1. Предмет і завдання логопедії
Логопедія - наука про порушення розвитку мовлення, їх подоланні та попередженні допомогою спеціального корекційного навчання і виховання.
Логопедія є одним з розділів спеціальної педагогіки - дефектології. Термін логопедія утворена від грецьких слів: логос (слово, мова), пейдео (виховую, навчаю), що в перекладі позначає В«виховання мовленняВ».
Предметом логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну і логопедії дорослих.
Основні завдання логопедії полягають у наступному:
В· вивчення закономірностей спеціального навчання та виховання дітей з порушенням мовного розвитку;
В· визначення поширеності та симптоматики порушень мовлення у дітей дошкільного та шкільного віку;
В· дослідження структури мовних порушень і вплив мовних розладів на психічний розвиток дитини;
В· розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів і типології мовних розладів;
В· розробка науково обгрунтованих методів усунення та попередження різних форм мовної недостатності;
В· організація логопедичної допомоги.
Практичний аспект логопедії полягає в попередженні, виявленні та усуненні мовних порушень. Теоретичні та практичні завдання логопедії взаємопов'язані.
Подолання і попередження мовних порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи галуззю дефектології, в той же час бере участь у вирішенні загальнопедагогічних завдань.
Під недоліками розвитку мовлення слід розуміти відхилення від нормального формування мовних засобів спілкування. Поняття про недоліки мовного розвитку включає в себе не тільки усну мову, але припускає в багатьох випадках порушення писемного її форми.
Розглянуті в логопедії зміни мови слід відрізняти від вікових особливостей її формування. Те чи інше утруднення в користуванні промовою можна розглядати як її недолік лише з урахуванням вікових норм. При цьому для різних мовних процесів вікова межа може бути неоднаковою.
2. Дислалия. Основні форми, напрямки та методи корекції.
Дислалия визначається як порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату.
Механічної (Органічної) дислалією називають такий вид неправильного звуковимови, який викликається органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткового і м'язового будови.
Гј укорочена вуздечка мови (під'язикова зв'язка). ,
Гј дефекти будови щелеп
Гј неправильна будова неба
Гј Товсті губи, часто з відвисла нижньою губою, або вкорочена, малорухлива верхня губа
Функціональної дислалією називається такий вид неправильного звуковимови, при якому не мається ніяких дефектів артикуляційного апарату. Іншими словами, немає ніякої органічної основи.
Причини функціональної дислалии
Гј неправильне виховання мовлення дитини в сім'ї.
Гј по наслідуванню.
Гј двомовність в сім'ї.
Гј педагогічна занедбаність,
Гј недорозвиненням фонематичного слуху.
Гј Вона може бути викликана і невмінням дитини утримувати язик у потрібному положенні або швидко переходити від одного руху до іншого.
Порушення звуковимови у дітей можуть виявлятися або в відсутності тих чи інших звуків, або в їх спотвореннях, або в замінах.
Розглянемо кожен з цих випадків докладно. Відсутність звуку в мові може виражатися в його випаданні на початку слова (наприклад, замість риба дитина говорить В«ибаВ»), в середині (пароплав - В«паоходВ») і в кінці (куля - В«ШаВ»).
Спотворення звуку виражається в тому, що замість правильного вимовляється звук, якого немає у фонетичній системі російської мови. Наприклад, велярний р, коли вібрує тонкий край м'якого піднебіння, або увулярний р, коли вібрує маленький язичок, міжзубний с, бічній ш, двугубний л та ін
Звук може замінюватися іншим звуком, наявним у фонетичній системі мови. Заміни ці можуть бути наступними:
1) заміна звуків, однакових по способі утворення й різняться по місцю артикуляції, наприклад заміна вибухових задньоязикових к і г вибуховими передньоязикові т та д (В«тулакВ» замість кулак, В«дудокВ» замість гудок і т. п.);
2) заміна звуків, однакових по місцю артикуляції і розрізняються за способом утворення, наприклад фрикативного передньоязикові з передньоязикові вибуховим т (В«танкиВ» замість санки)
3) заміна звуків, однакових по способі утворення й різняться по участі органів артикуляції, наприклад з губно-зубним ф (В«фумкаВ» замість сумка та т. п.);
4) заміна звуків, однакових по місцю та способу освіти і розрізняються за участі голосу, наприклад дзвінких звуків глухими (В«пулкахВ» замість булка, В«субиВ» замість зуби);
5) заміна звуків, однакових по способі утворення й по актівнодействующіе органу артикуляції і розрізняються за ознакою твердості і м'якості, наприклад м'яких твердими й твердих м'якими (В«РязВ» замість раз, В«пулуВ» замість пила).
За кількістю порушених звуків дислалія ділиться на просту і складну. Якщо в вимові відзначається до чотирьох дефектних звуків, - це проста дислалія, якщо п'ять звуків і більше - складна дислалія.
Відповідно з характером дефекту вимови, що відноситься до певної групи звуків, виділяються наступні види дислалии:
1. Сігматізм (від назви грецької букви сигма, позначає звук с) - недоліки вимови свистячих (з, с, з, з, ц) та шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найпоширеніших видів порушень вимови.
2. ротацизм (від назви грецької букви ро, позначає звук р) - недоліки вимови звуків р і р.
3. Ламбдацізм (від назви грецької букви ламбда, позначає звук л) - недоліки вимови звуків л і л.
4. Дефекти вимови піднебінних звуків: каппацізм - звуків до і до, гаммацізм - звуків г і г, хітізм - звуків х і х, йотацізм - звуку ї (від назв грецьких букв каппа, гама, хи, йота, позначають відповідно звуки к, г, х, і).
5. Дефекти озвончения - недоліки вимови дзвінких приголосних звуків. Ці дефекти виражаються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: б-п, д-т, в-ф, з-с, ж-ш, г-к і т. д.
6. Дефекти зм'якшення - недоліки вимови м'яких приголосних звуків, що полягають в основному в заміні їх парними твердими, наприклад д-д, п-п, к-до, р-р і т. д.
Виняток становлять тільки звуки ш, ж, ц, не мають м'яких пар, і звуки ч, щ, і, які вимовляються завжди м'яко й не мають твердих пар.
Всю систему логопедичної роботи по формуванню правильної звуковимови можна умовно розділити на два етапи:
I етап - підготовчий. Основними його завданнями є:
а) розвиток слухового уваги, слухової пам'яті та фонематичного сприйняття;
б) усунення недостатності розвитку мовної моторики, проведення підготовчих артикуляційних...
