I . Навчання математики
в другій молодшій групі
дитячого садка
1. Організація роботи. Методи і прийоми навчання
1.1. ВСТУП
У другій молодшій групі починають проводити спеціальну роботу по формуванню елементарних математичних уявлень. Від того, наскільки успішно буде організовано перше сприйняття кількісних відносин і просторових форм реальних предметів, залежить подальший математичний розвиток дітей.
Сучасна математика при обгрунтуванні таких найважливіших понять, як В«числоВ», В«геометрична фігураВ» і т. д., спирається на теорію множин. Тому формування понять в шкільному курсі математики відбувається на теоретико-множинній основі.
Виконання дітьми дошкільного віку різних операцій з предметними множинами дозволяє надалі розвинути у малюків розуміння кількісних відносин і сформувати поняття про натуральне число. Уміння виділяти якісні ознаки предметів і об'єднувати предмети в групу на основі одного загального для всіх їх ознаки - важлива умова переходу від якісних спостережень до кількісних.
Роботу з малюками починають із завдань на підбір і об'єднання предметів в групи за загальною ознакою («³дбери всі сині кубикиВ» і т п.) Користуючись прийомами накладення або додатку, діти встановлюють наявність або відсутність взаємно-однозначної відповідності між елементами груп предметів (Множин).
Поняття взаємно-однозначної відповідності для двох груп полягає в тому, що кожному елементу першої групи відповідає тільки один елемент другої і, навпаки, кожному елементу другої групи відповідає тільки один елемент першої (чашок стільки, скільки блюдець; пензликів стільки, скільки дітей, і т. п.). У сучасному навчанні математиці в основі формування поняття про натуральне число лежить встановлення взаємно-однозначної відповідності між елементами порівнюваних груп предметів.
Малюків не учать вважати, але, організовуючи різноманітні дії з предметами, підводять до засвоєння рахунки, створюють можливості для формування поняття про натуральне число.
Дочісловой період навчання є пропедевтичним не тільки для навчання рахунку. Велика увага в молодшій групі приділяється вправам в порівнянні предметів по довжині, ширині, висоті, обсягом. Малюки отримують первинне уявлення про величини та їх властивості, їх починають знайомити з геометричними фігурами, вчать розрізняти і називати коло, квадрат, трикутник, дізнаватися моделі цих фігур, незважаючи на відмінності в їх забарвленні або розмірах. Дітей вчить орієнтуватися в просторових напрямках (попереду, ззаду, зліва, справа), а також в часі, правильно вживати слова ранок, день, вечір, ніч.
1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ
Основна форма роботи - навчання дітей на заняттях. Заняття з математики проводять з початку навчального року, тобто з 1 вересня. В вересні заняття доцільно проводити з підгрупами (по 6-8 чоловік), але при цьому охопити всіх дітей даної вікової групи. З жовтня в певний день тижня займаються відразу зі всіма дітьми.
Для того щоб заняття дали очікуваний ефект, їх треба правильно організувати. Нові знання даються дітям поступово, з урахуванням того, що вони вже знають і вміють робити. Визначаючи обсяг роботи, важливо не допустити недооцінки або переоцінки можливостей дітей, так як і те й інше неминуче привело б до бездіяльності їх на занятті.
Міцне засвоєння знань забезпечується неодноразовим повторенням однотипних вправ, при цьому міняється наочний матеріал, варіюються прийоми роботи, так як одноманітні дії швидко стомлюють дітей.
Підтримувати активність і попереджати стомлення дітей дозволяє зміна характеру їх діяльності: діти слухають педагога, стежачи за його діями, самі здійснюють які-небудь дії, беруть участь в загальній грі. Їм пропонують не більш 2 - 3 однорідних завдань. На одному занятті дають від 2 до 4 різних завдань. Кожне повторюється не більше 2-3 разів.
Коли діти знайомляться з новим матеріалом, тривалість заняття може бути 10-12 хвилин, так як засвоєння нового вимагає від малюка значної напруги; заняття, присвячені повторним вправам, можна продовжити до 15 хв. Педагог стежить за поведінкою дітей на занятті і при появі у них ознак стомлення (часте відволікання, помилки в відповідях на питання, підвищена збудливість і пр.) припиняє заняття. Стежити за станом дітей під час занять дуже важливо, оскільки стомлення може призвести до втрати інтересу дітей до занять.
1.3. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ
Навчання дітей молодшої групи носить наочно-дієвий характер. Нові знання дитина засвоює на основі безпосереднього сприйняття, коли стежить за дією педагога, слухає його пояснення і вказівки і сам діє з дидактичним матеріалом.
Заняття часто починають з елементів ігри, сюрпризних моментів - несподіваної появи іграшок, речей, приходу В«гостейВ» і ін Це зацікавлює і активізує малюків. Однак, коли вперше виділяють якусь властивість і важливо зосередити на нім увагу дітей, ігрові моменти можуть бути і відсутніми. З'ясування математичних властивостей проводять на основі порівняння предметів, що характеризуються або схожими, або протилежними властивостями (довгий - короткий, круглий - не круглий і т. п.). Використовуються предмети, у яких пізнавана властивість яскраво виражена, які знайомі дітям, без зайвих деталей, розрізняються не більше ніж 1-2 ознаками. Точності сприйняття сприяє рухи (жести рукою), обведення рукою моделі геометричної фігури (по контуру) допомагає дітям точніше сприйняти її форму, а проведення рукою уподовж, скажімо, шарфика, стрічки (при порівнянні по довжині) - встановити співвідношення предметів саме за даною ознакою.
Дітей привчають послідовно виділяти і порівнювати однорідні властивості речей. (В«Що це? Якого кольору? Якого розміру?В») Порівняння проводиться на основі практичних способів зіставлення: накладення або додатка.
Велике значення надається роботі дітей з дидактичним матеріалом. Малюки вже здатні виконувати досить складні дії в певній послідовності (накладати предмети на картинки, картки зразка і ін). Однак, якщо дитина не справляється із завданням, працює непродуктивно, він швидко втрачає до нього інтерес, стомлюється і відволікається від роботи. Враховуючи це, педагог дає дітям зразок кожного нового способу дії. Прагнучи попередити можливі помилки, він показує всі прийоми роботи і детально роз'яснює послідовність дій. При цьому пояснення повинні бути гранично чіткими, ясними, конкретними, даватися в темпі, доступному сприйняттю маленької дитини. Якщо педагог говорить квапливо, то діти перестають його розуміти і відволікаються. Найбільш складні способи дії педагог демонструє 2-3 рази, звертаючи увагу малюків кожного разу на нові деталі. Тільки багатократний показ і назва одних і тих же способів дій в різних ситуаціях при зміні наочного матеріалу дозволяють дітям їх засвоїти. В ході роботи педагог не тільки указує дітям на помилки, але і з'ясовує їх причини. Всі помилки виправляються безпосередньо у дії з дидактичним матеріалом. Пояснення не повинні бути настирливими, багатослівними. В окремих випадках помилки малюків виправляються взагалі без пояснень. («³зьми в праву руку, ось в цю! Поклади цю смужку вгору, бачиш, вона довша за цю! В»І т. п.) Коли діти засвоять спосіб дії, то його показ стає непотрібним. Тепер їм можна запропонувати виконати завдання тільки по словесній інструкції. Починаючи з січня можна давати комбіновані завдання, що дозволяють дітям засвоювати нові знання, і тренувати їх в тому, що засвоєне раніше. (В«Подивитеся, яка ялиночка нижча, і поставте під неї багато грибків! В»)
Маленькі діти значно краще засвоюють емоційно сприйнятий матеріал. Запам'ятовування у них характеризується ненавмисно. Тому на заняттях широко використовуються ігрові прийоми і дидактичні ігри. Вони організовую...
