Зміст
Введення. 3
1. Сутність і особливості лекції, як основної форми викладання у ВНЗ 4
1.1. Дидактичний принципи, пред'являються змісту лекції. 5
1.2. Підготовка лекції. 7
2. Класифікація та структура лекцій. 10
3. Методичні основи проведення лекції. 13
4. Критерії оцінювання лекції. 18
4.1. Оцінка якості постановки вузівської лекції. 18
Висновок. 20
Список використаної літератури .. 21
Додаток. Бланк оцінки якості постановки вузівської лекції. 22
Введення
Вузівська лекція є провідним компонентом системи освіти. Лекції не тільки знайомлять студентів з основними науково-теоретичними положеннями тієї чи іншої галузі наукових знань, її прикладної стороною і прогнозованими шляхами розвитку, але й формують наукові погляди і переконання студентів, організовують і стимулюють їх творчу думку, сприяють усвідомленню свого місця та призначення в науці. Таким чином, до вузівської лекції на сучасному етапі освіти пред'являються різноманітні вимоги. Вузівська лекція - ключовий компонент дидактичного циклу навчання. Її мета - організація орієнтовною бази для подальшого вивчення студентами навчального матеріалу.
Багато вітчизняних знамениті вчені були чудовими лекторами. Тімірязєв ​​говорив з цього приводу, що В«лектор повинен бути не фотографом, але художником, не простим акустичним інструментом, передаючи усно почерпнуте з книг, все повинно бути переплавлено творчістю. За Тімірязєва, в лекції повинні поєднуватися правильність дозволу наукових проблем зі пристрасністю, захопленістю ідеєю. Саме такими достоїнствами славилися лекції Д. І. Менделєєва. За спогадами слухачів, мова пересічного вченого - це садок з хирлявими билинами, до яких підвішені етикетки. На лекціях Менделєєва на очах у слухачів із зерен його думок виростали могутні стовбури, які гілкувалися, бурхливо цвіли і буквально завалювали слухачів золотими плодами В». [1]
Метою цієї роботи є визначення педагогічних функцій лекції як основної форми вузівського викладання. Для цього ми розглянемо все коло питань, що стосуються лекційної форми подачі навчального матеріалу: сутність та особливості процесу; класифікації, методику та критерії оцінки. І на підставі цього спробуємо виявити педагогічні функції і основні завдання лекцій.
1. Сутність та особливості лекції, як основної форми викладання в ВУЗі
Термін походить від латинського В«lectioВ» - читання і означає усне виклад навчального матеріалу лектором. Дана форма навчання традиційна для вищої школи і є основною формою передачі інформації, знань у ВУЗі. [2]
Вузівська лекція є провідним компонентом системи освіти. Педагогічне співробітництво на лекції має своєю метою перетворення студентів у співавторів викладача. Лекція - це співтворчість, спільне мислення, партнерство, коли студенти, за завданням або самостійно, можуть висловити свою точку зору, свої судження, сформулювати гіпотезу, запропонувати свій варіант вирішення.
Лекція - економний за часом спосіб повідомлення студентам значного обсягу інформації. Індивідуальність лектора і той факт, що він може постійно удосконалювати зміст лекції завдяки власним дослідженням, знайомству з новоприйнятими нормативними актами та їх проектами, актуальною літературою, науковому спілкуванню з колегами і т.п., робить лекцію практично незамінною іншими джерелами навчальної інформації, які, як правило, "Працюють" у навчальному процесі з певним запізненням. Так, наприклад, на відміну від підручника лекція: [3]
В· дає безпосереднє спілкування з лектором;
В· представляє різні точки зору;
В· дає можливість повторення того, що потрібно студентам і викладачу;
В· враховує особливості ситуації;
В· сприяє встановленню живого зв'язку студентів з досліджуваної дисципліною.
1.1. Дидактичний принципи, що висуваються до змісту лекції
Зміст лекції повинно відповідати ряду дидактичних принципів. Основними з них є: цілісність, науковість, доступність, систематичність та наочність. [4]
Цілісність лекції забезпечується створенням єдиної її структури, заснованої на взаємозв'язку завдань заняття і змісту матеріалу, призначеного для засвоєння студентами. У тих випадках, коли на одному занятті досягти такої цілісності не представляється можливим, це повинно бути спеціально обгрунтована лектором посиланнями на попереднє або подальший виклад, на літературні та інші джерела.
Науковість лекції передбачає відповідність матеріалу основним положенням сучасної науки, абсолютне переважання об'єктивного фактора і доказовість висунутих положень. Кожна теза повинен бути чітко сформульованим і несуперечливим. Перш ніж приступити до доказу, необхідно з'ясувати, наскільки теза засвоєний студентами. В ході всього докази теза повинна залишатися незмінним. Викладач не повинен використовувати для доказу висунутих тез і положень свій авторитет. Лектору слід вказувати на точність отриманих результатів, окреслюючи область знаходження рішень поставлених завдань, відзначати не тільки гідності, а й недоліки прийнятої методики, намічати інші шляхи досягнення поставленої мети, чітко позначати сучасний рівень розвитку науки в даному питанні. Інакше в аудиторії завжди знайдеться кілька студентів, здатних зробити це самостійно, зруйнувавши авторитет викладача.
Принцип доступності лекції передбачає, що зміст навчального матеріалу має бути зрозумілим, а обсяг цього матеріалу посильним для В«середньогоВ» студента. Це означає, в Зокрема, що ступінь складності лекційного матеріалу повинна відповідати рівню розвитку та наявного запасу знань і уявлень студентів. Прагнучи до доступності викладу, не можна знижувати його науковість.
Слідування принципом систематичності вимагає дотримання ряду педагогічних правил. До них, першу чергу, відносять:
В· взаємозв'язок досліджуваного матеріалу з раніше вивченим, поступове підвищення складності розглянутих питань;
В· взаємозв'язок частин досліджуваного матеріалу;
В· узагальнення вивченого матеріалу;
В· стрункість викладу матеріалу за змістом і зовнішньою формою його подачі, рубрикація курсу, теми, питання;
В· однаковість структури побудови матеріалу.
Дидактичний принцип наочності в навчанні заснований на тому, що ознайомлення студентів з яким новим явищем чи предметом починається з конкретного відчуття і сприйняття. Незважаючи на різноманітність наочних посібників, при їх використанні слід дотримуватися деякі загальні правила. Масоване застосування їх на лекції веде до підвищеного стомлення студентів. Викладач повинен дуже чітко уявляти, на якому саме етапі лекції він буде використовувати ту або іншу наочність, а також випадки відсутності можливості її використання за незалежних від нього причин.
Демонстраційний матеріал у всіх випадках повинен відігравати підпорядковану роль, бути одним з апаратів лектора, а не підміняти змісту лекції. У кожен момент лекції необхідно демонструвати тільки той наочний матеріал, який ілюструє викладаються положення. Тому, наприклад, таблиці в аудиторії потрібно повісити стопкою і зворотною стороною. Недоцільно їх розвішувати по всій аудиторії. Це відволікає увагу студентів і, як наслідок, не включає механізми запам'ятовування інформації.
1.2. Підготовка лекції
Структура лекційного курсу зазвичай включає в себе вступну, основну і заключну частини. Кількість лекцій в тій чи іншій частині визначається з урахуванням загального кількості годин, відведених для лекційної роботи, і специфіки структури досліджуваної галузі знань.
Після визначення структури лекційного курсу можна приступити до підготовки тієї чи іншої конкретної лекції. Методика роботи над лекцією передбачає приб...
