Курсова робота
На тему:
В«Процес навчання: сутність, закономірності, принципи і функції В»
Зміст
Введення
Глава 1. Сутність процесу навчання
Глава 2. Закономірності процесу навчання
Глава 3. Принципи процесу навчання
Глава 4. Функції процесу навчання
Висновок
Використана література
Введення
Важливе місце в структурі педагогічного процесу займає процес навчання, в ході якого засвоюються знання, уміння і навички, формуються особистісні якості, що дозволяють людині адаптуватися до зовнішніх умов і проявити свою індивідуальність.
Теоретичні основи процесу навчання, його закономірності, принципи, методи і т.д. вивчає найважливіша галузь педагогіки - дидактика. Дидактика (від грец. "Didaktikos" - повчаючий і "didasko" - вивчаючий) - частина педагогіки, яка розробляє проблеми навчання та освіти. Розкриває закономірності засвоєння знань, умінь і навичок і формування переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи і організаційні форми навчання, виховує, навчального процесу на учнів.
Якісне своєрідність навчання виявляється при зіставленні його з вихованням, утворенням і розвитком.
У різних видах навчання його виховно-освітньо-розвивальна складова представлена ​​не однаково, але педагог, керівник знань, зобов'язаний постійно конструювати її. Таким чином, вивчення характеристик процесу освіти є актуальним питанням в сучасній педагогіці.
Метою даної курсової роботи є вивчення основних параметрів процесу освіти.
-->p>
Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:
Розгляд сутності процесу навчання Вивчення основних закономірностей процесу навчання Характеристика принципів процесу навчання Вивчень основних функцій процесу навчання
Глава 1. Сутність процесу навчання
Процеси вчення і навчання (викладання) являють собою дві особливі, хоча й взаємопов'язані форми діяльності учня і вчителя і відображають двоїстий характер процесу навчання.
Наукова теорія процесу навчання включає в себе розробку таких прийомів і способів організації пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують ефективне засвоєння ними знань, вироблення умінь і навичок і формування здібностей.
В визначенні навчання, давайте сучасної педагогікою, підкреслюється взаємодія вчителя і учня. Визнаючи важливість і значимість сучасних тенденцій і в розумінні сутності процесу навчання, треба все ж підкреслити керівну і направляючу діяльність учителя, який і при найвищій активності і самостійності учнів завжди виступає організатором їх пізнавальної діяльності. У його функції входить також планування, стимулювання, контроль, аналіз результатів та навчальної праці ([2], стор 203 - 204).
Дидактика - це галузь педагогіки, спрямована на вивчення та розкриття теоретичних основ організації процесу навчання (закономірностей, принципів, методів навчання), а також на пошук і розробку нових принципів, стратегій, методик, технологій і систем навчання.
Виділяють загальну і приватну (предметну методику навчання) дидактику. Так сформувалися методики навчання для окремих навчальних дисциплін (методика навчання математики, навчання фізиці, навчання іноземної мови).
Навчання, викладання, вчення - основні категорії дидактики.
Навчання - Це спосіб організації освітнього процесу. Воно є найнадійнішим шляхом здобування систематичної освіти. В основі будь-якого виду або типу навчання закладена система: викладання і навчання.
Викладання - Це діяльність вчителя по:
в– передачі інформації;
в– організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
в– наданню допомоги при утрудненні в процесі навчання;
в– стимулювання інтересу, самостійності і творчості учнів;
в– оцінці навчальних досягнень учнів.
Метою викладання є організація ефективного навчання кожного учня в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння. Ефективність вчення передбачає також взаємодію з учнями та організацію як спільної, так і самостійної діяльності.
Вчення - Це діяльність учня по:
в– освоєнню, закріпленню і застосуванню знань, умінь і навичок;
в– самостімулірованія до пошуку, розв'язання навчальних завдань, самооцінки досягнень;
в– усвідомленню особистісного сенсу і соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності. Метою вчення є пізнання, збір і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин і загальному розвитку учня.
Навчальна діяльність включає в себе:
в– оволодіння системами знань та оперування ними;
в– оволодіння системами узагальнених і більш приватних дій, прийомів (способів) навчальної роботи, шляхами їх перенесення і знаходження - вміннями та навичками;
в– розвиток мотивів навчання, становлення мотивації і сенсу останнього;
в– оволодіння способами управління своєю навчальною діяльністю і своїми психічними процесами (волею, емоціями тощо).
Ефективність навчання визначається внутрішніми і зовнішніми критеріями. В якості внутрішніх критеріїв використовують успішність навчання й академічну успішність, а також якість знань і рівень наработанності умінь і навичок, рівень розвитку навчається, рівень навченості та здатності до навчання.
Академічна успішність учня визначається як ступінь збігу реальних і запланованих результатів навчальної діяльності. Академічна успішність знаходить відображення в бальній оцінці. Успішність навчання це також ефективність керівництва навчальним процесом, що забезпечує високі результати при мінімальних витратах ([1], стр. 86 - 88).
Обучаемость - Це набута вчиться (під впливом навчання і виховання) внутрішня готовність до різних психологічних перебудов і перетворень в Згідно з новими програмами і цілями подальшого навчання. Тобто загальна здатність до засвоєння знань. Найважливішим показником навченості є те кількість дозованої допомоги, яка необхідна учневі для досягнення заданого результату. Навчання - це тезаурус, або запас засвоєних понять і способів діяльності. Тобто система знань, умінь і навичок, відповідна нормі (заданому в освітньому стандарті очікуваному результату).
Процес засвоєння знань здійснюється поетапно у відповідності з наступними рівнями:
в– розрізнення або впізнавання предмета (явища, події, факту);
в– запам'ятовування і відтворення предмета, розуміння, застосування знань на практиці і перенесення знань у нові ситуації.
Якість знань оцінюють за такими показниками, як їх повнота, системність, глибина, дієвість, міцність.
Одним з основних показників перспектив розвитку учня є здатність учня до самостійного вирішення навчальних завдань (близьких за принципом рішення в співробітництво і з допомогою вчителя).
В Як зовнішні критеріїв ефективності процесу навчання приймають:
в– ступінь адаптації випускника до соціального життя та професійної діяльності;
в– темпи зростання процесу самоосвіти як пролонгований ефект навчання;
в– рівень освіченості або професійної майстерності;
в– готовність підвищити освіту.
В практиці навчання склалося єдність логік навчального процесу: індуктивно-аналітичної і дедуктивно-синтетичної. Перша орієнтує на спостереження, живе споглядання і сприйняття реальної дійсності і лише потім на абстрактне мислення, узагальнення, систематизацію навчального матеріалу. Другий варіант орієнтує на введення учителем наукових понять, принципів, законів і закономірностей, а потім на їх практичну конкретизацію ([...
