Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні аспекти заїкання
1.1 Сутність заїкання
1.2 Форми заїкання
1.3 Перебіг заїкання
1.4 Причини і механізми заїкання
Висновки до 1 главі
Глава 2. Методики логопедичних занять з заїкатися дошкільниками
2.1 Дидактичні основи логопедичних занять із заикающимися дітьми
2.2 Методика Н.А. Чевелева
2.3 Методика В.М. Шкловського
2.4 Методика Н.А. Власової та Е.Ф. Рау
2.5 Методика С.А. Миронової
2.6 Методика Г.А. Волкової
Висновки до 2 чолі
Висновок
Список літератури
Введення
Проблему заїкання можна вважати однієї із самих найдавніших в історії розвитку вчення про розлади мови. В літературі минулого зустрічалися досить різноманітні тлумачення механізмів заїкання. Це пояснюється і рівнем розвитку науки, і позиціями, з яких різні автори підходили і підходять до вивчення цього мовного розладу.
Заїкання - один з найбільш важких дефектів мовлення. Воно важко усунути, травмує психіку дитини, гальмує правильний хід його виховання, заважає мовному спілкуванню, утрудняє взаємини з оточуючими, особливо в дитячому колективі.
Заїкання є широко поширеним мовним порушенням. Воно виникає у дітей раннього віку в період найбільш активного формування їх мови і особистості і ще наприкінці xix в. наш вітчизняний психіатр І.А. Сікорський вперше встановив, що в більшості випадків це відбувається у віці від 2 до 5 років.
Але, на думку більшості вчених, заїкання - це не тільки розлад мовної функції. У проявах заїкання звертають на себе увагу розлади нервової системи заїкатися, їх фізичного здоров'я, загальної моторики, власне мовної функції, наявність психологічних особливостей. Перераховані відхилення у психофізичному стані заїкуватих дітей у різних випадках проявляються по-різному, але, тим не Проте, одне тісно пов'язане з іншим, живить один одного, ускладнення одного неминуче посилює інше. Керуючись павловським вченням про вищу нервову діяльності людини, заїкання називають захворюванням центральної нервової системи в цілому.
В даний час вважається загальновизнаним, що усувати заїкання потрібно відразу ж, як тільки воно виникне. Чим більше часу проходить з моменту початку заїкання, тим частіше воно переходить у важкий, стійкий дефект і тягне за собою зміни у психіці дитини. Крім того, заїкання позбавляє дитину нормальних умов спілкування і часто перешкоджає його успішному навчанню. Тому даний дефект важливо усунути ще до надходження дитини до школи. Але необхідно впливати на мову заїкається, але і на його особистість і моторику в цілому. Вплив на різні сторони організму, мови і особистості заикающегося і різними засобами отримало в нашій країні назву комплексного методу подолання заїкуватості.
Логопедична робота з дошкільнятами із заїканням представлена ​​в методичних рекомендаціях Н.А. Власової і Е.Ф. Pay ("Логопедична робота з заїкатися дошкільниками ". - М., 1959), С.А. Миронової ("Навчання та виховання заїкуватих дошкільних закладів ". - М., 1983), Г.А. Волкової ("Ігрова діяльність в усуненні заїкуватості в дошкільнят ". - М., 1983).
В основу системи подолання заїкання, запропонованої С.А. Миронової, покладена діяльність дитини, организуемая за розділами: "Ознайомлення з навколишньою природою", "Розвиток мови "," Розвиток елементарних математичних уявлень ", "Малювання, ліплення, аплікація, конструювання".
Перед логопедом поставлені програмні та корекційні завдання, які вирішуються протягом чотирьох етапів послідовно ускладнює роботу.
У методиці Г.А. Волкової представлена ​​система комплексної роботи з заїкатися дітьми, яка складається з розділів: методика ігрової діяльності, логоритмічних заняттях, виховні заняття, вплив на мікросоціальноїсередовища дітей.
Н.А. Власова і Е.Ф. Pay пропонують працювати над промовою дитини, переходячи від простих її форм до складних: від сполученої мови, через відображену і питально-відповідну промову, до опису знайомих картинок, переказу прослуханого тексту, до спонтанної та емоційної промови.
Вибір методики подолання заїкуватості в дошкільнят залежить від типу установи, в якому перебувають діти (логопедична група дитячого саду або умови стаціонару). Однак всі автори вказують, що подолання заїкуватості в дошкільнят можливо лише при комплексному впливі, однією із складових якого є логопедична ритміка.
Тема моєї курсової роботи "Методика логопедичної роботи з заїкатися дошкільнятами ". Дана тема дуже актуальна, оскільки порушення промови різноманітні, і різноманітні також методи їх корекції.
Мета даної курсової роботи - вивчити методику логопедичної роботи з дітьми старшого дошкільного віку по корекції заїкання.
Основними завданнями, я вважаю - це розгляд основних етапів, напрямків, вивчення методик логопедичної роботи з корекції симптомів заїкання у дітей старшого дошкільного віку.
Глава 1. Теоретичні аспекти заїкання
1.1 Сутність заїкання
Заїкання - болісне, тяжке розлад мови. Воно важко усунути, дезорганізує особистість дитини, гальмує правильний хід виховання і навчання, ускладнює нормальне включення дошкільника в дитячий колектив [1].
Ось чому вихователю слід серйозно задуматися над засобами усунення у своїх вихованців цього недоліку. Треба зрозуміти природу заїкуватості, вивчити особистість заїкається і опанувати доступними спеціальними педагогічними методами. За таких умов вихователь може допомогти дитині нерідко навіть більшою мірою, ніж фахівець-логопед, в силу більш інтимного і тривалого контакту зі своїм вихованцем і його сім'єю.
Заїкання - функціональне порушення мови, зовні виражається в судомах м'язів тих або інших органів мови в момент звуковимови (губ, язика, м'якого піднебіння, гортані, грудних м'язів, діафрагми, черевних м'язів). Мова переривається внаслідок затримки на деяких звуках та словах (Додаток 1).
Проблему заїкання можна вважати однією з найдавніших в історії розвитку вчення про розлади мови. Різне розуміння його сутності зумовлено рівнем розвитку науки і позицій, з яких автори підходили і підходять до вивчення цього мовного розладу.
На рубежі XVII-XVIII ст. заїкання намагалися пояснити як наслідок недосконалості периферичного апарату промови. Так, наприклад, Санторіні вважав, що заїкання виникає при отворі в твердому піднебінні, через яке нібито слиз просочується на мову і утрудняє мова. Вутцер пояснював це ненормальним заглибленням у нижньої щелепи, в якій ховається кінчик язика при своєму русі. Інші дослідники пов'язували заїкуватість з порушенням в функціонуванні мовних органів: судорожне закриття голосової щілини (Арнот, Шультесс); надмірно швидкий видих (Беккерель); спазматичне скорочення м'язів, утримують мову в порожнині рота (Ітар, Лі, Диффенбах); неузгодженість процесів мислення й мови (Блюме); недосконалість волі людини, що впливає на силу м'язів речедвигательного механізму (Меркель) і т.д.
Частина дослідників пов'язувала заїкуватість з порушенням в протіканні психічних процесів. Наприклад, Блюме вважав, що заїкання виникає від того, що людина або мислить швидко, так що мовні органи не встигають і тому спотикаються, або ж, навпаки, мовні руху "випереджають процес мислення". І тоді через напруженого прагнення вирівняти це невідповідність м'язи мовного апарату приходять в "Судорогоподобное стан".
До початку XX в. все різноманіття розуміння механізмів заїкання можна звести до трьох теоретичним напрямкам:
1) Заїкання як спастичний невроз координації, що походить від дратівливою слабкості мовних центрів (апарату складовихписемностей координації). Це було чітко сформульовано в працях Г. Гутцман, І.А. Куссмауля, а потім в роботах І.А. Сікорського, який писав: "За...
