Зміст
Введення
1. Теоретичні основи викладання портретного живопису в середніх класах
1.1 Портрет як основний елемент наочності у світовій художній культурі
1.2 Психолого-педагогічні особливості учнів середньої ланки
1.3 Огляд основної методичної літератури з теми дослідження
2. Викладання портретної живопису на уроках СХК
2.1 Методичні рекомендації
2.2 Конспект уроку світової художньої культури у 5 класі В«Портрет - дзеркало душіВ»
Висновок
Бібліографічний список
Введення
В педагогічної психології до теперішнього часу має місце ряд досліджень, свідчать про єдиних для людини особливості художнього сприйняття і умови його цілеспрямованого формування. Портретні задачі в живописі дають великі можливості для художньої творчості, так як зображення різних за своїм характером і зовнішнім даним людей вимагає своєрідного колірного і тонального рішень, використання різних образотворчих і композиційних засобів.
Актуальність теми дослідження . Одним з напрямків в плані розвитку образного бачення є вдосконалення методів навчання живопису портрета. Аналіз сучасних методик викладання живопису, зокрема, живопису портрета, показав, що теорія та методика викладання мистецьких дисциплін постійно розвивається. Різні аспекти методики навчання портретного живопису і композиції розглядаються в дисертаційних роботах Л.І. Риндін, В.П. Климович, Д.З. Колчиної, Е.А. Хижняк, М.М. Ломаевой та ін
Необхідною елементом сприйняття твору мистецтва виступає його інтерпретація, розглянута як фундаментальна операція мислення, свого роду тлумачення, роз'яснення оригіналу в залежності від індивідуальності, соціальної приналежності, рівня розвитку суб'єкта сприйняття. Вона може виражатися як в формі безпосередніх емоційних реакцій, так і у формі критичних суджень, заснованих на вже наявних у реципієнта естетичних критеріях. В якості основних критеріїв оцінки об'єкта сприйняття в дослідженні виділяються уявлення про якості, якими, на думку суб'єкта сприйняття, повинен володіти персонаж художнього твору. У зв'язку з цим основне увага приділяється психолого-мистецтвознавчого аналізу особистості героя. Взаємодія суб'єкта і об'єкта сприйняття тотожне цілеспрямованої активності індивіда і виступає як діяльність.
Об'єкт дослідження - сприйняття портретного живопису учнями середньої ланки загальноосвітньої школи (5-8 класи).
Предмет дослідження - портретний живопис як засіб формування уявлень про людині на уроках світової художньої культури в середніх класах.
Мета дослідження - виявити прийоми, способи і методи викладання портретної живопису на уроках світової художньої культури в середніх класах.
Завдання :
1) вивчити літературу по темі дослідження;
2) дати визначення портрету та розглянути його види;
3) визначити психолого-педагогічні особливості учнів середньої ланки;
4) представити огляд основних методичних джерел з теми дослідження;
5) розглянути методичні рекомендації за темою дослідження;
6) представити конспект уроку по МХК в 5 класі В«Портрет - дзеркало душіВ».
Структура дослідження : курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновку, бібліографічного списку.
Практична значимість роботи: Дана тема може бути розглянута в курсі шкільної програми на уроках світової художньої культури, історії, історії світових цивілізацій, літературі, а також при викладанні дисциплін культурологічного циклу в середніх професійних установах і у ВНЗ (культурологія, історія культур і цивілізацій, теорія культури).
1. Теоретичні основи викладання портретного живопису в середніх класах
1.1 Портрет як основний елемент наочності у світовій художній культурі
Портрет (фр. portrait, від старофранц. portraire - В«відтворювати що-небудь риса в межуВ», устар. парсуна - від лат. persona - В«особистість; особаВ») - зображення або опис якої людини або групи людей, існуючих або існували в реальній - Cite_note-1 в тому числі художніми засобами (живопису, графіки, гравюри, скульптури, фотографії, поліграфії), а також в літературі та криміналістиці (словесний портрет) [Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера, 1987].
В образотворчому мистецтві портрет - це самостійний жанр, метою якого є відображення візуальних характеристик моделі. В«На портреті зображується зовнішній вигляд (а через нього і внутрішній світ) конкретного, реального, яке існувало в минулому або існуючого в сьогоденні людини В». Портрет - це повторення в пластичних формах, лініях і фарбах живого обличчя, і одночасно при цьому його ідейно-художня інтерпретація [Гращенков, 1996, с.57].
На розвиток портретного жанру впливають дві тенденції: прогрес технічних образотворчих навичок і, що більш важливо, розвиток уявлень про значущість людської особистості [Гращенков, 1996, с. 55]. Найбільших вершин портрет досягає в період віри в можливості людини, її розуму, його дієвою і перетворюючої сили. В«Портрет у своїй сучасній функції - породження європейської культури нового часу з її уявленням про цінності індивідуального в людині, про тому, що ідеальне не протистоїть індивідуальному, а реалізується через нього і в ньому В»[Лотман, 2002, с. 349-375]. Саме тому жанр знаходиться в занепаді в XX столітті: В«як може він процвітати, коли ми сповнені стількох сумнівів в собі?В» [Norbert Lynton, 2001, р. 7]. Періодами розквіту портрета вважаються римський скульптурний портрет, портрет епохи Відродження, XVII і 2-ї половини XVIII століть.
Художники створюють портрети на замовлення - для приватних людей і громадських організацій, або ж натхненні власним інтересом або прихильністю до моделі. Портрети можуть бути важливими державними або сімейними знаками, створюються для увічнення пам'яті зображеного. Часто спадщина художника включає величезну кількість портретів членів його сім'ї - але не тільки по причини його прихильності до них, а ще й тому, що родичі є безкоштовними і найбільш зручними натурщиками.
Зображення зовнішності персонажа - єдиний засіб побудови художнього образу людини в образотворчому мистецтві.
Портрет може вважатися цілком задовільним, коли відтворює оригінал в точності, з усіма рисами його зовнішності і внутрішнього індивідуального характеру, в найбільш звичної його позі, з найбільш властивою йому експресією. Задоволення цим вимогам входить в коло завдань мистецтва і може призводити до високохудожнім результатами, якщо виповнюється обдарованими митцями, здатними вкласти у відтворення дійсності свій особистий смак, талант і майстерність.
Отже, визначення портрета можна сформулювати таким чином: портрет є розуміння індивідуальної особистості крізь призму панівного світогляду даної епохи [Гращенков, 1996, с. 58].
Межі жанру портрета дуже рухливі, і часто власне портрет може поєднуватися в одному творі з елементами інших жанрів.
Види портретів:
В· Історичний портрет - зображує якого діяча минулого і створюваного за спогадів або уяві майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального і т.п.) матеріалу. У поєднанні портрета з побутовим або історичним жанром модель часто вступає у взаємодію з вигаданими персонажами (Васильєв К., В«Г.К. ЖуковВ»).
В· Посмертний (Ретроспективний) портрет - зроблений після смерті зображених людей по їх прижиттєвим зображенням (Сомов К., В«Дама в блакитномуВ»).
В· Портрет-картина - портретую представлений в смисловий і сюжетної взаємозв'язку з оточуючими його світом речей, природою, архітектурними мотивами та іншими людьми (Останнє - груповий портрет-картина) (Брюллов К., В«ВершницяВ», 1832).
В· Портрет-тип - збірний образ, структурно близький портрета.
В· К...
