Зміст
Введення
Глава 1. Пізнавальна діяльність у процесі навчання.
1.1 Мотиваційний аспект пізнавальної діяльності
1.2. Увага як умова пізнавальної активності
1.3. Уява в структурі пізнавальної діяльності.
1.4. Активність у стимулюванні навчальної діяльності.
Глава 2. Проблемне навчання як засіб підвищення пізнавальної активності учнів
2.1. Сутність проблемного навчання
2.2. Проблемна лекція і способи організації вирішення проблеми
2.2. Семінарське заняття в проблемному навчанні.
Глава 3. Прийоми, способи та засоби активізації пізнавальної діяльності на навчальних заняттях
3.1. Задачі та завдання
3.2. Питання та їх роль в активізації діяльності студентів
3.3. Прийоми активізації
3.4. Технічні засоби навчання
Висновок
Бібліографія
Введення
Серед сучасних проблем педагогіки вимагають першорядної уваги, - питання розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей студентів є проблемою складної і багатоаспектної.
Спостереження показують, що багато студентів вчаться далеко не в повну міру своїх можливостей. Пояснюється це частково тим, що викладачі не завжди застосовують форми і методи навчання, що сприяють підвищенню активної пізнавальної роботи студентів. Хоча самі студенти (Особливо студенти перших курсів) не проявляють належної уваги навчального процесу.
В результаті досліджень виявлено, що загальноосвітня діяльність мотивується пізнавальними інтересами більш 40% студентів першого курсу. У значної частини 50% навчаються немає інтересу до змістовної сторони професійних знань. Теоретичні пізнавальні інтереси, як самоціль, спостерігаються серед студентів лише в 3% випадків.
Думка про те, що навчається повинен бути активний в навчанні, відома в педагогіці з давніх часів. Ще Сократ спонукав своїх учнів до активному засвоєнню знань шляхом постановки навідних питань (звідси Сократичний метод проведення бесіди). З тих пір педагоги часто поверталися до проблемі активності учнів. У сучасній педагогіці загальноосвітньої школи багато дослідників присвятили свої роботи цій проблемі (А. М. Арсеньєв, Н. До Гончаров, М. А. Данилов, І. Я. Лернер, М. І. Махмудов, Н. А. Половнікова, М. Н. Скаткін та інші).
Однак дана проблема досліджена ще недостатньо. Нерозробленість проблеми активізації, розвитку творчої активності студентів є однією з головних причин того, що в періодичній пресі, методичних посібниках, офіційних документах вказувалося на недоліки навчання студентів.
Особливе значення у вирішенні проблеми активізації навчальної діяльності студентів набуває подальше вдосконалення форм і методів навчання в напрямі активізації пізнавальної діяльності студентів. Психологів, педагогів і викладачів постійно хвилювало питання про те, якими шляхами, методами досягається засвоєння знань, як розвивати творчу активність навчаються. Тому в процесі розвитку педагогіки і практики навчання дослідники копітко відбирали і перевіряли найбільш ефективні форми, методи, прийоми і засоби навчання.
Однак це не означає, що всі заняття проходили і проводяться лише на рівні пасивної діяльності студента. Загальновідомо, що викладачі володіють глибокими знаннями за фахом, багато хто має велику практику навчання, виховання молоді. Слід додати, що більшість викладачів є хорошими лекторами, майстрами педагогічної справи. В даний час в кожному навчальному колективі є викладачі, які чудово володіють майстерністю викладання. Безумовно, все це - результат тривалої, цілеспрямованої роботи кожного викладача. Ефективні способи і прийоми ними відбираються, накопичуються в процесі тривалих пошуків, часто методом проб і помилок.
Вчені-педагоги, критично аналізуючи форми та методи навчання, відзначають, що методика навчання часто спирається на відтворюючу діяльність студента, на запам'ятовування певного кола фактичного матеріалу. Звичайно, є студенти, які в навчальній роботі проявляють високу активність і, беручи участь у науковій роботі, розвивають свої творчі здібності. Вони не обмежуються слуханням та конспектуванням лекції або читанням лише сторінок названого підручника. Їх аудиторна і позааудиторна навчальна робота характеризується самостійним вивченням конспекту лекцій, читанням додаткової літератури, умінням самостійно мислити, пошуком нових способів вирішення задачі. Ці студенти прагнуть глибше зрозуміти не тільки зміст матеріалу, а й способи добування нових знань, самі приймають активну участь у науковому пошуку. Однак, на жаль, є чимало студентів, які займаються тільки на В«задовільноВ». Вони деколи сумлінно відвідують лекції, виконують практичні завдання, але при цьому не виявляють особливої вЂ‹вЂ‹активності і творчості.
Виходячи з вищесказаного, ми вважаємо, що тема нашого дослідження актуальна і на даний момент недостатньо вивчена.
Мета даної дипломної роботи: розробити шляхи стимулювання пізнавальної діяльності студентів на навчальному занятті.
Завдання дослідження:
1. Теоретичне дослідження сутності, особливостей активності студента в навчальному процесі.
2. Визначення дидактичних умов, що забезпечують активну пізнавальну діяльність студентів.
3. Дослідження способів і засобів активізації пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі.
4. На основі експерименту виявлення найбільш ефективних форм стимулювання пізнавальної діяльності студентів.
Об'єкт дослідження - навчальна діяльність студентів середньо - Спеціальних навчальних закладів.
Предмет дослідження - пізнавальна діяльність, шляхи її стимулювання.
Гіпотеза - процес засвоєння знань і активності учня на навчальному занятті буде набагато ефективніше при використанні прийомів і методів стимулювання пізнавальної діяльності.
Практичної значимістю дослідження є те, що матеріали роботи можуть бути використані в практиці викладачів середньо-спеціальних навчальних закладів.
Для досягнення поставлених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження:
-аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури по темі дослідження;
- спостереження за навчальним процесом;
-експеримент в лабораторних умовах (констатуючий, формуючий, контрольний).
Структура дипломної роботи обумовлюється цілями і завданнями дослідження. Складається з вступу, трьох розділів, висновку, експериментальної частини та списку використаної літератури. Загальний обсяг дипломної роботи становить .... сторінок.
Глава 1. Пізнавальна діяльність у процесі навчання
1.1 Мотиваційний аспект пізнавальної діяльності
Складовою частиною загальної проблеми відносин особистості є ставлення учнів середньої спеціальної школи до навчальної діяльності. В дослідженнях структури ставлення до навчання є кілька підходів, в основу яких покладені наступні висновки.
1. Структуру ставлення до навчання визначає мотиваційна сторона.
2. Ставлення до навчання виражає єдність інтелектуального, емоційного і вольового або поведінкового компонентів.
3. Структура ставлення до навчання включає мотиваційний, емоційний та інші компоненти.
Найбільш глибоко теоретично і експериментально досліджений мотиваційний аспект ставлення до навчання. Багато психологів (Л. І. Божович, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, А. К. Маркова, П. М: Якобсон та ін) центральним компонентом, ядром ставлення до навчання вважають навчальну мотивацію.
Виходячи з наявних в літературі теоретичних положень і даних експериментальних досліджень ми ставлення до вченню розглядаємо як В«Цілісну систему індивідуальних, виборчих, свідомих зв'язків особистостіВ» з певною стороною об'єктивної дійсності (з навчальною діяльністю), розуміючи під ставленням особистост...
