Зміст
Введення.
В§ 1. Професіоналізм і майстерність педагогічної діяльності
В§ 2. Індивідуально-психологічні фактори успішності педагогічної діяльності.
Висновок.
Список літератури.
Введення.
Кожна людина за своє життя багато разів побуває і в ролі учня, вихованця, і в ролі вчителя, вихователя (викладача, наставника, інструктора і т.п.). Тому професія педагога - одна з найдавніших у світі. Походження слова В«педагогВ» було розглянуто вище, а зараз педагогами називають людей, які мають відповідну підготовку і професійно займаються педагогічною діяльністю, тобто питаннями виховання, освіти і навчання. Тут слід звернути увагу на слово В«ПрофесійноВ». Педагоги займаються педагогічною діяльністю професійно, а непрофесійно цією діяльністю займаються майже всі люди. Тим часом важко уявити собі іншу діяльність, настільки ж різноманітну і настільки ж вимогливу до якостям і можливостям виконавця. Вимоги до педагога визначаються не тільки великий важливістю, але і рідкісним своєрідністю педагогічної діяльності.
Здавна вчених і педагогів-практиків хвилювала проблема: який чинник насамперед і найбільше впливає на успішність професійної підготовки фахівця, а також на успішність його майбутньої самостійної діяльності? При цьому досліджувалася природа (особливості, характер, спрямованість) і структура професійної підготовки студентів до їх майбутньої педагогічної діяльності. Автори наукових праць приходили до єдиного висновку: таким фактором є професійно-педагогічна спрямованість особистості вчителя- вихователя.
Проблему професійного покликання, професійної придатності досліджували вчені Т.А. Воробйова, Ф.Н. Гоноболін, Л.П. Доблаев, Н.В. Кузьміна, Р.І. Хмелюк, А.І. Щербаков.
В§ 1. Професіоналізм і майстерність педагогічної діяльності
В«Педагогічну діяльність можна визначити як особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві В»[1].
У відношенні педагогічної діяльності переважає підхід виділення її компонентів як відносно самостійних функціональних ролей, для успішного здійснення яких необхідні відповідні здібності. У науковій літературі їм приділено достатньо уваги. Стосовно до педагогічної діяльності найбільш глибоке дослідження здібностей провела Н. В. Кузьміна. Вона виділила основні компоненти діяльності педагога, яким відповідають ті чи інші здібності: конструктивний (здатність до проектування особистості, змісту, засобів здійснення педагогічних цілей), організаторсько-комунікативний (здатність встановлювати взаємини з вихованцями), гностичний (здатність набувати і використовувати знання).
У професійній діяльності педагога виділяють чотири групи функцій:
навчальна, що виховує, розвиває, мотивуюча;
конструктивна і дослідницька;
організаторська й комунікативна;
самовдосконалення.
Реалізація професійних функцій призводить до утворення трьох основних підструктур особистості педагога: професійної спрямованості, професійної компетентності, професійно-важливих якостей особистості.
Професійна спрямованість - це інтегральна якість особистості, визначальне відношення до професії, потреба у професійній діяльності і готовність до неї. До якостей, що характеризує спрямованість особистості, слід віднести: професійну позицію, професійно-ціннісні орієнтації, мотиви, покликання до педагогічної діяльності. А також громадську активність, домінантність, соціальний оптимізм та ін
Професійна компетентність - це рівень поінформованості, авторитетності педагога, що дозволяє йому продуктивно вирішувати навчально-виховні завдання, що виникають в процесі підготовки кваліфікованого фахівця, формування особистості іншої людини. В структуру професійної компетентності входять: суспільно-політична обізнаність, психолого-педагогічна ерудиція, педагогічна техніка, вміння та навички за тематикою й інше.
Психологічною основою компетенції є готовність до постійного підвищення своєї кваліфікації, мобільність професійних функцій.
Професійно-важливі якості - це система стійких особистих якостей, створюють можливість успішного виконання професійної діяльності.
Реалізація виховує функції вимагає від педагога комплексу значущих якостей, до яких відносяться такі властивості, як ідейна переконаність, борг, громадянськість, колективізм, відповідальність і соціальний оптимізм. Перш все слід мати на увазі, що педагогіка лише наполовину наука, а наполовину мистецтво. Тому перша вимога до професійного педагогу - наявність педагогічних здібностей. Імена талановитих педагогів широко відомі, а ось про бездарних педагогів говорити не прийнято. Але ще Ч. Дарвін, згадуючи свої студентські роки, говорив: В«Лекції доктора Донкана - це щось, про що страшно згадати, лекції Джемсона по геології і зоології неймовірно мляві. Єдиний ефект, вироблений ними на мене, полягав у тому, що я наважився ніколи в своєму житті не читати жодної книги з геології і ні за що не вивчати цієї науки В».
На жаль, і донині в педагогічних вузах при наборі студентів не проводиться діагностики їх педагогічної обдарованості; беруть усіх, хто витримає загальноосвітній конкурс. Ось чому в школи та інші навчально-виховні установи потрапляє багато людей, свідомо професійно збиткових, що негативно, а часом просто згубно позначається на їх учнях і вихованцях. Друга специфічна риса педагогічної діяльності - багатофакторність виховного процесу. Виховний процес йде в родині, школі, позашкільних. установах, при всіх формальних і неформальних контактах вихованця з іншими людьми, його зверненні до літератури, мистецтва, засобів масової інформації. Успіх у вихованні кожної конкретної людини залежить від впливу багатьох чинників і умов. Однак це не принижує ролі професійного педагога. Він виступає головним координатором, коментатором, опонентом, своєрідним фільтром всіх виховних впливів. А ці функції педагог може виконати, лише будучи різнобічно освіченою людиною. Педагога неможливо перевчити, і, строго кажучи, ніякі знання для нього не будуть зайвими, надлишковими. Стало вже банальним порівнювати педагога з акумулятором. Але акумулятор треба періодично заряджати. Ось чому педагогу так необхідно мати час для самовдосконалення, постійного підвищення своєї кваліфікації. Третя специфічна риса виховного процесу - його тривалість. Звичайно, процес виховання йде з різною швидкістю, але значно форсувати його не можна. Адже для того, щоб тільки пізнати людину, потрібно, як говорить народне прислів'я, В«пуд солі з ним з'їсти В». Не можна швидко виховати чуйного працелюбну людину. Особливо повільно йде процес перевиховання. Немає таких швидкодіючих методів, які б дозволили егоїста швидко переробити в альтруїста, а ледаря - в трудівника. А це, в свою чергу, робить результати виховання малопомітними, прихованими. Дуже часто педагог, прикладаючи багато сил, довго не бачить позитивних змін. Успішно працювати в таких умовах може лише терплячий оптиміст. Терпіння і оптимізм - найважливіші професійні якості педагога. Може бути, тому педагоги нашої країни можуть так довго успішно працювати в умовах перманентної бідності. Роздратованість - це іржа педагогічної кваліфікації, і якщо ця іржа стала частиною особистості, другою натурою, треба терміново міняти професію. Четверта особливість процесу виховання - концентризм у змісті виховної роботи. Це означає, що в процесі виховання до одних і тих же якостям особистості доводиться багаторазово повертатися. П'ята специфічна риса виховання полягає в тому, що це активний двосторонній процес. Тому найважливіше завдання педагога - виховати у учнів постійну потребу в самоаналізі, самооцінці, самовихованні. Необхідно викликати у вихованців ...
