушення нормального процесу соціалізації дитини. В сучасних умовах ситуація з дитячою бездоглядністю стала однією з головних проблем дитинства. Діти чуйно реагують на зміни в державі, і саме положення їх у суспільстві найбільш точно відображає і загальний стан, і рівень розвитку будь-якої країни, так само як і стан справ у світі. У цьому зв'язку все більше затребуваними виявляються соціально-педагогічні технології роботи з даною категорією підлітків.
Метою роботи є аналіз особливостей діяльності соціального педагога з профілактики бродяжництва серед дітей і підлітків.
Науковий апарат дослідження включає в себе:
Об'єкт дослідження: діти та підлітки, включені в шкільний навчально-виховний процес
Предмет дослідження: діяльність соціального педагога з профілактики бродяжництва серед дітей і підлітків.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що соціально-педагогічна профілактика бродяжництва серед дітей і підлітків буде найбільш ефективна, якщо:
- програми по соціально-педагогічної профілактики будуть різноманітні і цікаві по своїм змістом, спрямовані на підтримку мотивації у дітей та підлітків, дозволяє залучати їх до діяльності, враховувати особливості взаємодії сім'ї і школи у вирішенні проблеми;
- організована профілактична робота соціального педагога з сім'ями, в першу чергу з сім'ями, що перебувають у соціально небезпечному становищі - малозабезпеченими, неповними; сім'ями, де є безробітні, що зловживають алкоголем.
Відповідно до гіпотезою дослідження були виділені наступні завдання:
-вивчення і аналіз наукової літератури, результатів соціально-педагогічних досліджень, публікацій у засобах масової інформації, присвячених проблемі профілактики бродяжництва неповнолітніх;
-виявлення і аналіз причин, що роблять найбільш істотний вплив на рівень дитячого бродяжництва;
-аналіз основних проблем у сфері профілактики бродяжництва;
-Розробка і апробація соціально-педагогічних технологій роботи з дітьми та підлітками з профілактики бродяжництва.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали принципи соціокультурної детермінації психічних процесів і явищ, а також уявлення про соціальну ситуацію розвитку як про один і джерел розвитку (Л.С. Виготський, О.О. Бодальов, Л.І. Божович, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Д. І. Фельдштейн та ін); положення про активну характері соціалізації і соціальної адаптації особистості (Л.С.Виготський, І.С. Кон, Я.Л. Коломенський); уявлення вітчизняних і зарубіжних авторів психічного розвитку в підлітковому віці (О.О.Бодальов, Л.І. Божович, Л.С.Виготський, И.В.Дубровина, Т.В. Драгунова, І.С. Кон, Я.Л. Коломенський, М.И.Лисина, В.С.Мухина, А.В.Мудрик, А.В. Петровський, А.М.Прихожан, М.М. Толстих, Д.І. Фельдштейн, Д.Б. Ельконін, А.Адлер, М. Мід, Г.С.Саллівен, С.Холл, А. Фрейд, Е. Еріксон, К. Юнг та ін); положення вітчизняних дослідників про значущості інших у становленні та розвитку особистості дитини-сироти (І.В. Дубровіна, Т.В.Драгунова, В. П. Зінченко, М.И.Лисина, В.С.Мухина, А.М.Прихожан, А.Г. Рузський, М.М. Толстих, Д.Б.Ельконін та ін.)
Методи дослідження : теоретичний аналіз і синтез психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, моделювання, спостереження за педагогічним процесом, бесіда, тестування, анкетування, систематизація матеріалів дослідження.
На захист виносяться наступні положення :
1. Профілактика бродяжництва дітей і підлітків буде найбільш ефективна, якщо розроблена і реалізується в системі організації навчально-виховної діяльності програма соціально-педагогічної роботи з формування позитивного досвіду соціальної поведінки, навичок спілкування та взаємодії з оточуючими людьми.
2. Ефективність процесу профілактики бродяжництва в середовищі дітей та підлітків залежить від ступеня включеності педагогічного колективу освітньої установи, батьків, авторитетних дорослих, громадськості у вирішення даної соціально-педагогічної проблеми. <...
