ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ Вологодської області
ГОУ СПО В«Тотемського ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖВ»
Профілактика і корекція девіантної поведінки підлітків як соціально-педагогічна проблема
Випускна кваліфікаційна робота
по дисципліни: Корекційна і спеціальна педагогіка
Спеціальність 050709 Викладання в початкових класах
Тотьма
2008
Зміст
Введення
Глава I. Девіантна поведінка як соціально-педагогічна проблема
1.1 Поняття девіантної поведінки
1.2 Причини та наслідки девіантної поведінки підлітків
1.3 Акцентуації характеру і девіантна поведінка
1.4 Особливості окремих психічних форм девіантної поведінки
1.4.1 Наркоманія
1.4.2 Куріння
1.4.3 Пияцтво та алкоголізм
1.4.4 Проституція
1.4.5 Суїцидальна поведінка
1.4.6 Девіантна поведінка на грунті сексуальних захворювань
1.4.7 Правопорушення
1.5 Особливості окремих форм соціальних відхилень
Глава II. Профілактика та корекція девіантної поведінки підлітків
2.1 Основні підходи до профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків
2.2 Корекційна програма
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це пов'язано, по-перше, з темпом і ритмом техніко-технологічних перетворень, що пред'являють до зростаючим людям нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу "шумів", що глибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що уразили наше суспільство, що викликає у дітей почуття безнадійності і роздратування (при відсутності почуття особистої відповідальності) через те, що старші покоління залишають їм таку спадщину. Напружена, нестійка соціальна, економічна, екологічна, ідеологічна обстановка, що склалася в даний час в нашому суспільстві, обумовлює зростання різних відхилень в особистісному розвитку і поведінці зростаючих людей. Серед них особливу тривогу викликають не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільш гостро цей процес проявляється на межі переходу дитини з дитинства у дорослий стан - у підлітковому віці. У молодих людей бурхливо розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загальносоціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше інших вікових груп страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові - не створені.
Таким чином, на сьогоднішній день в нашому суспільстві є серйозний дефіцит позитивного впливу на зростаючих дітей. Причому проблема важких підлітків, яка зачіпає суспільство в цілому, викликає як глибоке занепокоєння педагогів, батьків, так і гострий науково-практичний інтерес психологів, тому безсумнівно, що для вирішення проблем підлітків і надання їм психологічної допомоги необхідно знати їх психологічні особливості.
Підлітковий вік є одним із самих складних періодів в онтогенезі людини. У цей період відбувається не тільки перебудова раніше сформованих психологічних структур, але виникають нові утворення, закладаються основи свідомого поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок.
Багатопланове психологічне дослідження цієї проблеми у вітчизняній психології, по суті, тільки починається, хоча окремі питання вивчення поведінки важких підлітків привертали увагу багатьох авторів, знайшовши відображення у ряді робіт.
Об'єктом даного дослідження - девіантної поведінка підлітків як соціально-педагогічна проблема.
Предмет дослідження - соціально-педагогічні особливості підлітків з девіантною поведінкою та соціально-важливі якості вчителі та їх взаємозв'язок.
Мета - в зв'язку, з чим девіантна поведінка має масовий характер, і якими способами можна спробувати вирішити цю проблему.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати літературу по темі В«Профілактика та корекція девіантної поведінки підлітків як соціально-педагогічна проблема В».
2. Охарактеризувати поняття девіантної поведінки.
3. Вивчити основні причини та наслідки девіантної поведінки.
4. Визначити шляхи профілактики і корекції девіантної поведінки.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що багатостороннє дослідження особистості "важких" і "Неважких" школярів та їх вчителів дозволить виявити психологічні причини важкого поведінки, неуспішності.
А також якщо з підлітками проводити систематичну профілактичну роботу по правопорушень, то кількість дітей з девіантною поведінкою буде менше.
Глава I . Девіантна поведінка як соціально-педагогічна проблема
1.1 Поняття девіантної поведінки
Девіантна поведінка визначається як поведінка, що відхиляється, тобто як окремі вчинки або система вчинків, що суперечать загальноприйнятим у суспільстві правовим або моральним нормам.
Для характеристики відхиляється використовують такі спеціальні терміни, як "Делинквентность" і "девіантність". Під делінквентною поведінкою розуміють ланцюг проступків, повинностей, дрібних правопорушень, відрізняються від кримінальних, тому кримінально караних, серйозних правопорушень і злочинів. Під девіантною розуміється відхилення від прийнятих у суспільстві норм. В обсяг цього поняття включаються як делінквентної, так і інші порушення поведінки (від ранньої алкоголізації до суїцидних спроб).
За іншою класифікацією, всі порушення поведінки підлітків діляться на дві великі групи: делінквентна поведінку, яка проявляється при взаємодії з суспільством в цілому і агресивна поведінка [9, стр. 11].
До соціальним відхиленням корисливої вЂ‹вЂ‹спрямованості відносять правопорушення і проступки, пов'язані з прагненням незаконним шляхом отримати матеріальну, грошову і майнову вигоду (розкрадання, хабарі, крадіжки, шахрайство і т.д.).
Соціальні відхилення агресивної орієнтації проявляються в діях, спрямованих проти особистості (образи, хуліганство, побої, згвалтування, вбивство). Соціальні відхилення корисливого і агресивного типу можуть носити як вербальний (Образа словом), так і невербальний характер (фізичний вплив) і виявлятися на рівні як докріміногенном, так і посткріміногенном. Тобто в вигляді проступків і аморальної поведінки, що викликають моральне засудження, і в вигляді злочинних кримінально-карних дій.
Відхилення соціально-пасивного типу виражаються в прагненні до відмови від активної життєдіяльності, ухиленні від своїх громадянських обов'язків, боргу, небажанні вирішувати як особистісні, так і соціальні проблеми. До таких роду проявів можна віднести ухилення від роботи, навчання, бродяжництво, вживання алкоголю, наркотиків, токсичних засобів, погружающих у світ штучних ілюзій і руйнують психіку. Крайнє прояв соціально-пасивної позиції - самогубство, суїцид.
Особливо велике поширення як у нас в країні, так і за кордоном отримала така форма соціально-пасивних відхилень, як вживання наркотиків і токсичних засобів, що веде до швидкого і необоротного руйнування психіки та організму. Така поведінка отримало на Заході назву - саморуйнується поведінки.
Відхиляється поведінка є результатом несприятливого психосоціального розвитку та порушень процесу соціалізації, що виражається в різних формах дитячо-підліткової дезадаптації вже у досить ранньо...
