Просторово-часові уявлення: дослідження та формування у дітей із затримкою психічного розвитку
Зміст
Введення
ГЛАВА I Огляд наукової літератури з проблемі пізнавального і мовного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку
1.1 Клініко-психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку
1.2 Особливості порушень мовлення у дітей із затримкою психічного розвитку
Висновки по I чолі
ГЛАВА II Організація і зміст констатуючого експерименту
2.1 Методика експериментального дослідження просторових і часових уявлень дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку
2.2 Аналіз результатів дослідження просторових і часових уявлень у дітей із затримкою психічного розвитку
Висновки по II главі
РОЗДІЛ III Методика корекційно-логопедичної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку по формуванню просторових і часових уявлень
3.1 Корекційно-логопедична робота по формуванню у дітей із затримкою психічного розвитку просторово-часових уявлень та їх реалізації у лексико-граматичних засобах мови
3.2 Аналіз результатів контрольного експерименту
Висновки по III розділі
Висновок
Література
Введення
Інтенсифікація шкільного навчання і погіршення здоров'я дітей сприяють збільшенню числа невстигаючих учнів. Однією з основних причин шкільної неуспішності є парціальний відставання у розвитку психічних функцій. У разі стійкого відставання в формуванні психічних функцій - в ситуації затримки психічного розвитку (ЗПР) - шкільна неуспішність стає більш вираженою.
Поруч досліджень встановлено, що діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР) характеризуються недостатньою сформованістю навичок інтелектуальної діяльності, зниженням пізнавальної активності, обмеженістю мовленнєвого розвитку, недорозвиненням емоційно-вольової сфери та особистості в цілому. Діти із ЗПР з перших днів навчання в школі відчувають труднощі при оволодінні навичками читання, письма і рахунку, що в значній мірі може бути обумовлено неповноцінністю зорово - просторової, вербально - просторового орієнтування і конструктивної діяльності.
Розвиток просторово-часової орієнтування у дитини відбувається в нерозривному зв'язку з розвитком його мови і мислення, за допомогою яких він абстрагує й узагальнює просторові ознаки і відносини між сприймаються предметами. Істотні зміни в сприйнятті простору у дитини спостерігаються у зв'язку з появою в його словнику спеціальних слів, що позначають форму, величину і просторове розташування предметів та речей. Завдяки оволодінню промовою сприйняття простору піднімається на новий, якісно більш високий рівень, відбувається утворення просторових уявлень.
Першоджерелом уявлення служить сприйняття, але роль збудника для його відтворення виконує словесний подразник. В процесі формування розумової дії з просторовим чином, на думку Б.Ф. Ломова, намічаються три основних етапи: 1) практична дія з реальним предметом; 2) зовнішнє дію з уявним предметом, (імітує рух, зображення предметів в повітрі); 3) розумова дія з поданням. На кожному етапі в дію включена мова.
Позначений словом ознака предмета вичленяються і перетворюється в об'єкт пізнання, що забезпечує біліше досконалу орієнтування дитини в навколишньому світі: освоєння відстані, положення предмета в просторі і тих просторово-часових відносин, якими об'єднані всі предмети в навколишньому дитини предметному світі. Присвоєне, интериоризированной дитиною простір - Час - це ситуація, коли він зможе у вербальній, словесній формі зрозуміти й відобразити своє В«темне м'язове відчуттяВ».
Актуальність дослідження обумовлена ​​тим, що сучасна система навчання в початковій школі пред'являє нові вимоги до школяра. З точки зору особистісно-орієнтованої спрямованості акцентується увага на розвиток пізнавального і особистісного потенціалу школяра, його здібностей до засвоєнню різних знань. Однією з найважливіших передумов до засвоєння читання, письма, рахунку є певний рівень сформованості просторово-часових уявлень. Найбільш затребуваним стає облік індивідуально-типологічних особливостей у пізнавальній сфері, до якої відноситься просторово-часова орієнтація.
Об'єктом дослідження є процес формування просторово-часових уявлень у дітей з нормальним і затриманим психічним розвитком.
Предмет дослідження: особливості просторово - часових уявлень у дітей з затримкою психічного розвитку, можливості їх реалізації в лексико-граматичних засобах мови, а також методика корекційно-логопедичної роботи з подолання недоліків цих уявлень.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що у дошкільників із затримкою психічного розвитку є недоліки базисних просторово - часових орієнтувань, що перешкоджає формуванню повноцінних просторово - часових уявлень і їх словесного позначення. Вимагається цілеспрямована корекційно-розвивальна і логопедична робота з цього розділу.
Метою даної роботи є вивчення особливостей просторово-часових уявлень у дошкільників старшого віку із затримкою психічного розвитку.
Завдання :
1.Провесті аналіз наукової літератури з проблеми пізнавального і мовленнєвого розвитку дітей із затримкою психічного розвитку;
2.Подобрать комплекс методик експериментального дослідження стану просторових і часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку з нормальним і затриманим психічним розвитком.
3.Провести порівняльне експериментальне дослідження рівнів сформованості просторових уявлень в дошкільників старшого віку із затримкою психічного розвитку та з нормально протікає психічним розвитком.
4.Разработать методичні рекомендації до корекційної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку з формування просторових і часових уявлень.
Методологічну і теоретичну базу дослідження склали: загальні теоретичні положення особистісно-діяльнісного підходу в психології (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, І.С. Якиманська), системного підходу та рівневої організації психічного відображення (П.К. Анохін, Б.Ф.Ломов, А.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн), основні концептуальні положення вікової та педагогічної психології у вивченні проблеми формування у дітей загальних розумових здібностей до засвоєння знань (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, З.І. Калмикова), положення психології сприйняття простору і часу (Б.Г.Ананьєв, А.В. Запорожець, В.П. Зінченко, Л.А. Венгер, Д.Г. Елькін), концепція просторового мислення (І.Я. Каплуновіч, І.С. Якиманська), про закономірності мовного розвитку дитини в онтогенезі (О.Н. Гвоздьов, А.В. Запорожець, М.М. Кольцова, О.С. Ушакова, Н.Х. Швачкін, Д.Б. Ельконін та ін), про психологічні особливості дітей з ЗПР (В.І. Лубовский, Т.А. Власова, М.С. Певзнер, К.С. Лебединська, З.М. Дунаєва, Н.Ю. Борякова, І.Ю. Левченко, У.В. Ульенкова).
Для обгрунтування корекційної роботи з дітьми важливим методологічним принципом є системність, комплексність, діяльнісний підхід, програмування, диференційований характер навчання та ін
Методи дослідження: У відповідності зі специфікою предмета, об'єкта, мети, завдань, гіпотези дослідження використовувалися наступні методи: організаційні (лонгітюдінальний, комплексний); емпіричні (спостереження, констатуючий експеримент, навчальний експеримент); психодіагностичні (Тести, бесіди); біографічні (аналіз анамнестичних відомостей, вивчення документації); математичної статистики.
Організація дослідження: дослідження проводилося на базі дитячого садка комбінованого виду № 50 м. Люберці. У ньому взяли участь 3 групи дітей: 2 групи - дошкільнята 7 року життя із затриманим психічним розвитком, 1 група - Дошкільнята 7 року життя масової групи; батьки дітей логопедичної групи; логопеди.
Етапи до...
