Зміст
1 Зміст логопедичної практики
2 Основні завдання логопедії
3 Основні принципи логопедичної роботи
4 Логопедичні заняття в початковій школі
5 Основні напрямки діяльності студента-практиканта
6 Календарний план проходження навчальної педагогічної практики
7 Відвідування занять педагога-логопеда
7.1 Логопедическое заняття по темі: "Звук л"
7.2 Логопедическое заняття по темі: "Автоматизація звуків [Р], [Р '] у складах, словах, реченнях і зв'язного мовлення "
7.3 Логопедическое заняття з розвитку мовлення для учнів 1-го класу початкової школи за темою "Профілактика простудних захворюваньВ»
7.4 Логопедическое заняття для 2-го класу по темі "Освіта слів за допомогою зменшувально-пестливих суфіксів"
7.5 Фронтальні логопедичні заняття за темою "Звуки і букви [с, з ', з, з'].
7.6 Логопедическое заняття з учнями 2-го класу, "Диференціація звуків і букв Ж і Ш"
8 Конспекти проведених уроків
9 Обстеження школярів
Висновок
Список використаної літератури
1 Зміст логопедичної практики
Моя логопедична практика проходила в школі № з В«---В» по В«----В».
Перший тиждень - Знайомство з установою, з колективом педагогів і дітей, спостереження корекційної роботи логопеда і спільний аналітичний розбір всіх видів занять, консультативний розбір найбільш цікавих випадків мовної патології, знайомство з анамнезом дітей та іншої медичною документацією. Обстеження дітей: спільно з логопедом і самостійно, заповнення мовних карт, знайомство з різновидом мовних карт в залежності від структури мовного дефекту. Підготовка студентів до самостійної двотижневої практиці: відбір мовного і наочно-ілюстративного матеріалу, консультація логопеда-керівника практики з планування, розподілу дітей на підгрупки з урахуванням мовного дефекту і їх компенсаторних можливостей. Спільне обговорення плану з керівником практики, затвердження його адміністрацією шкільного установи. План засвідчується підписом керівника практики.
Завдання першого періоду
У них входять:
В· адаптація студентів до освітньої установи, встановлення контактів з дітьми, батьками, педагогами;
В· актуалізація знань, отриманих в коледжі, університеті, шляхом самоосвіти з коректувальної педагогіці, патопсихології, анатомії, фізіології та патології органів мови, неврологічним основам логопедії, логопедії, основам дефектології;
В· оволодіння навичками пролонгованої спостереження, методами збору та аналізу матеріалу, вміннями виділяти і аналізувати, правильно оцінювати педагогічні явища, розвиток уміння самоаналізу і самооцінки, подолання психологічного бар'єру - страху від вступу в контакт з дітьми і дорослими.
Друга і третя тижні характеризуються пробою сил в обстеженні дитини, в самостійному проведенні фрагментів та повних занять як індивідуальних, так і під-групових, фронтальних; проведення індивідуальної корекційної роботи в повсякденному житті, використовуючи режимні моменти; збір і накопичення практичного та методичного матеріалу з корекції мови й особистості дитини-логопатами, облік компенсаторних можливостей кожного індивідуально; пропаганда дефектологічних знань серед колег, батьків: оформлення стендів, стінгазет, логопедичних куточків, проведення батьківських зборів і т. д.
Завдання другого періоду
Завдання другого періоду включають:
В· оволодіння навичками відбору мовного матеріалу, вибір оптимальних форм його реалізації, оволодіння навичками планування, ведення документації логопеда, складання звіту про роботу;
В· оволодіння вміннями корекційно-освітнього процесу;
В· формування умінь підготовки, проведення та аналізу занять; вдосконалення навичок самоаналізу і самооцінки.
Документацію студента-практиканта складають: щоденник спостережень і аналізу, конспекти спостережуваних занять і занять, проведених студентом самостійно на оцінку.
2 Основні завдання логопедії
Основні завдання логопедії полягають у наступному:
В· визначення поширеності та симптоматики порушень мовлення у дітей дошкільного та шкільного віку;
В· дослідження структури мовних порушень і вплив мовних розладів на психічний розвиток дитини;
В· розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів;
В· вивчення закономірностей спеціального навчання і виховання дітей з порушенням мовного розвитку;
В· розробка науково обгрунтованих методів усунення та попередження різних форм мовної недостатності;
В· організація системи логопедичної допомоги.
Практичний аспект логопедії полягає в попередженні, виявленні та усуненні мовних порушень. Прикладні завдання логопедії вирішуються при розробці спеціалізованих програм для дітей з різною структурою і вираженістю мовного порушення; при створенні методичних систем логопедичних занять і вправ, дидактичних посібників, рекомендацій для батьків. Теоретичні та практичні завдання логопедії взаємопов'язані.
Подолання і попередження мовних порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості дитини, усувають перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи спеціальної галуззю, в той же час бере участь у вирішенні загальнопедагогічних завдань.
3 Основні принципи логопедичної роботи
Логопедія варто в ряду інших спеціальних наук: сурдопедагогіки, олігофренопедагогіки, тифлопедагогіки, виховання і навчання дітей з руховими порушеннями; вона має спільну з ними методологічну основу і загальну спеціальну задачу: максимальне подолання дефектів у дітей (і у дорослих), які страждають порушенням (в даному випадку мови), і підготовка їх до трудової діяльності.
Складність освітлення основних принципів логопедичного впливу полягає в тому, що в логопедичної допомоги потребують люди самих різних віків (дошкільнята, школярі, дорослі); порушення мови дуже різноманітні, настільки ж різноманітні причини їх виникнення, їх роль і значення для повноцінності комунікативної функції мови людини, для його загального розвитку та навчання, формування характеру і для його участі в трудовій і суспільного життя.
Як педагогічна дисципліна, логопедія повинна керуватися в своїй практиці загальнопедагогічних принципами, зокрема принципами дидактики.
Система логопедичних впливів може бути сформульована у вигляді наступних положень.
1. Логопедична робота повинна проводитися з урахуванням особи логопатами, як її негативних сторін, які повинні бути перевиховати, так і позитивних, які повинні бути використані в процесі компенсації; зокрема, враховуючи взаємозумовленість і зв'язок діяльності всіх аналізаторів, використовується залучення здорових аналізаторів для компенсації діяльності неповноцінних.
2. В логопедичну роботу залучається мова людини в цілому: логопед повинен створювати словник, граматичний лад і звукову сторону мови (моторна алалія) навіть при найлегшому мовному порушенні, коли є дефекти вимови тільки деяких звукових груп і окремих звуків, він не може обмежити свою роботу тільки створенням правильного ізольованого звуку, а з точки зору вимови цього звуку переробити і словник (не лука, а рука, НЕ коска, а кішка) і фразу не я хотю кусять, а я хочу їсти). Логопед повинен не тільки домогтися правильної вимови м'яких і твердих приголосних або дзвінких і глухих, але і їх розрізнення, тобто підготувати основу для правильної письмовій мови.
3. У центрі уваги логопедичної роботи весь час повинно залишатися найбільш постраждале ланка даного порушення (первинно порушений компонент мови). Так, наприклад, при дислалии і дизартрії це буде звуковимову, при алалії-словник, при заїкуватості-спокійне, плавне Протягом мови і т. д.
4. В залежності від етапів мовного розвитку логопед повинен змінювати сво...
