Реферат Педагогічні погляди Арістотеля

Об'єктом Вивчення в роботі є педагогічні погляди Аристотеля.

Предметом Дослідження є трактування філософом основних засад морального, фізічного виховання, роль політічної діяльності на Його педагогічні Ідеї.

1. Короткі біографічні дані

Аристотель (О‘ПЃО№ПѓП„ОїП„ОµО»О·П‚; 384 до н. е., Стагір у Фракії - 322 до н. е., Халкіда на о. Евбеї) - давньогрецький філософ и вчений. Аристотель Стагирит - давньогрецький філософ та вчений-енціклопедіст. Філософія Аристотеля поділяється на теоретичну (умоглядну), мета якої - знання заради знань, практичних, мета якої - знання заради діяльності, та поетичну - знання заради творчості. Аристотель НЕ віділяє педагогіку Як окрему дісціпліну, а трактує її Як Частину Теорії держави та суспільства. Ідея виховання (пайдейї) виходе у філософа за Межі шкільної педагогікі, переростає у поняття "культура" як трансляція знань, етичний цінностей и норм поведінкі, Що регулюється державою. Таким чином, законодавець, за Аристотелем, є вихователь. А Його діяльність - свого роду соціальна педагогіка. У цьому значенні Вже НЕ педагогіка підпорядковується політіці, а політика - педагогіці: самє пайдейя стає метою арістократічної форми правління.

Аристотель розвіває ідею про існування трьох сторін душі: рослінної, тварінної та розумної, Якиме відповідають три сторони виховання: фізічне, морально та розумово.

Мета виховання трактується філософом Як пріорітетній Розвиток віщіх сторін душі - розумної та вольової. Фізічне виховання, Що має передуваті розумово, полягає у вправі, які повінні Сприяти зростанню душевних сил. Морально виховання передбачає Розвиток вольового, діяльнісного початку шляхом Формування моральних звичок, вправо, Запобігання крайнощі; сім'я трактується Як основа морального виховання. Розумово виховання спрямовується на Формування людини, здатної до сприйняттів культурних цінностей, виховання у неї уміння правильно міркуваті про все, а не робіті професіонала у тій чи іншій Галузі знань (Ідеал "загальної освіти").

Учень Платона. В 367-347 до н. тобто взявши участь в Академії платонівській, 335 до н. тобто заснував Власний філософ. Школу - Лікей. У своїх працях ("Метафізіка", "Фізика", "Аналітіка", "Топіка", "Категорії", "Про душу "," Етика "," Політика "та ін ..), Що охопілі Майже ВСІ Галузі знань того часу, прагнув узагальніті Досягнення антічної науки. Аристотель, залішаючісь в основному на позіціях ідеалізму, в ряді харчування (особливо в пізнання Теорії) відстоював принципи матеріалізму.

Арістотель надавав Велике значення виховання "Вільно народжения громадян". На Його мнение, людина від природи дістає Ліше зародкі здібностей, які Може розвинутості виховання. У природі людини в нерозрівній Єдності перебувають три сторони: рослина, тварина (вольова) i розумна. Відповідно до них слід будуваті ї виховання, його призначення та винне Забезпечити гармонійне Поєднання фізічного, морального й розумово розвітку людини. Аристотель Вимагай враховуваті вікові Особливості ДІТЕЙ. Виховання, за Арістотелем, - не приватна, а державна справа.

Мета виховання: Розвиток віщіх сторін душі - розумової та вольової.

Вікова періодізація:

1) до 7 років;

2) від 7 до 14 РОКІВ (до статевої зрілості);

3) до 21 року (до Борода).

Фізічне виховання: має передуваті розумово, полягає у вправі, Що повінні Сприяти зростанню душевної сил.

морально виховання: Розвиток вольового, діяльнісного початку шляхом Формування моральних звичок, вправо, Запобігання крайнощі; сім'я Як основа морального виховання.

розумово виховання: Формування людини, здатної до сприйняттів культурних цінностей, виховання у неї уміння правильно міркуваті про все, а не робіті професіонала у тій чи іншій Галузі знань (Ідеал "загальної освіти").

2. Політика

Книга VIII 1

1. Навряд чи хто сумніватіметься в тому, Що законодавець винен поставітіся з винятково Увага до виховання молоді, оскількі в тихий державах, де цею предмет зневажають, сам державний устрій зазнає збитків. Аджея для кожної форми державного устрою відповідне виховання - предмет Першої необхідності: Шкірна форма державного устрою відрізняється властівім їй характером, Який Звичайний и служити для Збереження самого влаштую и візначає Його початок, як, Наприклад, демократичний характер влаштую - демократію, олігархічній - олігархію. І Завжди найкращий характер державного устрою обумовлює и вищу Його форму.

2. Далі, ВСІ (природжені) здібності (людини), всяке практичне застосування їх для відповідної роботи потребують Попередня виховання и Попередня прістосування. Очевидно, все Це необхідно и для проявити діяльності у дусі чеснот. А оскількі вся держава в її цілісності має на увазі одну кінцеву мету, то, зрозуміло: Для всіх громадян потрібне тотожня виховання, и турбота про Це виховання винна буті Турбота державною, а не впоратися пріватної ініціатіві. Зараз Коженна турбується про виховання своїх ДІТЕЙ по-своєму, Коженна и вчити їх по-своєму, Як йому надумається. На ділі ж ті, Що має на увазі загальний Інтерес, винне робітіся спільно. Чи не слід, Більше того, думати, нібі Коженна громадянин - сам по собі; Ні, ВСІ громадяни належать державі, ТОМУ ЩО Кожній з них є частина держави. А турбота про шкірні частин, природно, винна мати на увазі піклування про все ціле разом узяте.

3. Біля цьому відношенні можна схваліті лакедемонян: смороду Дуже піклуються про виховання ДІТЕЙ, и Це піклування носити у них загальнодержавного характер. Отже, зрозуміло: повінні існуваті узаконення, Що стосуються виховання, и Останнє повинності буті Загальний. Альо НЕ можна залішіті без УВАГА и того, Що взагалі являє собою виховання и Як Його потрібно організуваті. У Сейчас годину Із цього приводу існують Різні точки зору: Не всі згодні з тім, чи потрібно вести навчання молодих людей з ціллю віховаті в них чеснот, чі ж вести Це виховання так, щоб молоді люди могли досягті найбільшого щастя, не з'ясовано кож и ті, на Що потрібно звертати при віхованні особливая УВАГА: чі на Розвиток інтелектуальніх здібностей, або на Розвиток етичним якости.

4. Унаслідок Такої нестійкості в Подивившись на сучасного виховання, и Обго...