МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
БДПУ ІМ. М. ТАНКА
ФАКУЛЬТЕТ СПЕЦІАЛЬНОГО ОСВІТИ
КАФЕДРА Основи дефектології
Реферат
з курсу В«Педагогічні системи та технології: практичний аспект В»
на тему:
В«Проектна технологія навчанняВ».
Виконала:
студентка I курсу 101 групи
заочного відділення (бюджетна
форма навчання)
Ірина Анатоліївна
МІНСЬК 2007
ЗМІСТ.
ВСТУП
1. З ІСТОРІЇ ПРОЕКТНОГО МЕТОДУ
2. МЕТОД НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ - ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ
3. КЛАСИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ (по Коллінгс)
4. ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ
5. ПОСТАНОВКА ЦІЛІ
6. ВИБІР ТЕМИ ПРОЕКТУ
7. ВІДМІТНІ РИСИ ПРОЕКТНОГО МЕТОДУ
8. ЦІЛЬ ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ
9. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЗИЦІЇ ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ
10. СИСТЕМИ ДІЙ ВЧИТЕЛІ І УЧНІВ
11. СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП.
У зв'язку з соціально-економічними змінами в світі в сучасному суспільстві виникла потреба в активних, діяльних людей, які могли б швидко пристосовуватися до мінливих трудовим умовам, виконувати роботу з оптимальними енерговитратами, здатних до самоосвіти, самовиховання, саморозвитку.
Серед найбільш важливих якостей сучасної людини виділяються активна розумова діяльність, критичність мислення, пошук нового, бажання і вміння набувати знання самостійно. Тим самим на освіту покладається функція, яка б сприяла розвитку самостійності і відповідальності особистості, була б орієнтована на її саморозвиток, самоосвіта, самореалізацію.
Отже, як справедливо зауважують педагоги, необхідна зміна існуючої дидактичної парадигми, орієнтованої на традиційне репродуктивне навчання, за рахунок зміни форм і методів навчання, його індивідуалізації, збільшення комплексу новітніх технічних засобів, широкого застосування нових технологій навчання. Причому акцент ставиться на більш активні види самостійної індивідуальної роботи.
Самостійна робота виділяється як неодмінний елемент освітнього процесу багатьма сучасними освітніми технологіями (Знаково-контекстне, активне, проблемне навчання та ін), оскільки самостійна навчальна діяльність дозволяє ліквідувати прогалини в сприйнятті навчальної інформації на шкільних заняттях; самостійна робота розкриває здібності учнів, сприяє навчальної мотивації; самостійність в діях дозволяє перейти від рівня "репродукції" до рівня "Умінь" і "творчості" як критеріїв знань.
Самостійна робота сприяє розвитку навичок і умінь, що відносяться до організації власної роботи. Це планування своєї діяльності, реалістичне сприйняття своїх можливостей, вміння працювати з інформацією, що особливо важливо у зв'язку з інтенсивним зростанням обсягу науково-технічної інформації і швидким оновленням знань.
У вузькому сенсі слова самостійна робота - самостійне виконання учнем певних завдань, яке здійснюється як в шкільне, так і під позашкільний час у різних формах: письмовій, усній, індивідуальної, груповий або фронтальний. Самостійна робота є одним з найважливіших елементів пізнавальної діяльності учнів; стимулює працездатність, підвищує міцність знань.
У більш широкому сенсі слова самостійна робота - універсальний спосіб освітньої діяльності учня, який пов'язаний не стільки з засвоєнням суми знань, скільки з розширенням меж сприйняття і осмислення людиною світу і самого себе.
Головними умовами правильної організації самостійної роботи учня можна назвати наступні:
- обов'язкове планування самостійних занять;
- серйозна робота над навчальним матеріалом;
- систематичність самих занять;
- самоконтроль.
Не менш значущим є створення педагогічних умов , при дотриманні яких самостійна робота може бути більш плідною і ефективною:
1) наявність в учня позитивної мотивації;
2) чітка постановка пізнавальних завдань і пояснення способу їх виконання;
3) визначення викладачем форм звітності, обсягу роботи, терміну здачі;
4) визначення видів консультаційної допомоги та критерію оцінок;
5) усвідомлення учням отриманого нового знання як особистісної цінності.
Самостійна робота завжди є ефективним видом навчальної діяльності за умови вмілого керівництва з боку викладача. Становлення творчої особистості учня здійснюється в тісному контакті з творчою діяльністю педагога. У зв'язку з цим дуже важливо сформувати у учнів творчий підхід до досліджуваного предмета, стимулювати творче відношення до оволодіння знаннями і систематично поповнювати ці знання через самостійну роботу.
Завдання педагога - дати потрібний напрям творчому мисленню учня, стимулювати творчий пошук, створюючи відповідні ситуації та умови, дати поштовх до систематичного дослідженню, аналізу, пошуку нових, своїх власних шляхів вирішення тієї чи іншої проблеми. Правильно сформульовані цілі та завдання сприяють розвитку творчого мислення.
У цьому зв'язку все більшого увагу привертає метод проектів.
1. З ІСТОРІЇ ПРОЕКТНОГО МЕТОДУ.
Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Метод проектів виник ще на початку минулого століття в США. Його називали також методом проблем, і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї , а також його учнем У.Х. Кілпатрік .
Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, погодившись з його особистим інтересом саме в цьому знанні. Ось тут-то і важлива проблема, взята з реального життя, знайома і значуща для дитини, для вирішення якої йому необхідно докласти отримані знання. Учитель може підказати нові джерела інформації, а може просто направити думку учнів у потрібному напрямку для самостійного пошуку, стимулювати інтерес дітей до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань і через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілого ряду проблем, показати практичне застосування отриманих знань. Іншими словами, від теорії до практики, з'єднання академічних знань з прагматичними з дотриманням відповідного балансу на кожному етапі навчання.
Щоб учень сприймав знання як дійсно потрібні, йому необхідно поставити перед собою і вирішити значущу для нього проблему. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати на практиці. Внутрішній результат: досвід діяльності, поєднати в собі знання й уміння, компетенції та цінності.
Метод проектів привернув увагу і російських педагогів. Ідеї вЂ‹вЂ‹проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання. Пізніше, вже за радянської влади ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно. Після революції 1917 року у молодої радянської держави вистачало інших проблем: експропріація, індустріалізація, колективізація ... У 1931 році Постановою ЦК ВКП (б) метод проектів був засуджений, а його використання в школі - заборонено.
Опис методу і причину заборони можна знайти в романі В. Катаєва В«Два капітаниВ»:
В«Старенька викладачка Серафима Петрівна приходила до школи з дорожнім мішком за плечима, вчила нас ... Далебі, мені навіть важко пояснити, чому вона нас вчила....
