МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ
ГОУ ВПО В«КАЛУЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені К. Е. Ціолковського В»
ФАКУЛЬТЕТ МОВАМИ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ МОВОЗНАВСТВА І НІМЕЦЬКОЇ ​​МОВИ
Спеціальність В«Іноземна мова з додатковою спеціальністю
В«Другий іноземна мова »»
Курсова робота
НАВЧАННЯ ОРФОГРАФІЇ УЧНІВ 5 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ УСТАНОВ
КАЛУГА, 2010
Введення
Дана робота присвячена розділу мовознавства, який вивчає правила, що встановлюють одноманітність способів передачі мови на письмі, тобто орфографії. Ця тема є однією з найактуальніших тем у сучасній методиці навчання німецькій мові, тому що формування орфографічної грамотності в учнів - одне з головних завдань навчання німецької мови в школі. Важливість цього завдання обумовлена ​​тим, що орфографічна грамотність виступає складовою частиною загальної мовної культури людини, вона забезпечує точність вираження думки і взаєморозуміння при письмовому спілкуванні, а також тому, що письмова форма літературної мови відрізняється від усної більшою складністю в своїй структурі.
Методисти давно прийшли до висновку, що орфографічна грамотність учнів не досягає досить високого рівня. Тому вчителі шукають причини низької орфографічної грамотності, щоб вжити дієвих заходів щодо поліпшення становища в цій складової частини навчання.
Метою даної курсової роботи є розгляд питання формування навичок орфографії в середніх класах. Для цього вирішувалися наступні завдання:
-проаналізувати науково-методичну літературу з даного питання;
- переглянути традиційні методи і прийоми, використовувані для навчання;
- виявити основи та принципи методики формування орфографічних навичок за допомогою прийомів навчання;
- познайомитися з прийомами і методами навчання, використовуваним в Нині в практиці роботи школи.
Таким чином, від того, як будуть сформовані ази орфографічної грамотності на початковому етапі навчання, багато в чому залежить подальший успішний навчання німецькій мові. У практиці початкової та середньої школи використовуються різні посібники. Отже, потрібно розуміти не тільки загальні підходи до питань навчання орфографії, але і враховувати специфіку кожної системи, програми, підручника.
При аналізі вправ в УМК спочатку необхідно познайомитися з цілями і комунікативними завданнями, які ставить автор підручника перед учнями в руслі орфографії та проаналізувати можливості досягнення цих цілей в процесі виконання вправ, представлених у підручнику.
1 Теоретична частина
1.1 Цілі навчання орфографії
Правопис і його норми є обов'язковим атрибутом письмової форми німецької літературної мови та об'єднують норми орфографії та пунктуації.
Метою вивчення орфографії у школі є формування орфографічної грамотності. У школі формується відносна орфографічна грамотність-вміння застосовувати вивчені в шкільному курсі німецької мови правила і безпомилково писати слова-винятки, включені в шкільний підручник. Крім відносної грамотності, виділяють абсолютну грамотність-вміння користуватися всіма правилами орфографії і писати безпомилково будь винятку. Багато лінгвісти і методисти, наприклад, Л. В. Щерба зазначав, що ця мета практично недосяжна і що абсолютно грамотних людей немає: в німецькій мові величезна кількість складних правил, а також складних слів, в тому числі і маловживаних, і людина не в змозі знати їх усі, але людина грамотний замислюється над написанням слів, усвідомлено застосовує особливо складні правила, користується довідником і орфографічним словником. Мистецтво грамотності як раз і полягає в тому, щоб розуміти, де може бути допущена помилка, і уникнути її шляхом перевірки, вживання правила, або, в крайньому випадку, невживання цього слова.
У школі вивчаються не всі орфографічні правила, а тільки найбільш значимі, і вчитель постійно повинен співвідносити практику правопису з програмою, особливо при перевірці творчих робіт-творів і викладів. При оцінці допущених учнями помилок на ще не вивчені орфограми, виключення з правил, не включені в шкільні підручники, діють спеціальні критерії оцінки.
Шлях формування орфографічної грамотності лежить від знань до умінь і навичок, тобто основний метод вивчення орфографії-догматичний.
Деякі методисти відзначають, що метою навчання орфографії є вироблення навику, тобто автоматизованого, а не пропускається через свідомість написання слів та їх форм. Так, Шатилов С. Ф. у своєму підручнику В«Методика навчання німецької мови в середній школіВ» пише, що для того, щоб бути орфографічно грамотним, не допускати орфографічних помилок, недостатньо знати принципи орфографії, правила-всі ці знання та вміння треба звернути в навичку.
1.2 Основні принципи орфографії
Навчання орфографічним навичкам є важливим завданням при навчанні писемного мовлення, а створення у учнів елементарних орфографічних навичок є метою навчання письма в середній школі.
Орфографічні навички базуються на принципах написання слів, прийнятих в конкретній мові. Так, наприклад, в основах німецької орфографії лежать два принципи-морфологічний і орфографічний. Деяке поширення отримали історичний (консервативний) принцип і ієрогліфічний.
Морфологічний принцип стосовно до німецької орфографії слід вважати основним. Його сутність полягає в тому, що кожна значуща частина слова - приставка, корінь, суфікс - пишеться завжди однаково, незалежно від фонетичних умов, в які вони потрапляють. Фонетичний принцип (як чуєш, так і пишеш) підпорядкований морфологічному - слова вимовляються, як пишуться, тільки тоді, коли це не суперечить написання морфем, наприклад Buch, Tafel, але abfallen {'apfalЙ™n}, nebst {ne: pst}.
Сутність історичного типу полягає в тому, що написання окремих слів не відповідає морфологічним або фонетичним фактами сучасного мови і виправдовується лише історично (Vather, Theather, Bibliothek. Physik).
Ієрогліфічний (смислоразлічітельную) принцип полягає в тому, що однаково звучать слова пишуться по-різному, для того щоб їх можна було розрізнити по буквеному складом (Seite-Saite; Meer-mehr; Lied-Lid).
Орфографічні навички формуються у процесі мовленнєвої діяльності на основі повного розуміння і виконання комплексу вправ загального і спеціального призначення. У першу групу входять лексико-граматичні вправи, виконуються письмово. Вони призначаються не тільки для навчання орфографії, але і для закріплення язикових засобів спілкування-лексики, граматики, фонетики, а тим самим для розвитку всіх форм спілкування.
1.3 Зміст курсу орфографії
Формування орфографічних навичок-складний і тривалий процес. Можна говорити навіть про гіпертрофованої ролі, яку відіграє орфографія в шкільному курсі, де зусилля вчителя спрямовані не стільки на формування в учнів цілісної картини такого складного феномена, як мову, скільки на роботу з прищеплення навичок суто практичних.
Орфографія є самостійним розділом науки про мову, але, в відміну від інших розділів, вона за традицією вивчається розосереджено: орфографічні поняття та правила розподілені по інших розділах та включені у всі розділи як в початковій школі, так і в середній, а саме у 5 класі. З одного боку, це дозволяє постійно займатися вивченням цього найважливішого розділу, з іншого-заважає інтеграції знань про розділи та принципи німецької орфографії: в учнів п'ятих класів виявляється нерозуміння того, що власне складає левову частку їх зусиль по оволодінню навичками письма. Іншими словами, залишається осторонь теоретичне осмислення цієї допоміжної, але науки про мову, не ставиться питання про обсяг поняття В...
