Зміст
Введення
Функції освіти
Моделі освіти
Висновок
Список літератури
Введення
Освіта - це унікальний механізм передачі і засвоєння наукової інформації знань і умінь соціального та професійного досвіду від покоління до покоління, формування особистості, її світогляду, різних якостей, культури. Освіта можна охарактеризувати як відносно самостійну систему.
проблематики освіти приділяли значну увагу такі вчені, як Еміль Дюркгейм, Макс Вебер, Герберт Спенсер. На думку Еміля Дюркгейма основною функцією освіти є передача цінностей панівної культури. На думку Макса Вебера соціальні функції освіти пов'язані з економічними, політичними процесами, які відбуваються в суспільстві на даному етапі. Для прикладу можна взяти освіту в окупації. Саме після окупаційних режимів нацистської Німеччині, після другої світової війни проблеми освіти виходять на новий виток свого розвитку; соціологія освіти утворилася як самостійна область знань. На даному етапі функціями освіти займаються Я. Щепанський, В.А. Конєва, Н.Д. Сорокіна та ін
Метою даної роботи є вивчення основних функцій і моделей освіти.
Функції освіти
У наявною науковій літературі мають місце різні точки зору щодо змісту функцій освіти та їх систематизації.
Деякі дослідники беруть за основу результат впливу системи освіти на особистість і тому приводу називають такі їх види як соціалізація особистості, постачання її відповідними знаннями та навичками і багато інших. Так, наприклад, Л.М. Коган виділяє трансляцію знань і соціального досвіду від покоління до покоління (Трансляційна), ціннісно орієнтовну, гуманістичну (Человекообразующая), адаптаційну. Інші ж дослідники своїм поглядом охоплюють роль освіти в структурі суспільства і тому виділяють функції, спрямовані на реалізацію соціальних програм у рамках спільнот і суспільства. П.О. Кенкманн виділяє такі функції: соціальну (воспроізвеленіе соціальної структури суспільства), професійну (підготовка членів суспільства до виконання певної професійної діяльності), гуманістичну (передача знань і культури Нови поколінням), ідеологічну (формування у підростаючого покоління ідейної спрямованості, життєвої позиції). В.Т. Лісовський крім обумовлених тільки що виділяє ще й моральну, спрямовану на освоєння норм моралі, і політичну, що полягає у вихованні політичної культури, вміння аналізувати. Третя група дослідників називає функції, що впливають на економіку, соціальну структуру, духовну культуру і т.д. суспільства в цілому. В основному вони виділяють економічну, яка ще іменується професійно-економічної або професійно-освітньої, і соціальну. Безліч дослідників виділяють безліч функцій, і, як правило, до вже наявних приписують по своєму баченню нові, а насправді старі, але об'єднані або по-іншому названі. Наприклад, А.В. Кооп крім економічної і соціальної виділяє ще культурно-гуманістичну, а Ф.Р. Филлипов - гуманістичну, політико-виховну та культурно-виховну функції. У цьому прикладі інтегрує є гуманістична (Человекообразующая) функція. Але не тільки в цьому прикладі, але в багатьох інших, так як всі інші функції освіти випливають з неї або виступають її модифікаціями.
Таким чином, освіта виконує наступні функції:
• є способом соціалізації особистості і наступності поколінь;
• середовищем спілкування і залучення до світових цінностей, досягнень науки і техніки;
• прискорює процес розвитку і становлення людини як особистості, суб'єкта та індивідуальності;
• забезпечує формування духовності в людині та її світогляду ціннісних орієнтацій і моральних принципів.
В цілому всі ці функції можна звести до двох: відтворення (культури, досвіду, діяльності людей) і розвитку (Суспільства, особистості).
Перша функція здійснюється за допомогою теоретичної (знаннєвої) моделі освіти, друга - універсальної (способностной або діяльнісної).
Узагальнюючи, функції освіти можна умовно поділити на:
В· соціально-культурні, спрямовані на розвиток духовного життя суспільства, де вищій школі належить вирішальна роль, бо вона не тільки безпосередньо впливає на формування особистості, але й закладає почуття соціальної відповідальності, дозволяє зберегти, розвинути, транслювати духовну спадщину.
В· соціально-економічні, пов'язані з формуванням і розвитком інтелектуального, науково-технічного і кадрового потенціалу суспільства, із соціальною стратифікацією;
В· соціально-політичні, реалізація яких дозволяє забезпечити безпеку суспільства в самому широкому її розумінні, соціальний контроль, соціальну мобільність, сталий розвиток суспільства, його інтернаціоналізацію і включеність в загальноцивілізаційні процеси.
При цьому необхідно відзначити, що взаємодія і переплетення вищеназваних функцій досить високо.
Малюнок 1. Основні функції освіти в суспільстві
Моделі освіти
Історія зафіксувала різні моделі освіти, кожна з яких має свої позитивні тенденції та зіграла певну роль. Коротко перелічимо основні.
Модель освіти як державно-відомчої організації. У цьому випадку система освіти розглядається структурами державної влади як самостійний напрям в низці інших галузей народного господарства. Будується вона за відомчим принципом із жорстким визначенням цілей, змістом освіти, номенклатурою навчальних закладів та навчальних дисциплін. При цьому навчальні заклади однозначно підпорядковуються та контролюються адміністративними або спеціальними органами.
Модель розвиваючого освіти (В.В. Давидов, В.В. Рубцов та ін) припускає організацію освіти через широку кооперацію освітніх систем різного типу і рівня. Така побудова дозволяє забезпечувати та задовольняти потреби різних верств населення країни в освітніх послугах; швидко вирішувати освітні завдання і забезпечувати розширення спектру освітніх послуг. Освіта також отримує реальну можливість бути затребуваним іншими сферами - прямо, без додаткових погоджень із державною владою. У цьому випадку сфера освіти виступає в якості ланки соціальної практики.
Традиційна модель освіти (Ж. Мажо, Л. Кро, Ж. Капель, Д. Равич, Ч. Фінн та ін) - це модель систематичного академічного освіти як способу передачі молодому поколінню універсальних елементів культур минулого, роль якого зводиться в основному до відтворення культури минулого. Основну роль освіти традиціоналісти бачать в тому, щоб зберігати і передавати молодому поколінню елементи культурної спадщини людської цивілізації. Перш за все, під цим мається на увазі різноманіття знань, умінь і навичок, ідеалів і цінностей, сприяють як індивідуальному розвитку людини, так і збереженню соціального порядку. У відповідності з концепцією традиціоналізму освітня система повинна переважно вирішувати завдання формування базових знань, умінь і навичок (у рамках його сформованої культурно-освітньої традиції), що дозволяють індивіду перейти до самостійному засвоєнню знань, цінностей та вмінь більш високого рангу по порівнянні з освоєними.
Раціоналістична модель освіти передбачає таку організацію, яка забезпечує засвоєння знань, умінь, навичок та практичне пристосування молодого покоління до існуючого суспільства. В рамках цієї моделі забезпечується передача - засвоєння тільки таких культурних цінностей, які дозволяють безболісно вписуватися в існуючі суспільні структури. В раціоналістичної моделі відсутня творчість, самостійність, індивідуальність. Ідеалом стає точне слідування визначеним шаблоном.
Феноменологічна модель освіти (А. Маслоу, А. Комбс, К. Роджерс та ін) припускає персональний характер навчання з ура...
