державних освітніх установ СЕРЕДНЬОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
ОМСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ № 4
РЕФЕРАТ ПО ПРЕДМЕТУ МУЗИКА
На тему: Музично - дидактичні ігри для дошкільнят
Виконала: студентка гр. 301 СД
Відділення заочної форми навчання
Яценко Тамара Вікторівна
Перевірив
Омськ - 2007 р.
Зміст
Введення
Глава 1. Керівництво дидактичними іграми
Глава 2. Методика керівництва початковими видами музичною діяльністю дітей
2.1 Завдання на розрізнення тривалості звуку
2.2 Завдання на розрізнення сили звуку
Глава 3. Пам'ять, одна зі складових у дидактичних іграх
Глава 4. Розвиваючі ігри
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Дидактична гра одночасно є формою навчання, найбільш характерною для маленьких дітей. Витоки її в народній педагогіці, яка створила багато навчальних ігор на основі поєднання гри з піснею, з рухами. У потешки, ігрових пісеньках, в іграх В«ЛадонькиВ», В«Сорока-білобокаВ», в іграх з пальчиками мати привертає увагу дитини до навколишніх предметів, називає їх.
В дидактичній грі містяться всі структурні елементи (частини), характерні для ігрової діяльності дітей: задум (завдання), зміст, ігрові дії, правила, результат. Але проявляються вони в дещо іншій формі і обумовлені особливою роллю дидактичної гри у вихованні та навчанні дітей дошкільного віку.
Наявність дидактичної задачі підкреслює навчальний характер гри, спрямованість її змісту на розвиток пізнавальної діяльності дітей. На відміну від прямої постановки задачі на заняттях в дидактичній грі вона виникає і ігрова завдання самої дитини. Важливе значення дидактичної гри полягає в тому, що вона розвиває самостійність і активність мислення і мовлення у дітей.
Одним з елементів дидактичної гри є правила. Вони визначаються завданням навчання і змістом гри і, у свою чергу, визначають характер і спосіб ігрових дій, організують і спрямовують поведінку дітей, взаємовідносини між ними і вихователем. За допомогою правил він формує у дітей здатність орієнтуватися в мінливих обставин, вміння стримувати безпосередні бажання, проявляти емоціанально-вольове зусилля. В результаті цього розвивається здатність керувати своїми діями, співвідносити їх з діями інших гравців.
Правила ігри мають повчальний, організуючий і дисциплінуючий характер. Навчальне правила допомагають розкрити перед дітьми, що і як потрібно робити: вони співвідносяться з ігровими діями, посилюють їх роль, уточнюють спосіб виконання; організуючі визначають порядок, послідовність і взаємини дітей в грі; дисциплінують попереджають про те, чого і чому не можна робити.
Вихователь повинен обережно користуватися правилами, не перевантажувати ними гру, застосовувати лише необхідні з них. Введення багатьох правил, виконання їх дітьми з примусу призводить до негативних результатів. Надмірне дисциплінування знижує у них інтерес до гри і навіть руйнує її, а іноді викликає хитрі виверти, щоб уникнути виконання правил.
Буває, що немає необхідності нагадувати про правило або вводити додаткове. Достатньо лише трохи змінити ігрові дії і тим самим виправити порушення.
Правила гри, що встановлюються вихователем, поступово засвоюються дітьми. Орієнтуючись на них, вони оцінюють правильність своїх дій і дії товаришів, взаємини в грі.
Результат дидактичної гри - показник рівня досягнення дітей у засвоєнні знань, у розвиток розумової діяльності, взаємовідносин, а не просто виграш, отриманий будь-яким шляхом.
Ігрові завдання, дії, правила, результат гри взаємопов'язані, і відсутність хоча б однієї з цих складових частин порушує її цілісність, знижує виховне вплив.
Глава 1. Керівництво дидактичними іграми
Успішне керівництво дидактичними іграми насамперед передбачає відбір і продумування їх програмного змісту, чітке визначення завдань, визначення місця і ролі в цілісному виховному процесі, взаємодія з іншими іграми і формами навчання. Воно повинно бути спрямоване на розвиток і заохочення пізнавальної активності, самостійності та ініціативи дітей, застосування ними різних способів рішення ігрових завдань, повинно забезпечувати доброзичливі відносини між учасниками, готовність прийти на допомогу товаришам.
Маленькі діти в процесі ігор з іграшками, предметами, матеріалами повинні мати можливість постукати, переставити, перекласти їх, розібрати на складові частини (розбірні іграшки), знову скласти і т.д. Але оскільки вони можуть багаторазово повторювати одні й ті ж дії, вихователю необхідно поступово переводити гру дітей на більш високий щабель.
Наприклад, дидактична завдання "навчити дітей розрізняти кільця за величиною" реалізується через ігрове завдання "збери башточку правильно". У дітей виникає бажання дізнатися, як правильно. Показ способу дій містить у собі одночасно розвиток ігрового дії і нове ігрове правило. Вибираючи колечко за колечком і одягаючи на стрижень, вихователь дає наочний зразок ігрового дії. Він проводить рукою по надітим колечкам і звертає увагу дітей на те, що башточка стає красивою, рівною, що зібрана вона правильно. Тим самим педагог наочно показує нове ігрове дію - перевірити правильність збирання башточки-пропонує дітям самим це зробити.
Розвиток інтересу до дидактичним іграм, формування ігрової діяльності у більш старших дітей (від 4-х до 6-ти років) досягається тим, що вихователь ставить перед ними ускладнюються завдання, не поспішає підказувати ігрові дії. Ігрова діяльність дошкільників стає більш усвідомленою, вона в більшій мірі спрямована на досягнення результату, а не на сам процес. Але і для старших дошкільнят керівництво грою повинно бути таким, щоб у дітей зберігалося відповідне Емоціанально настрій, непренужденно, щоб вони переживали радість від участі в ній і почуття задоволення від рішення поставлених завдань.
Для дітей раннього віку дидактична гра є найбільш придатною формою навчання. Проте вже на другому, а особливо на третьому році життя малюків залучають багато предметів і явища навколишньої дійсності, відбувається інтенсивне засвоєння рідної мови. Задоволення пізнавальних інтересів дітей третього року життя, розвиток їх мови вимагають поєднання дидактичних ігор з цілеспрямованим навчанням на заняттях, здійснюваним відповідно до певною програмою знань, умінь, навичок. На заняттях більш успішно, ніж в грі, формуються і способи навчання: довільна увага, уміння спостерігати, дивитися і бачити, слухати і чути вказівки вихователя і виконувати їх.
Слід враховувати, що в дидактичній грі необхідно правильне поєднання наочності, слова вихователя і дії самих дітей з іграшками, ігровими посібниками, предметами, картинками і т.д. До наочності відносяться: 1) предмети, якими грають діти і які складають матеріальний центр гри; 2) картинки, зображують предмети і дії з ними, виразно виділяють призначення, основні різнакі предметів, властивості матеріалів; 3) наочний показ пояснення словами ігрових дій і виконання ігрових правил.
Керуючи іграми, вихователь використовує різноманітні засоби впливу на дошкільнят. Наприклад, виступаючи в якості учасника гри, він непомітно для них направляє гру, підтримує їх ініціативу, співпереживає з ними радість гри. Іноді педагог розповідає про яке-небудь подію, створює відповідне ігрове настрій і підтримує його по ходу гри. Він може і не включатися в гру, але як умілий і чуйний режисер, зберігаючи і оберігаючи її самодіяльний характер, керує розвитком ігрових дій, виконанням правил і непомітно для дітей веде їх до певного результату. Підтримуючи і пробуджуючи дитячу діяльність, педагог робить це найчастіше не прямо, а побічно: висловлює здивування, жартує, використовує різного роду ігрові сюрпризи і т.п.
Розвиток гри багато в чому визначається темпом розумової активнос...
