Засоби навчання
a) комп'ютерні програми та освітні CD-ROM
b) відеоматеріали
c) аудіоматеріали
d) наочні пособіякарти
e) фотографії та ілюстрації
f) хронологічні таблиці
Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання
Класифікація наприклад за ступенем важливості, або ж основні і допоміжні.
Навчально-методичний комплекс з історії
Під навчальними комплексами звичайно розуміють навчально-методичну літературу, наочні та інші засоби навчання з кожного курсу історії. До них відносяться:
навчальні посібники (Навчальні посібники, хрестоматії, книги для читання);
методична література (Методичні посібники, книги, статті, рекомендації, збірники завдань і завдань);
наукова, науково-популярна та художня література (монографії, книги для читання, хрестоматії, художні твори);
наочні засоби навчання (друковані, об'ємні, екранні і екранно-звукові). Методичні посібника можуть бути як докладні поурочні, так і тематичні, де даються розробки окремих тем курсу. В поурочних посібниках зазвичай пропонуються рекомендації проведення варіантів уроків з урахуванням різного рівня розвитку учнів. . Як правило, в посібниках дається система роботи над вміннями різного виду, над поняттями і т.д. Покурсовие посібники необхідні вчителям для скорочення часу підготовки до уроків, що особливо важливо при високій тижневої навантаженні. Крім того, такі посібники вкрай важливі для початківців вчителів.
Характеристика шкільного підручника. До нього пред'являється найважливіша вимога розкривати основи науки у відповідності з віком учнів і рівнем їх підготовленості. Вчені виділяють наступні функції шкільного підручника:
інформаційна (Розкриває зміст освіти, дає обсяг матеріалу на кожен урок з урахуванням віку учнів);
систематизуються ( забезпечує послідовність викладу змісту, систематизує його);
навчальна (полегшує засвоєння і закріплення знань);
виховна (сприяє реалізації виховних цілей навчання історії).
Підручник складається з тексту, який визначається системою відбору фактів. Його зміст підрозділяється на розділи, глави і параграфи. Останні повинні бути рівновеликими і мати закінчений, цілісний характер. Число параграфів повинно відповідати навчальному плану по предмету.
Зміст підручника підрозділяється на основний (теоретичний і фактичний матеріал), додатковий (довідковий), пояснювальний (примітки, коментарі). Ядро основного тексту становить інформація про найважливіші ідеях і поняттях,, теоріях, способах діяльності.
Складність тексту підручника може бути предметною, логічною та мовною. Складність історичного змісту залежить від насиченості тексту поняттями, термінами, висновками теоретичного характеру. На думку вчених, для розуміння тексту підручника потрібно, щоб кількість доповнюючих пропозицій було в чотири рази більше, ніж базисних. Базисні необхідні для розуміння подальшого матеріалу.
До позатекстові компонентам підручника відносяться ілюстрації, запитання та завдання, документи, а також покажчики. Ілюстрації і схеми підручника використовуються для створення образів минулого. Вони розкривають зміст книги засобами образної і знакової наочності.
Основну частину методичного апарату підручника складають питання і завдання до параграфів. Вони допомагають учням свідомо і глибоко засвоїти зміст уроку, а вчителю дають можливість керувати навчальною діяльністю учнів. Зазвичай питання бувають різної складності, що дозволяє диференціювати роботу учнів.
В оцінці якості навчальної літератури з історії експерти дотримуються наступних критеріїв:
• відповідність підручника сучасним вимогам системи освіти в цілому;
• відображення в ньому цінностей сучасного російського суспільства;
• науковість підходів до викладу фактів;
• представлення історичних фактів з різних точок зору;
• відповідність змісту книги програмним вимогам;
• відповідність мови і стилю викладу віковою рівню учнів;
• якість джерелознавчої бази навчального матеріалу;
• методична цінність підручника, його сполучуваність з іншими посібниками;
Вимогою сьогоднішнього часу в освітній галузі є підвищення ефективності уроку і розширення арсеналу дидактичних засобів, які використовує вчитель для досягнення цілей.
Дидактичні функції технічних засобів навчання: зменшення витрат часу; передача необхідної для навчання інформації; розгляд досліджуваного об'єкта чи явища по частинах і в цілому; забезпечення діяльності учнів і педагога [1, С. 181].
Педагогічні програмні засоби (ППС) класифікують в залежності від типу розв'язуваних педагогічних завдань. По дидактичним цілям ППС поділяють на групи для: актуалізації знань; формування знань, умінь, навичок (ЗУН); закріплення ЗУН; контролю; узагальнення і систематизації знань; вдосконалення знань. За призначенням звичайно виділяють ППС: інформаційні; контролюючі; демонстраційні; імітаційно-моделюючі; тренажерні; довідкові; розрахункові. За принципами управління процесом о б у ч е н і я виділяють: розімкнені (з одностороннім зв'язком від ППС до студента); замкнуті (зі зворотним зв'язком від учня до ППС), з управлінням по процесу навчання, з управлінням у результату навчання, з управлінням по процесу та результатам навчання. За ступенем і увазі пристосовності до учневі розрізняють ППС: неадаптивні, частково адаптивні, адаптивні [4, Глава 1. В«Інформаційні технології та ТЗН в освітньому процесі В»].
ТСО при раціональному використанні покращують умови праці як вчителя, так і учнів, при цьому їх цінність тим вища, чим у великих межах вони дозволяють цілеспрямовано трансформувати навчальний простір і час. Багато нових можливостей ТСО відкривають для проведення позанавчальної та дозвільної роботи з дітьми [4, Глава 1].
Ефективність використання ТЗН визначається трьома взаємозалежними аспектами її забезпечення - Технічним (адаптація, вдосконалення та розробка ТСО, використовуваних для передачі інформації учням, зворотного зв'язку від учнів до викладача, контролю знань, організації самостійних занять, обробка та документування інформації), методичним та організаційним (обслуговування та підтримку в робочому стані, модернізація і своєчасна заміна обладнання).
Можливі умовно виділювані три рівні використання ТСО: епізодичний (ТСО використовуються вчителем від випадку до випадку), систематичний і синхронний. Систематичний дозволяє значно розширити обсяг досліджуваної інформації та різноманітність її подання для сприйняття, коли вчитель продумано і послідовно включає ТСО в процес викладання. Синхронний рівень припускає практично безперервне супровід викладу матеріалу застосуванням ТСО на Протягом усього заняття або значної його частини.
Найбільш високе якість засвоєння досягається при безпосередньому поєднанні слова вчителя і висунутого учням зображення в процесі навчання. А ТСО якраз і дозволяють більш повно використовувати можливості зорових і слухових аналізаторів учнів. Це впливає насамперед на початковий етап процесу засвоєння знань - відчуття і сприйняття. Велику роль ТСО грають в запам'ятовуванні як логічне завершення процесу засвоєння. Вони сприяють закріпленню отриманих знань, створюючи яскраві опорні моменти, допомагають відобразити логічну нитку матеріалу, систематизувати вивчений матеріал. Значна роль ТСО і на етапі застосування знань: вже багато разів говорилося, що існують спеціальні тренажери, комп'ютерні програми, спрямовані на вироблення умінь і навичок, спеціальне використання для цих цілей статичних і звукових засобів.
Особливо повинно враховуватися вчителем емоційний вплив технічних засобів. Якщо йому важливо сконцентрувати увагу учнів на змісті пропонованого матеріалу, то сила їх емоційного впливу в...