Зміст
Введення
Глава 1. Загальна характеристика заохочення і покарання як методів педагогічного стимулювання діяльності школярів
1.1 Види і форми заохочення і покарання
1.2 Характеристика основних форм заохочення і покарання школярів
Глава 2.Використання методів заохочення і покарання у навчально-виховному процесі
2.1 Технологія застосування заохочення і покарання
2.2 Педагогічний такт
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В даний час, питання про застосування заохочення і покарання є дуже актуальним, оскільки значення заохочень і покарань у системі виховних впливів дуже локальне, хоча вони і не належить до числа виховних засобів, що потрібні повсякденно і на кожному кроці. Однак більшість педагогів вживають їх, як домінуючих, не враховуючи той факт, що на сьогоднішній день теорія і практика виховання своєму розпорядженні найбагатшим арсеналом різноманітних методів і прийомів. Але, не дивлячись на таку популярність і дуже широке поширення методів заохочення і покарання, педагоги часто або не правильно використовують ці методи або недостатньо продумано і, отже, в кращому випадку це не ефективно в педагогічному відношенні, а в гіршому може призвести до невиправної помилку, за яку часом дитина розплачуватися все життя.
Причина такого становища в тому, що в нашій педагогічній теорії немає ясного розуміння сутності заохочення і свідчення як виховних засобів. Часом до покарань відносять лише вплив грубим насильством, образа особистого гідності дитини, а до заохочень - тільки нагороди, подарунки, премії. Іноді ж, навпаки, всяке схвалення вважають заохоченням, будь-яке засудження оголошують покаранням. Природно, наявність таких крайніх і взаємовиключних підходів в теорії негативно позначається і на практиці використання заохочень і покарань.
-->>
Хотілося б також відзначити, що в наші дні серед вихователів і широкої громадськості існують самі різні погляди на використання заохочень і покарань у вихованні дітей. Одні вважають, що необхідно якнайчастіше карати і як можна рідше заохочувати, інші, навпаки, радять частіше використовувати заохочення, карати ж лише зрідка. Деякі думають, що варто тільки заохочувати, а карати не треба зовсім. А є й такі, хто переконаний, що справжнє виховання - це виховання взагалі без яких би то не було заохочень і покарань. Цілком можливо, наприклад, протягом дня, а іноді і цілого тижня працювати з класом, не використовуючи заохочень і покарань.
Будучи в цілому незначними "деталями" багатоскладного виховного "механізму", заохочення і покарання в певних ситуаціях набувають вирішального значення
Таким чином, виходячи з теми, об'єктом вивчення в даній роботі є методи педагогічного стимулювання. А предметом дослідження: заохочення і покарання як методи педагогічного стимулювання.
Відповідно метою даної роботи є вивчення методики використання заохочень і покарань як способів стимулювання діяльності школярів в навчально-виховному процесі.
Отже, завданнями курсової роботи є:
1. Вивчення педагогічної, психологічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми.
2. Формування загального поняття про заохочення і покарання як методи педагогічного стимулювання діяльності школярів.
3. Розгляд використання заохочення і покарання в педагогічній діяльності.
4. Підведення загальних підсумків проведеного аналізу по даній темі.
Практична значимість курсової роботи полягає в тому, що вона може бути використана в якості методичного посібника студентами вищих педагогічних навчальних закладів, а також початківцями педагогами - практиками.
У першій частині першого розділу було проаналізовано загальна характеристика заохочення і покарання як методів педагогічного стимулювання діяльності школярів, детально розглянута класифікація видів і форм заохочень і покарань, а також їх характерні ознаки та особливості. У другій частині першого розділу було проаналізовано найбільш типові конкретні форми спочатку заохочення, потім покарання, використовуваних для стимулювання діяльності учнів, а також механізм їх дії та чиниться вплив на учнів.
У другому розділі були розглянуті умови, а так само технологія застосування заохочень і покарань, загальні правила, якими слід керуватися при вирішенні питання про доцільність використання заохочення і покарання. Проаналізовано питання про значущість педагогічного такту при використанні засобів педагогічного впливу в ході навчально-виховного процесу.
Глава 1. Загальна характеристика заохочення і покарання як методів педагогічного стимулювання діяльності школярів 1.1 Види і форми заохочення і покарання
Стимулом у Древній Греції називали дерев'яний ціпок із загостреним наконечником, якою користувалися погоничі биків і мулів для підганяння ледачих тварин. Як видно, стимулювання має не дуже приємну для людей етимологію. Але що робити, якщо людина, як і тварина, потребує постійних стимулах, одні з яких він черпає з внутрішніх джерел, знаходить всередині себе, а інші створюються зовнішніми силами.
В даний час, під методами стимулювання діяльності та поведінки розуміються методи впливу на мотиваційну сферу особистості, спрямовані на спонукання вихованців до поліпшення своєї поведінки, розвитку у них позитивної мотивації поведінки. Пряме і безпосереднє призначення стимулів - чи прискорювати, навпаки гальмувати певні дії.
Заохочення і покарання як методи стимулювання людської діяльності є не тільки найвідомішими серед древніх методів виховання, але і найбільш поширеними і широко вживаними в даний час.
Заохочення - це стимулювання позитивних проявів особистості за допомогою високої оцінки її вчинків, породження почуття задоволення і радості від усвідомлення визнання іншими зусиль і старань особистості. Заохочення закріплює позитивні навички і звички. Дія цього методу засноване на збудженні позитивних емоцій. Саме тому воно вселяє впевненість, створює приємний настрій на роботу (Нехай навіть важку) підвищує відповідальність.
Покарання -це метод педагогічного впливу, який повинен попереджати небажані дії, гальмувати їх, зупиняти негативні проявів особистості за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття. Змістом покарання в старій школі було переживання страждання. Навіть такий відомий багато в чому педагог минулого століття, як Н.І. Пирогов, будучи попечителем Київського округу, по навчальним закладам, висував в цілях "виховання законності" систему фізичних покарань, в тому числі і прочуханку, за що, був, підданий нищівній критиці Н.А. Добролюбовим.
До найменших подробиць була продумана система покарань у старої прусської школі. Для неї характерне повне ігнорування індивідуальних особливостей дитини, причин спонукали той чи інший вчинок.
Однак багато видатних педагогів минулого висували ідею про те, що "істинне" виховання - це виховання без покарань і нагород, це свого роду ідеальна гармонія взаємин вчителя й учня, у єдиному пориві прагнучих до пізнання добра і краси. Така була точка зору великого російського педагога К.Д. Ушинського.
Першим радянським педагогом, що зумів не тільки зрозуміти принципово нове призначення і зміст заохочення і покарання, але і розкрити "механізм" дії цих виховних засобів у системі організації виховного процесу, був А.С. Макаренко.
Головний сенс покарання А.С. Макаренко бачив у тому, що воно повинно "Дозволити і знищити окремий конфлікт і не створювати нових конфліктів".
Говорячи в цілому, заохочення і покарання - це сукупність засобів регулювання відносин, що складають зміст педагогічної ситуації, у якій ці відносини повинні бути помітно і швидко змінені.
Зазвичай поняття заохочення і покарання сприймаються як антиподи. Тим ч...
