Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи формування писемного мовлення у дітей і сучасний погляд на проблему дисграфії
1.1 Лист як вид діяльності: особливості, структура, передумови
1.2 Поняття про дисграфії: визначення, симптоматика, класифікація
1.3 Дисграфія на грунті несформованості фонематичного аналізу і синтезу
Глава 2. Дослідження особливостей письма в учнів молодших класів
2.1 Організація і методика дослідження
2.2 Результати дослідження
Глава 3. Логопедична робота з подолання і корекції дисграфії
3.1 Основні підходи до питання про логопедичної роботі при специфічних порушеннях листи
3.2 Методичні рекомендації по усуненню дисграфії на грунті порушення мовного аналізу і синтезу
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Актуальність теми дослідження. В Останніми роками значно зросла кількість дітей, які зустрічаються з різними труднощами навчання в початковій школі. Проблема порушень письма і читання - одна з найактуальніших для шкільного навчання, оскільки лист і читання з мети перетворюється на засіб подальшого отримання знань учнями.
Інтерес до проблем раннього виявлення, попередження і корекції специфічних порушень письма (дисграфія) у дітей зумовлений тим, що лист як діяльність відіграє важливу роль в житті людини: воно стимулює його психічний розвиток, забезпечує загальноосвітню підготовку, впливає на формування особистості.
Актуальність даної теми полягає в тому, що порушення письма є найбільш поширеною формою мовної патології в учнів молодших класів. В даний час в вітчизняної логопедії висвітлені питання симптоматики, механізмів дисграфії, структури цього мовного розладу, розроблені як загальні методологічні підходи, так і напрями, зміст і диференційовані методи корекції різних видів дисграфії (І.Н. Ефименкова, А.Н. Корнєв, Р.І. Лалаева, Е.А. Логінова, Л.Г. Парамонова, І.М. Садовникова, Е.Ф. Соботович, О.А. Токарєва, С.Б. Яковлєв та ін.) Однак і до теперішнього часу ефективність логопедичної роботи по корекції дисграфії недостатньо висока. За даними Л.Г. Парамоновой, кількість дітей з Дисграфія у молодших класах масової школи досягає 30%.
Відомо, що порушення формування листа перешкоджають успішності навчання, ефективності шкільної адаптації, часто викликають вторинні психічні нашарування, відхилення в формуванні особистості дитини, а специфічне розлад письма (дисграфія) тягне за собою і труднощі в оволодінні орфографією, особливо при засвоєнні складних орфографічних правил.
Мета дослідження: теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити необхідність проведення роботи по корекції дисграфії з молодшими школярами.
Завдання дослідження:
Проаналізувати психологічну, логопедичну і методичну літературу з теми;
Розкрити сутність поняття "дисграфія" в загальному аспекті і розглянути конкретно механізми і особливості дисграфії на грунті порушення мовного аналізу і синтезу;
Провести діагностику дітей для визначення стану процесу письма і сформованості мовного аналізу і синтезу;
Обробити, якісно і кількісно, ​​і проаналізувати результати дослідження та зробити висновки;
Вивчити можливі напрямки корекційної роботи з даного виду дисграфії та розробити методичні рекомендації.
Об'єкт дослідження: процес листа в молодших школярів.
Предмет дослідження: шляхи корекції дисграфії на грунті порушення мовного аналізу і синтезу у молодших школярів.
Методи дослідження:
Теоретичний (аналіз психолого-педагогічної, логопедичної літератури);
Емпіричний (констатуючий експеримент);
інтерпретаційні (кількісний та якісний аналіз даних).
Глава 1. Теоретичні основи формування писемного мовлення у дітей і сучасний погляд на проблему дисграфії
1.1 Лист як вид діяльності: особливості, структура, передумови
Письмова мова - особлива форма комунікації за допомогою системи письмових знаків, це вторинна більш пізня за часом виникнення форма існування мови. У поняття "письмова мова "входять читання і письмо, яке формується тільки в умовах цілеспрямованого навчання. Але зупинимося докладніше на питанні про формування писемного мовлення у дітей, про особливості, характерних для протікання даного процесу.
Встановлений факт, що усна мова формується першої, в той час як письмова - це надбудова над вже дозрілої усним мовленням - використовує всі її готові механізми, удосконалюючи і значно ускладнюючи їх, приєднуючи до них нові механізми, специфічні для нової форми вираження мови.
Не можна забувати, що діти в своєї усної мови, не завжди здатні передати всю необхідну інформацію, використовуючи лише мовні засоби, і доповнюють мовленнєвий висловлювання міміка-пантомімічними жестами, спираючись на безпосередній побутової контекст, відомий як мовцеві, так і слухає. І якщо усне мовлення розвивається в процесі практичного спілкування дитини з дорослими, головним чином на основі наслідування мови оточуючих, і жодна дитина не усвідомлює тих способів, за допомогою яких здійснюється його мова, артикуляція ще довго залишається неусвідомленої, то оволодіння письмовою мовою вимагає навчання, послідовного усвідомлення всього процесу. Для мовця дитини на першому плані стоїть зміст його промови, а дитина, якій потрібно написати слово, завжди має справа перш за все зі звуками, з яких складається слово, і з тими буквами, з допомогою яких він повинен його написати. Фактично, дітям у процесі освоєння письмової мови доводиться опановувати стилістично новим жанром побудови висловлювань.
Однак не можна забувати, що лист і читання є рівноправними частинами, що входять до складу письмовій форми мови.
Письмова ж мова являє собою не тільки фіксацію змістовної сторони мови за допомогою спеціальних графічних знаків, але і в обов'язковому порядку передбачає створення програми висловлювання письмового тексту, тобто породження мовлення на письмі. Тому будову письмової мови виражається складною багаторівневою структурою, включає, на думку А.Р. Лурія, Л.С. Цвєткової три рівні: психологічний, психофізіологічний і лінгвістичний. На психологічному рівні вирішується завдання програмного побудови письмового висловлювання, яка в подальшому, на другому психофізіологічному рівні, реалізується за допомогою виконання основних операцій письма. Третій рівень забезпечує лист лінгвістичними мовними засобами, тобто реалізує переклад внутрішнього сенсу в лінгвістичні коди - в лексико-морфологічні і синтаксичні одиниці. Першим рівнем також забезпечується функція контролю за мовною продукцією. (Іншакова, ж-л практ. психол. і Лого)
Письмова мова, представляючи собою абсолютно новий вид мовленнєвої діяльності, не може сформуватися сама по собі на порожньому місці, без випереджає його щаблі - листа, який, за словами А.Р. Лурія, можна вважати якоюсь "рецепторній сходинкою" в процесі появи письмової мови.
З поняттям "лист" - фахівці зазвичай пов'язують складну форму знакової діяльності, що дозволяє фіксувати і передавати чужу мову за допомогою системи графічних знаків. Оволодіння листом відбувається шляхом послідовного освоєння його операціонального складу.
Як вид діяльності, в розумінні А.Н. Леонтьєва [14, с.167], лист включає три основні операції: символічне позначення звуків мови, тобто фонем, моделювання звукової структури слова за допомогою графічних символів (Журова Л.Є., Ельконін Д.Б.) і графо-моторні операції. Кожна з них є як би самостійним навиком (підсистемою) і має відповідне психологічне забезпечення.
Навичка символізації , тобто буквеного позначення фонем, формується на основі розвиваються у дитини здібностей до символізації більш широкого плану: символічної гри, образотворчої діяльності та ін Крім того, необх...
