План
Введення
Сутність учнівського самоврядування
Принципи учнівського самоврядування
Функції учнівського самоврядування
Роль учнівського самоврядування у розвитку особистості
Умови розвитку учнівського самоврядування
Самоврядування в системі інших виховних засобів А.С.Макаренко
Висновок
Введення
З 1988р. все більша вплив робить теорія соціального управління. Проте соціологи не розглядали проблему шкільного самоврядування. Це робили провідні педагоги.
В.М. Коротя виявив і розкрив основні риси системи самоврядування
Р.Х.Шакуров досліджував залежність згуртованості педагогічного колективу від стилю керівництва школою і психологічних особливостей вчительського колективу.
Л. І. Новікової розкрила структуру дитячого колективу, систему зв'язків і відносин.
Розглядаючи педагогічні основи учнівського самоврядування, Н.І.Пріходько виявила основні функції і принципи діяльності самоврядування учнів.
М.І.Рожков виявив особливості розвитку самоврядування в різних дитячих колективах.
В.І.Бочкарев виділив, що для більш успішного розвитку шкільного самоврядування необхідно співробітництво вчителів, а перш за все самого директора з учнями.
І.П.Іванов розкрив сутність учнівського самоврядування.
В умовах демократизує школи поступово слабшає типове для більшості шкіл опір учнів педагогічному впливу, їх відчуженню від педагогів, - виникають більш сприятливі умови для виховання і навчання дітей. Включившись в процес самоврядування, багато діти опиняються в позиції педагогів. Все це сприятливо позначається на стані і результативності навчально-виховного процесу. Учнівське самоврядування реально стало одним із стимулів розвитку культурного середовища школи. Однак багато освітні установи не приділяють належної уваги до розвитку шкільного самоврядування, не вважаючи значення його місця в громадянському вихованні школярів.
Таким чином, питання організації самоврядування учнів перебувають у центрі уваги держави і суспільства. З одного боку, досвід демократичного державно-громадського управління школою формувався на серйозній науковій основі, однак з іншого боку, не вдалося уникнути помилок при формуванні шкільного самоврядування. Що було наслідком недостатньою науково-методичної опрацьованості даного питання, змішання організаційних форм дитячої активності. Дане протиріччя визначає постановку проблеми дослідження: які сутність, функції, принципи, умови розвитку та значення організації учнівського самоврядування у розвитку особистості.
Об'єкт дослідження: процес формування соціально-значущих якостей особистості.
Предмет дослідження: сутність, функції, принципи, умови розвитку учнівського самоврядування.
Мета дослідження: проаналізувати і узагальнити теоретичні дослідження і практичний досвід в організації самоврядування учнів, показати його значення для розвитку особистості на сучасному етапі.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичну літературу з проблеми дослідження.
2. Розкрити сутність учнівського самоврядування.
3. Визначити принципи організації учнівського самоврядування.
4. Визначити функції самоврядування учнів.
5. Визначити роль учнівського самоврядування у розвитку особистості.
6. Охарактеризувати умови розвитку учнівського самоврядування
7. Самоврядування в системі інших виховних засобів А.С.Макаренко.
Гіпотеза дослідження:
1. Ми припускаємо, що дитяче самоврядування - демократична форма організації дітей, що забезпечує розвиток їх самостійності в прийнятті та реалізації рішень для досягнення групових цілей.
2. При організації діяльності органів шкільного самоврядування пропонується керуватися загальними принципами, характерних і для учнівського самоврядування, і для педагогічного. Поряд із загальними принципами можуть діяти і специфічні, характерні принципи самоврядування, обрані конкретною школою, викликані національними, регіональними і місцевими умовами, особливостями та традиціями.
3. Цілі діяльності і розвитку учнівського самоврядування реалізуються шляхом виконання певних функцій. При цьому необхідно чітке розмежування управлінських і педагогічних функцій. Учнівське самоврядування не може бути наділене функціями адміністрування, тобто воно не може підміняти діяльності вчителів, директора і його заступника.
4. Участь навчаються в учнівському самоврядуванні сприяє формуванню більш чіткої і усвідомленої громадянської позиції і ціннісного ставлення до себе та інших, що дозволяє підвищити соціальну компетенцію, розвиває соціальні навички поведінки і установки на самостійне прийняття рішень у проблемних ситуаціях.
5. Розвиток учнівського самоврядування в загальноосвітніх закладах залежить від успішності вирішення цілого ряду завдань організаційного, кадрового, програмно-методичного, соціально-педагогічного і психологічного характеру.
6. Самоврядування, без якого Макаренко не мислив розвиток дитячого управління, мало місце в системі інших виховних засобів і отримало особливий розвиток в його наукових працях і педагогічній практиці.
Методологічна основа дослідження: прагматизм, комплексний, особистісно-орієнтований, суттєвий, діяльнісний підходи до проблеми дослідження.
Теоретична основа дослідження: теоретичні концепції А.С.Макаренко, Н.К.Крупской, теоретичні погляди Н.І.Пріходько, В.І.Бочкарева, Л. І. Новікової.
Методи дослідження : аналіз літератури, порівняння, узагальнення.
Джерела дослідження: законодавство РФ за освітою.
Сутність учнівського самоврядування
Сутність, як правило, відбивається у визначенні поняття, тому ми звернулися до довідкової літератури і наукових публікацій з даної проблеми. Укладачі В«Педагогічного енциклопедичного словника В»визначають самоврядування як форму організації життєдіяльності колективу учнів, що забезпечує розвиток їх самостійності в прийнятті та реалізації рішень для досягнення суспільно значущих цілей.
Багатогранність дитячого самоврядування як психолого-педагогічного явища - причина і джерело численних тлумачень і визначень. У соціології до самоврядування підходять з позиції регулювання суспільних відносин та визначають його як найважливіший засіб соціалізації; в соціальній психології - з позиції фактора розвитку групи, вважаючи, на думку Р.Х.Шакурова, самоврядування однією із соціально-психологічних функцій управління; в педагогіці - з позиції вирішення навчально-виховних завдань, що стоять перед колективом учнів і педагогів.
Н.К.Крупская трактувала самоврядування як залучення дітей до управління справами свого класу, своєї школи. Надія Костянтинівна розглядала дитяче самоврядування як, один із засобів всієї системи виховної роботи та показала на цьому прикладі зразок конкретного аналізу дитячої діяльності і її виховних результатів.
Найбільший розвиток самоврядування отримало в педагогічній діяльності А.С.Макаренко, який розглядав самоврядування як складене ланка більш широкої і загальної проблеми - становлення виховного колективу (термін А.С.Макаренко. - А.Ю.).
Колектив, - вважав А.С.Макаренко, - не просто збори, не просто група взаємодіючих індивідуумів, це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих і володіють органами колективу.
Органічна єдність інтересів колективу і інтересів суспільства А.С.Макаренко вважав основним мотивом формування потреби вихованців у самоврядуванні, а саме самоврядування розглядав як умова отримання конкретних навичок демократії.
Всі педагоги-новатори сходяться на думці, що колектив - важлива складова педагогічного...
