Зміст
Введення
1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ розумово відсталих дітей про навколишній світ ................. 5
1.1. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей ............. 5
1.2. Подання розумово відсталої дитини про себе як суб'єкта пізнання навколишнього світу .................................................. .............................. 8
1.3. Уявлення розумово відсталої дитини про природу .................... 13
2. Коррекционной роботі щодо розвитку УЯВЛЕНЬ розумово відсталих дітей про навколишній світ ............... 21
2.1. Основні прийоми корекції уявлень розумово відсталих дітей про навколишній світ ........................................... ................................................ 21
2.2. Корекційна робота по формуванню початкових уявлень про
2.3. Роль дидактичної гри в корекційно-виховному процесі ... 31
Висновок
Список використаної літератури .................................................. ................ 39
Введення
На сьогоднішній день питання соціалізації розумово відсталих дітей викликають особливий інтерес у дефектологів та спеціальних психологів. Вчені вважають, що соціальний розвиток дитини проявляється в способах його пізнання навколишнього світу і використання своїх знань у різних життєвих ситуаціях. Кожен розумово відстала дитина поступово вчитися розуміти самого себе і оточуючих. Придбані навички міжособистісних взаємин допомагають йому опановувати культурою поведінки. З віком дитина розширює для себе предметний, природний і соціальний світ. За міру розширення уявлень про навколишній підвищується інтелектуальний і моральний розвиток дитини, формуються найпростіші форми логічного мислення, розвивається самосвідомість і самооцінка, соціальні почуття.
Отже, аналіз особливостей представлення розумово відсталих дітей про навколишній багато в чому грунтується на даних вікової психології та дефектології. Велике значення має дошкільна олігофренопедагогіка, яка спирається на знання про своєрідності психічного розвитку при наявності раннього органічного ураження центральної нервової системи.
Пріоритетним завданням олигофренопедагогики стає їх соціальний розвиток в цілому. У дитячому садку створюються такі умови навчання і виховання дітей, які сприяють:
-виникненню бажання пізнавати навколишній світ;
-розвиткові їх соціального поведінки;
-розширення кола спілкування, оволодінню всіма можливими засобами комунікації;
-формування культурних навичок, засвоєння соціальних норм і правил.
Адекватні уявлення про навколишній світ сприяють ефективній соціалізації дітей із затримкою інтелектуального розвитку. Цим пояснюється актуальність теми: В«Особливості уявлень про навколишній розумово відсталих дітей В».
Метою даної курсової роботи є аналіз особливостей
Завданнями роботи, рішення яких необхідно для досягнення мети, є:
1) проаналізувати психолго - педагогічну і методичну літературу з даної теми
2) розглянути особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей,
3) виявити особливості уявлення розумово відсталої дитини про себе як суб'єкта пізнання навколишнього світу,
4) розглянути основні прийоми корекції уявлень розумово відсталих дітей про навколишній світ.
Структурно дана курсова робота складається з вступу, трьох глав, висновку, списку використаної літератури.
1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ розумово відсталих дітей про навколишній світ
1.1. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей
Розумова відсталість - це стійке, необоротне порушення переважно пізнавальної діяльності, а також емоційно-вольової і поведінкової сфер, обумовлений органічним ураженням кори головного мозку, що має Дифузія-ний характер.
Більшість серед розумово відсталих складають особи, які мають медичний діагноз олігофренія. У них ураження нервових клітин головного мозку відбулося в період внутрішньоутробного розвитку, в період пологів або в перші три роки життя. У них не відзначається психічних захворювань, але з ранніх етапів їх розвиток протікає уповільнено і своєрідно. Найбільш виражена затримка у розвитку вищих психічних функцій і обмежені можливості розвитку довільної уваги, сприйняття, пам'яті, словесно-логічного мислення, що суттєво ускладнює пізнавальну діяльність таких дітей і робить необхідним створення спеціальних умов для їх навчання.
Досить часто в Нині можна зустріти дітей, у яких розумова відсталість ускладнена додатковими психопатологічними синдромами: гіпердинамічним, психопатоподібним, епілептиформним, неврозоподібні.
Склад осіб з порушенням інтелекту дуже різнорідний як по причинах і часу ураження головного мозку, так і за ступенем тяжкості клінічної картини та психолого-педагогічним характеристикам. Відповідно до міжнародної класифікації (МКБ-10), виділяють чотири форми розумової відсталості: легку (IQ - 40 - 69), помірну (IQ - 35 - 49), важку (IQ - 20 - 34) і глибоку (IQ нижче 20). [1]
У вітчизняній Олігофренопедагогіка до теперішнього часу була широко поширена інша класифікація (МКБ-9), згідно з якою виділяли три ступені розумової відсталості: дебільність, імбецильність, идиотию. Так як посилання на неї часто зустрічаються в спеціальній літературі, вважаємо за доцільне співвіднести її з сучасною класифікацією.
Легкий ступінь розумової відсталості - дебільність - зустрічається значно частіше, ніж інші форми розумової відсталості. Такі діти відстають від своїх однолітків в фізичному розвитку. Порушення пізнавальної діяльності стають очевидними частіше з початком їх організованого навчання (у дитячому садку, потім в школі). Вони не можуть засвоїти програмний матеріал, як інші діти, потребують спеціальних освітніх умовах. Такі умови створюються для них в спеціальних дошкільних освітніх установах компенсуючого виду для дітей з порушенням інтелекту.
Помірна розумова відсталість є прикордонною між дебильностью і імбецильністю. Важка розумова відсталість - імбецильність - виявляється в ранні періоди розвитку дитини. У дитячому віці такі малюки пізніше починають тримати головку (до чотирьох - шести місяцям і пізніше), самостійно перевертатися, сидіти. Значно пізніше починають ходити (в три роки і пізніше).
У них практично відсутні гуління, лепет, не формується В«комплекс пожвавленняВ». Мова з'являється до кінця дошкільного віку і являє собою окремі слова, рідко фрази. Порушено вимову багатьох звуків. Істотно страждає моторика, тому ці діти важко і в більш пізні терміни оволодівають навичками самообслуговування, ніж діти з помірною розумовою відсталістю. Їх пізнавальні можливості різко знижено: брутально порушено відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення.
Глибока розумова відсталість - ідіотія - виявляється в перші місяці життя дитини. У таких дітей знижені пороги чутливості, спостерігаються тяжкі порушення моторики, координації рухів, праксису, просторового орієнтування. Часто ці порушення так важкі, що змушують осіб з ідіотією до лежачому способу життя. Багато хто з них не в змозі опанувати елементарними навичками самообслуговування, хоча деякі все-таки можуть навчитися частково обслуговувати себе.
Особам з глибоким ступенем розумової відсталості навіть у дорослому віці не доступно осмислення навколишнього. Мова розвивається вкрай повільно і обмежено і часто залишається на рівні звуконаслідувань, окремих слів. Однак такі люди все ж здатні до розвитку. Їх можна навчити навикам спілкування (мовним або безречевим), розширити їх уявлення про навколишній світ.
Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок про необхідність корекційної роботи з розумово відсталими дітьми з розвитку їх уявлень про навк...
