Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Педагогика » Полікультурне виховання і його сутність

Реферат Полікультурне виховання і його сутність

Категория: Педагогика

Зміст

Введення

1. Сутність полікультурного виховання. Принципи, функції, способи

2. Стан полікультурного виховання. Основні проблеми та тенденції розвитку

3. Полікультурне виховання на пострадянському просторі

Висновок

Список використаних джерел


Введення

Основні тенденції розвитку теорії та практики виховання і в XXI в. залишаються в центрі уваги суспільних і педагогічних кіл в провідних країнах світу.

Існують декілька теоретичних епіцентрів виховання, в першу чергу США, Західна Європа, Японія і Росія, під впливом яких знаходяться інші регіони та країни. Умови ефективності виховання в значній мірі знаходяться поза власне педагогічних зусиль і залежать від соціально-політичної атмосфери. Разом з тим саме по собі виховання - потужний інструмент для створення сприятливого демократичного і гуманного соціального клімату. Стимулом демократизації виховання є рух громадськості, учасники якого наполягають на модернізації виховання як потреби соціального прогресу.

В обговоренні проблем виховання беруть участь не тільки вчені-професіонали, але й представники політичних партій, профспілок, асоціацій батьків. При цьому співпрацюють педагогічні сили різної орієнтації. Підвищена увага до виховної проблематики показово для російського суспільства. Воно з'явилося на хвилі найгострішої соціальної кризи, яка впливає на свідомість, почуття, характер кожної окремої людини. Результатом такого впливу виявилися наростаючі загрози дегуманізації, гіпертрофованого раціоналізму, втрати високих моральних ідеалів, асоціальна поведінка молоді, що свідчить про низької ефективності її виховання.

Світова школа рухається по шляху демократизації виховання. У цього багатоаспектного і багатопроблемний процесу є спільні риси, незважаючи на особливі в різних регіонах і країнах соціальні, політичні, економічні, етнічні умови.

У розумінні демократизму виховання є два взаємовиключні підходи. Перший, заснований на ідеї егалітаризму, виходить з того, що всі діти рівні від народження, і пропонує зосередитися на принципах однакового виховання. Цей підхід до кінця 80-х рр.. був офіційною доктриною колишнього СРСР і в значній мірі Японії.

Проте другий підхід, заснований на ідеї антіегалітарізма, набуває все більше прихильників. Вони виходять з того, що система виховання повинна виконувати дві функції: власне виховання і соціального відбору. У першому випадку мова йде про придбанні знань, умінь, формуванні характеру, у другому - про розподілі по різним професійним та громадським стратам. Школа повинна ефективно здійснювати обидві функції і тим самим вирішувати завдання демократичного виховання. Антіегалітарісти виходять з того, що слід звести до необхідного мінімуму рівність і максимально враховувати відмінності суб'єктів виховного впливу.

Демократична система виховання передбачає орієнтацію на ряд важливих педагогічних умов: рівність членів суспільства незалежно від соціального стану, статі, національної, релігійної, расової приналежності. Їй властива така організація навчального процесу, при якій формується людина, здатна вільно, творчо мислити і працювати. Демократичне виховання грунтується на ідеях плюралізму, варіативності, диверсифікації, внаслідок яких відкриваються перспективи багатозначного по цілям і змісту виховання і навчання.

У сучасному світі полікультурне виховання і освіта - неодмінні складові надмоноетніческіх цивілізаційно-культурних спільнот. В умовах сучасних цивілізацій можливі дві взаємовиключні долі окремих народів. Перша припускає, що провідні етноси, подібно бульдозеру, розчавлять самобутню культуру і освіченість малих етносів. Друга увазі конструктивний міжетнічний діалог, в якому помітну роль відіграє виховання та освіта.

У Росії злободенність теоретичної та практичної розробки полікультурного виховання загострена по принаймні трьома серйозними обставинами. По-перше, кризою ідей і досвіду соціалістичного інтернаціонального виховання. По-друге, соціально-демографічними зрушеннями, викликаними масовим припливом біженців та іммігрантів з колишніх республік СРСР. По-третє, посиленням процесів національно-культурного самовизначення народів Російської Федерації. В умовах співіснування в країні різних типів цивілізацій вимагається приділяти набагато більше уваги педагогічним аспектам проблем культурних відмінностей.

Оцінюючи стан полікультурного виховання в Російській Федерації, слід визнати, що воно не є пріоритетом освіти і педагогіки. У політичних деклараціях і педагогічних працях містяться вірні заклики до виховання в дусі полікультурності, проте не завжди і не скрізь вони впроваджуються в практику. Вчені-педагоги, шкільні вчителі нерідко замовчують такі В«незручні питання В», як міжетнічні конфлікти, культурні забобони, націоналізм. Тим часом полікультурність людини аж ніяк не генетичного походження. Вона соціально детермінована і має бути вихована.

У цих умовах особливої актуальність для вітчизняної педагогіки і школи набуває вивчення і творче використання позитивного світового досвіду полікультурного виховання.

Отже, мета даної курсової роботи - дослідити основні тенденції розвитку полікультурного виховання школярів у сучасному світі. Для педагогів це вельми важливо, оскільки сприяє прилученню до загальнолюдських пріоритетів у вихованні та навчанні.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути сутність полікультурного виховання школярів;

- вивчити сучасний стан і тенденції розвитку полікультурного виховання у світі;

- дослідити розвиток полікультурного виховання школярів на пострадянському просторі.


1. Сутність полікультурного виховання. Принципи, функції, способи

Полікультурна педагогіка порівняно молода галузь наукового знання. Феномен полікультурності став предметом особливих досліджень в світовій педагогіці з 60-х рр.. XX в. Зарубіжної педагогічної наукою накопичено солідний науковий фонд по полікультуралізму. Російські вчені до розробці полікультурної педагогіки приступили порівняно недавно - в 90-і рр.. XX в. Так що можна сказати, що вітчизняна полікультурна педагогіка перебуває в стадії становлення. Опубліковані статті, в яких обговорюються окремі питання про суб'єктів, функціях, змісті та цілях полікультурного виховання.

Крім поняття В«Полікультурне вихованняВ», використовуються і інші поняття: кроскультурного освіту, міжкультурну освіту, інтеркультурного освіту, двукультурное освіта та ін Одне з перших нормативних визначень поняття В«полікультурне вихованняВ» дано в 1977 р.: В«Виховання, що включає організацію і зміст педагогічного процесу, в якому представлені дві або більше культури, що відрізняються за мовною, етнічною, національному або расовою ознакою В».

Деякі педагоги, наприклад професор Лe Тхан Кхоі, вважають, що більш точно в науковому та практичному відношенні використовувати поняття В«інтеркультурного вихованняВ», підкреслюючи тим самим важливість в педагогіці міжетнічного діалогу. [1, стор.87]

Антиподи. Антипод полікультурного виховання - педагогіка етноцентризму. Крайній антидемократизм педагогічного етноцентризму проявляється у вигляді ідеології расизму і гіпертрофованого націоналізму, яким притаманні уявлення переваги однієї етнічної групи над іншою. У теорії і практиці виховання, крім відкрито проповідує расизму та націоналізму, спостерігаються В«ПрихованийВ» расизм і В«м'якаВ» дискримінація. Це відбувається тоді, коли педагоги і вчителі (деколи несвідомо) потурають расистським і націоналістичним стереотипам, не займають активної позиції на захист культурно-освітніх прав етнічних меншин, обходять мовчанням їх культуру.

У педагогічній літературі деколи містяться негативні згадки про національні меншини або зовсім ігнорується їх існування. Спроби покращувати у...


Страница 1 из 6Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Реклама
Наверх Зворотнiй зв'язок