Зміст
Введення
Глава 1. Психолого-педагогічна характеристика молодшого школяра
1.1 Межі молодшого шкільного віку
1.2 Навчальна діяльність
1.3 Розумова діяльність
1.4 Поведінка дитини
Глава 2. Психологічні причини неуспішності молодшого школяра
2.1 Види неуспішності
2.2 Ліворукість
2.3 Психологічні причини труднощів
2.4 Поведінкові типи
Глава 3. Вчитель і учень
3.1 Індивідуальна робота вчителя
3.2 Види поведінки вчителя, пов'язані з подоланням неуспішності в
окремих учнів класу, запропоновані Ю.З. Гільбух
3.3 Індивідуальні недоліки дитини
Глава 4. Адаптація до шкільного навчання дітей у віці 6 і 7 років і аналіз причин дезадаптації
4.1 Адаптація до школи
4.2 Види адаптації
4.3 Дезадаптація і дезадапціонние стилі
4.4 Дидактогенія невроз
4.5 Проблеми дитини при вступі до школу
Глава 5. Компоненти психологічної готовності
5.1 Інтелектуальна готовність дитини до школи
5.2 Особистісна готовність дитини до школі
5.3 Соціально-психологічна (Комунікативна) готовність дитини до школи
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Освоєння будь діяльності пов'язане з певними труднощами, їх подолання - природний процес досягнення цілей, вирішення поставлених завдань. В той же час відомо, якщо труднощі накопичуються, починають сприйматися особистістю як непереборні; вони викликають напруженість, негативні переживання, породжують внутрішньоособистісні суперечності, дестабілізують діяльність аж до її припинення. У силу цього проблема впливу діяльності на особистість, на її внутрішній світ і, навпаки, вплив особистісних особливостей на діяльність є однією з актуальних проблем сучасної психології. Навчальна діяльність, в силу своєї специфіки, володіє об'єктивною складністю, тому учень постійно освоює те, чого він раніше не знав, чим не володів, стикаючись при цьому, природно, з численними труднощами. Одні школярі долають ці труднощі відносно легко, інші - тільки шляхом мобілізації всіх своїх ресурсів, треті - взагалі без сторонньої допомоги не здатні самостійно вирішити виниклі проблеми. Комплекс труднощів у навчальної діяльності, набуваючи стійкість, дестабілізує особистість і її внутрішній світ, породжує внутрішньоособистісні суперечності між бажаннями і можливостями, вимогами соціуму і власними устремліннями. На цей факт вказують багато закордонні та вітчизняні психологи (3. Фрейд, К. Хорні, Л. Фестінгер, К. Роджерс, Л.С. Виготський, Л.І. Божович, М.С. Неймарк, Л.С. Славіна, А.І. Захаров). Внутрішньоособистісні суперечності можуть переростати у внутріособистісні конфлікти, які, в свою чергу, посилюють положення, підсилюють негативні переживання зовнішніх труднощів.
Особливої вЂ‹вЂ‹гостроти дана проблема набуває в молодшому шкільному віці. Це пов'язано з тим, що молодший школяр тільки лише занурюється в атмосферу шкільного життя, навчальна діяльність пред'являє до нього такі вимоги, які не пред'являлися на попередніх етапах його розвитку. Тому, стикаючись із труднощами, не всі молодші школярі в силу своїх особистісних і інтелектуальних особливостей можуть їх подолати, що і породжує різнопланові внутрішньоособистісні суперечності, які, як правило, дітьми не усвідомлюються.
Поняття В«трудністьВ» неодноразово розглядалася при вивченні подолання різних перешкод, виникають на шляху задоволення потреб людини, що заважають досягненню його цілей (Р.Х. Шакуров, Н.А. подиміти, Е.А. Домирева); В«важких ситуаційВ» (М. Тишкова, О.Є. Данилова, В.В. Ковальов, Д.Н. Ісаєв); типових труднощів у навчанні (А.Ф. Ануфрієв, С.Н. Костроміна; Ю.З. Гільбух; Н.П. Локалова).
Мета моєї курсової роботи - це якомога більше розповісти про причини труднощі засвоєння завдань молодшими школярами в процесі навчання.
Основними завданнями є розповісти:
1) про психолого-педагогічної характеристиці молодшого школяра;
2) про психологічних причини неуспішності молодших школярів;
3) про видах неуспішності;
4) про відносинах вчителя з учнями;
5) про індивідуальних недоліках дитини;
6) про адаптації до школи і її видах;
7) про індивідуальної готовності дитини до школи.
Глава 1. Психолого-педагогічна характеристика молодшого школяра.
1.1 Межі молодшого шкільного віку
Межі молодшого шкільного віку, що збігаються з періодом навчання в початковій школі, встановлюються в даний час з 6-7 до 9-10 років. У цей період відбувається подальше фізичне і психофізіологічний розвиток дитини, забезпечує можливість систематичного навчання в школі. Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Він стає В«суспільнимВ» суб'єктом і має тепер соціально значущі обов'язки, виконання яких отримує суспільну оцінку. Протягом молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається і до кінця молодшого шкільного віку все більшого значення для дитини починають набувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства.
1.2 Навчальна діяльність
Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. В рамках навчальної діяльності складаються психологічні новоутворення, характеризують найбільш значущі досягнення у розвитку молодших школярів і є фундаментом, які забезпечують розвиток на наступному віковому етапі. Поступово мотивація до навчальної діяльності, настільки сильна в першому класі, починає знижуватися. Це пов'язано з падінням інтересу до навчання і з тим, що у дитини вже є завойована громадська позиція йому нічого досягати. Для того щоб цього не відбувалося навчальної діяльності необхідно надати нову особисто значущу мотивацію. Провідна роль навчальної діяльності в процесі розвитку дитини не виключає того, що молодший школяр активно включений і в інші види діяльності, в ході яких удосконалюються і закріплюються його нові досягнення.
Згідно Л.С. Виготському, з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини. Розвиток словесно-логічного, що думають мислення, що відбувається в ході засвоєння наукових знань, перебудовує і всі інші пізнавальні процеси: В«пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття - думаючим В».
Згідно О.Ю. Єрмолаєву, протягом молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується її стійкість, розвиваються навички переключення і розподілу. До 9-10 років діти стають здатні достатньо довго зберігати увагу і виконувати довільно задану програму дій. У молодшому шкільному віці пам'ять, як і всі інші психічні процеси, зазнає суттєвих змін. Суть їх полягає в тому, що пам'ять дитини поступово набуває рис довільності, стаючи свідомо регульованою і опосередкованою.
Молодший шкільний вік сенсітівен для становлення вищих форм довільного запам'ятовування, тому цілеспрямована розвиваюча робота з оволодіння мнемічної діяльністю є в цей період найбільш ефективною. В.Д. Шадриков та Л.В. Черемошкіна виділили 13 мнемічних прийомів, або способів організації запам'ятовується: угруповання, виділення опорних пунктів, складання плану, класифікація, структурування, схематизація, встановлення аналогій, мнемотехнічні прийоми, перекодування, добудова матеріалу, що запам'ятовується, серійна організація асоціації, повторення.
Трудність виділення головного, істотного чітко проявляється в одному з основних видів навчальної діяльності школяра - в переказі тексту. Психолог А.І. Липкина, дослідила особливості усного переказу у ...
