Курсова робота
по темі:
"Методи і форми роботи соціального педагога з неповною сім'єю"
2006
Зміст
Введення
1. Соціальний педагог і його роль у соціальній політиці держави
1.1 Сутність, зміст та основні напрямки соціальної політики держави
1.2 Соціальна робота як практичне втілення соціальної політики
1.3 Місце соціального педагога в соціальній роботі
2. Робота соціального педагога з неповною сім'єю
2.1 Професійний портрет соціального педагога
2.2 Неповна сім'я, як об'єкт соціальної роботи
2.3 Особливості роботи соціального педагога в неповній сім'ї
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Процес соціалізації, який відбувається у дитини, дуже тісно пов'язаний з сім'єю. Це по суті справи основний інститут, який надає особливий вплив на формування особистості. Саме тому важливим є правильна організація сім'ї, як частини суспільства. Не повна сім'я не дозволяє отримати дитині всі ті навички та вміння, якими він повинен володіти до свого повноліття, до моменту розвитку своєї особистості.
Соціальна робота включає в себе безліч напрямків, у тому числі і соціально-педагогічну діяльність, яку організовує соціальний педагог. Історичний погляд на становлення соціальної педагогіки показує, що потреба в соціально-педагогічних послугах істотно зростає в перехідні, кризові періоди розвитку суспільства. Реалізація соціально-педагогічних послуг у наших умовах вимагає врахування ряду специфічних, соціально-економічних та гуманітарних особливостей. Все це і обумовлює актуальність теми курсової роботи ("Методи і форми роботи соціального педагога з неповною сім'єю ").
Об'єкт дослідження - методи і форми роботи соціального педагога з неповною сім'єю.
Предмет - діяльність соціального педагога, її особливості та напрямки при роботі з неповною сім'єю.
Мета дослідження - дати загальну характеристику методам і формам роботи соціального педагога з неповною родиною.
Необхідно вирішити наступні завдання:
1) Визначити сутність, зміст і основні напрямки соціальної політики держави;
2) Розглянути організацію соціальної роботи, як практичне втілення соціальної політики;
3) Встановити роль місце соціального педагога в соціальній роботі;
4) Скласти професійний портрет соціального педагога;
5) Дати характеристику неповної сім'ї, як об'єкту соціальної роботи;
6) Розглянути методи та форми соціальної роботи з неповною сім'єю.
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи:
вивчення бібліографічних джерел за темою курсової роботи;
аналіз та узагальнення отриманого з бібліографічних джерел матеріалу.
Проблема соціально-педагогічної діяльності розглядається багатьма фахівцями в даній області знань. Повний перелік бібліографічних джерел наведено в кінці роботи.
1. Соціальний педагог і його роль у соціальній політиці держави
1.1 Сутність, зміст та основні напрямки соціальної політики держави
Під соціальною політикою прийнято розуміти дії уряду, спрямовані на розподіл і перерозподіл доходів різних членів та груп суспільства. /1, с.75/
У широкому сенсі, соціальна політика - це один із напрямків макроекономічного регулювання, покликане забезпечити соціальну стабільність суспільства і створити, наскільки це можливо, однакові "стартові умови" для громадян країни.
У вирішенні соціальних проблем суспільства, де розвинені ринкові відносини, величезну роль відіграє держава. Це пов'язано з тим, що ринкова економіка не гарантує громадянам право на працю, стандартне освіту, не забезпечує соціальний захист інвалідів, малозабезпечених, пенсіонерів. Тому виникає необхідність втручання держави в сферу розподілу доходів між різними верствами суспільства, шляхом проведення соціальної політики. Перерозподіл національного доходу здійснюється через бюджет, шляхом реалізації системи соціальних програм, яка сформувалася в розвинених країнах після Другої Світової війни.
Таким чином, на відміну від економіки, де головні функції виконують ринкові структури, в соціальній сфері головне місце займає держава. Тому, коли мова йде про соціальну політику - мають на увазі саме соціальну політику держави.
Соціальна політика покликана:
1) гарантувати населенню мінімальний дохід;
2) соціально захищати населення від хвороб, інвалідності, безробіття, старості./2, с.24/
Сутність соціальної політики полягає в підтримці відносин, як між соціальними групами, так і всередині цих груп, а також у забезпеченні умов для підвищення добробуту, рівня життя членів суспільства, створенні соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів для участі в суспільному виробництві.
Сучасне цивілізоване суспільство з урахуванням процесів, що відбуваються інтеграції та глобалізації прийшло до розуміння про необхідність гарантування кожному члену суспільства, не залежно від його здібностей та можливостей, необхідного рівня добробуту. Причому в багатьох країнах ця гарантія включена в перелік основних прав людини, гарантованих державою. Тут особливу роль набуває поширювана в суспільстві теорія соціального ринкового господарства, яка передбачає проведення державою певних соціальних заходів. Суть даних заходів зводиться до перерозподілу доходів. /3, с.37/
З точки зору функціонування економічної системи, соціальна політика відіграє подвійну роль.
перше, в міру економічного зростання, накопичення національного багатства створення сприятливих соціальних умов для громадян стає головною метою економічної діяльності, і в цьому сенсі в соціальній політиці концентруються цілі економічного зростання, а всі інші аспекти економічного розвитку починають розглядатися в якості засобу реалізації соціальної політики.
друге, соціальна політика є і чинником економічного зростання. Якщо економічне зростання не супроводжується зростанням добробуту, то люди втрачають стимули до ефективної економічної діяльності. Одночасно, чим вище досягнута щабель економічного розвитку, тим вище вимоги до людей, що забезпечує економічне зростання, їх знань, культури, фізичному і моральному розвитку. У свою чергу це вимагає подальшого розвитку соціальної сфери.
Державна соціальна політика реалізується через рішення наступних завдань:
1) Забезпечення рівних можливостей при реалізації права на освіту і частку в суспільному добробуті шляхом справедливого розподілу доходів і майна (капіталу);
2) Зменшення небажаних, обумовлених ринком відмінностей між багатими і бідними при виникненні доходів і капіталу;
3) Забезпечення більшої свободи, справедливості, поваги гідності людини, забезпечення розвитку особистості, активної участі в суспільному житті і права на частку відповідальності перед суспільством;
4) Подальше вдосконалення суспільно-політичного інструментарію і положень, що регулюють існуюче пристрій, з метою забезпечення основних соціальних прав і розширення мережі соціального забезпечення. /6, с.31/
Можливості вирішення тих чи інших завдань соціальної політики визначаються ресурсами, які можуть направити держава на їх рішення. У свою чергу, ресурсна база залежить від загального рівня економічного розвитку країни. Тому конкретні завдання соціальної політики тісно пов'язані з економічним розвитком країни.
Формою реалізації соціальної політики держави виступають розподіл продуктів і послуг, трансфертні виплати, а також державні програми щодо стабілізації доходів.
Соціальна політика вимагає до себе розумного підходу. Необхідно розуміти, що повне знищення відмінностей у доходах населення призведе до руйнування самого ринкового механізму. Таким чином, соціальна пол...
