Зміст
Введення
1. Основні вимоги, що пред'являються до викладання психології
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
3. Активні методи у викладанні
4. Форми активного навчання, що використовуються в методиці викладання психології
5. Психологічний аналіз уроку в діяльності педагога
Висновок
Введення
Практика проходила в ВУЗІ ім. Н.І. Лобачевського. Тема педагогічної практики: В«Викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах В»
Об'єктом праці викладача психології є учні - студенти-психологи. Предмет його праці - когнітивна та емоційно-особистісна сфера учнів, а точніше - рівень їх знань, умінь, рівень мислення, наукова культура, професійне свідомість і самосвідомість. Продукт праці - нове, змінений стан перерахованих психічних утворень. Серед засобів праці переважають функціональні. Із зовнішніх функціональних засобів це виразні засоби поведінки та мови - інтонація, поза, жести, міміка, а також сам зовнішній вигляд викладача. Внутрішні функціональні засоби - це наявні у викладача знання, схеми і способи мислення, певні уявлення про те, як слід будувати подачу матеріалу, якою мовою його викладати, щоб зробити його найбільш зрозумілим і т. п. До зовнішніх засобів можна віднести матеріали вже розробленого курсу, представлені в матеріалізованій формі - записи, конспекти, іноді ілюстративний матеріал. Однак зовнішні засоби носять не основний, а допоміжний характер.
Професійно-цінні якості викладача найкраще розглянути паралельно з процесом його роботи, оскільки ці якості необхідні і проявляються в певних ситуаціях, таких як лекція, семінар, ситуація понаднормового спілкування з учнями, ситуація іспиту, заліку, заняття з непрофесійною аудиторією.
Професія викладача психології висуває вимоги не лише до виконавчої, але і до пізнавальної та особистісної сфер професіонала, до можливостей його саморегуляції. Для фахівців-психологів, педагогів мета вивчення психології:
1) навчитися психологічно мислити: аналізувати, оцінювати і пояснювати психічні явища,
2) освоїти психотехнічні прийоми і способи застосування наукових положень до позитивному зміни психіки людини. Слід підкреслити, що дієвість методики викладання залежить від ясної усвідомленості мети викладання і підпорядкування їй всієї сукупності методичних прийомів.
Завдання:
1. Познайомити учнів з двома різними типами організації управління навчально-виховним процесом:
- традиційним,
- інноваційним.
2. Допомогти усвідомити, що методика викладання психології не є сумою (Зведенням) жорстких і незмінно-обов'язкових правил і технологій.
1. Основні вимоги, що пред'являються до викладання психології
Викладаються на уроках психології наукові положення не повинні декларуватися і прийматися на віру, без міркувань (пасивно).
Викладач психології, володіючи достатнім фактичним матеріалом, повинен відібрати такі факти експериментальних психологічних досліджень, які б переконливо доводили правильність викладених теоретичних положень, сприяли поглибленому розумінню учнями закономірностей психіки людини.
Викладач психології повинен прагнути до того, щоб психологічні знання, одержувані учнями, не залишалися абстрактними і формальними, а перетворювалися б у переконання. Однією з умов такого перетворення є переломлення одержуваних знань через власний досвід, самостійне продумування, переживання пізнаваного і визначення свого ставлення до нього. Саме тому так важлива самостійна робота учнів, спрямована на накопичення фактів про психічної діяльності людини, пояснення і аналіз її.
Дуже важливим у процесі викладання психології є яскраво виражене емоційне ставлення самого викладача до психологічних знань, його переконаність в істинності викладених теоретичних положень. Таке ставлення викладача викликає в учнів інтерес до предмету, прагнення оволодіти теоретичними знаннями, поглиблювати і розширювати їх самостійно.
Дуже важливо, щоб викладач добре знав сучасний стан науки, був в курсі проведених у цей час психологічних досліджень. Щоб він міг відповісти на виникаючі в учнів запитання.
Важливе вимога - це націленість курсу психології на вивчення особистості. Всі психічні явища розглядаються як прояви цілісної особистості в процесі її формування. Психологія розкриває складність внутрішнього світу людини, розкриває умови формування характеру, здібностей, емоційно-вольової сфери. З курсу психології учні дізнаються про різноманіття людських характерів, про те, як важливо викладачеві знати особливості особистості кожного учня, його інтереси, схильності, щоб правильно впливати на нього.
Наступне вимога - це розвиток самосвідомості учнів в процесі вивчення психології. Спираючись на інтерес учнів до внутрішнього світу людини, викладач психології допомагає їм усвідомити відповідальність перед суспільством за формування в собі якостей і здібностей, що представляють соціальну цінність, ставить перед ними завдання самовиховання.
Питання самовиховання тісно пов'язані з формуванням професійної спрямованості навчаних (що означає інтерес до своєї майбутньої професії - вчителі, вихователя, тренера, менеджера і т.д.). Викладач психології вчить спостерігати за людьми, вчить аналізувати спостереження, допомагає відповісти на виниклі в них питання. Аналізуючи результати спостережень, викладач допомагає навчаним краще зрозуміти причини деяких явищ. Наприклад, зрозуміти причини неуважності дітей на деяких уроках, зміни в поведінці та т.д.
Щоб навчити учнів спостерігати і осмислювати свої спостереження, викладач сам повинен вміти спостерігати, аналізувати, узагальнювати психологічні факти.
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
Навчання - Це цілеспрямоване, заздалегідь запроектоване спілкування, в ході якого здійснюється освіта, виховання і розвиток учня, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання.
Двосторонній характер навчання - містить завжди взаємозв'язані і взаємообумовлені процеси - викладання і навчання.
Вчення - це діяльність учня по:
- освоєнню, закріпленню і застосуванню знань, умінь і навичок;
- стимулюванню до пошуку, розв'язання навчальних завдань, самооцінки навчальних досягнень;
- усвідомленню особистісного сенсу і соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності.
Метою вчення є пізнання, збір і переробка інформації про навколишньому світі. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин і загальному розвитку учня.
3. Активні методи у викладанні
Говорячи про активних методах у викладанні, перш за все, мають на увазі нові форми, методи і засоби навчання, отримали назву активних: проблемні лекції, семінари-дискусії, розбір конкретних педагогічних ситуацій, ділові ігри, методи математичного моделювання. Сюди ж включають комплексне курсове та дипломне проектування, виробничу практику і т.д.
Типи лекцій: інформаційна, проблемна, лекція-візуалізація, лекція удвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція-прес конференція.
Інформаційна лекція. Ознаки її добре відомі. Історично склавшись як спосіб передачі готових знань учням через монолог, лекція під впливом мінливого, що розвивається змісту навчання і освіти не може залишитися незмінною, інформаційної.
Проблемна лекція . У ній процес пізнання студентів наближається до пошукової, дослідницької діяльності.
Лекція-візуалізація. Це результат пошуку нових можливостей реалізації відомого в дидактиці принципу наочності, зміст якого змінюється під впливом даних психолого-педагогічної науки, форм і методів активного навчання.
...
