Реферат Методика навчання школярів основам комбінаторики, теорії ймовірностей і математичної статистики в рамках профільної школи

Висновки по главі 2

Основні висновки та отримані результати. Перспективи подальшої роботи над темою.

Глава 1 Теоретичні аспекти навчання основам комбінаторики, теорії ймовірностей і математичної статистики в рамках профільної школи

У відповідності з наказом Міністерства освіти і науки Російської Федерації від 18.07.2023 р. № 2783 В«Про затвердження Концепції профільного навчання на старшій ступені загальної освіти В»в старших класах загальноосвітніх установ передбачається профільне навчання. Воно є найважливішим засобом диференціації та індивідуалізації навчання, що дозволяє за рахунок змін у структурі, змісті та організації освітнього процесу більш повно враховувати інтереси, схильності і здібності учнів, створювати умови для навчання старшокласників у відповідно до їх професійними інтересами та намірами щодо продовження освіти з урахуванням реальних потреб ринку праці. Профільне освіта спрямована на реалізацію особистісно-орієнтованого навчального процесу, розширює можливості вибудовування учнем індивідуальної освітньої траєкторії [електронний ресурс].

Однак спроби такої організації освіти приймалися в Росії й раніше - принаймні, з середини XIX століття.

Функціонально найбільш вдалим виявився самий простий і самий перший проект, в ході якого в 1864 році відбулося диференціювання середньої освіти. Саме тоді з'являється класична гімназія та реальна школа. Перша цілеспрямовано готувала до вступу в університет, друга - орієнтувала на практичну діяльність і надходження в спеціалізовані навчальні заклади. Спеціалізація учнів починалася дуже рано - в першому класі, що було з часом визнано помилковим, так як за даними соціологічних опитувань, проведених Центром соціологічних досліджень Міносвіти Росії, професійне самовизначення в основному складається в 9 класі.

Новий імпульс ідея профільного навчання отримала в процесі підготовки реформи освіти в 1915-1916 рр.., Що здійснювалася під керівництвом міністра освіти П. Н. Ігнатьєва. За запропонованою структурою 4-7 класи гімназії поділялися на три гілки: новогуманітарную, гуманітарно-класичну, реальну. Однак у зв'язку з відставкою міністра реформа не була проведена.

У 1918 році радянським урядом було прийнято В«Положення про єдину трудову школуВ», серед іншого передбачають профілізацію змісту навчання на старшій ступені школи. Були виділені три напрямки: гуманітарний, природничо-математичний і технічне. Після довгих педагогічних експериментів, які не виправдали покладених на них надій, було вирішено повернутися до загальноосвітньої школі та класно-урочній системі занять.

У 1958 році на засіданні Академії педагогічних наук з доповіддю В«Про введення фуркации в старших класах середньої школи В»виступив професор Н.К. Гончаров. Він зазначив недоліки сформованої системи навчання і запропонував організувати диференційоване навчання старшокласників. Передбачалося створення наступних чотирьох відділень: фізико-технічного, хіміко-технічного, природно-агрономічного та гуманітарного. Однак проект здійснений не був.

У 1966 році були введені дві форми диференціації змісту освіти за інтересами школярів: факультативні заняття 8-10-х класах і школи (класи) з поглибленим вивченням окремих предметів. Факультативні заняття на якийсь час прижилися в школі, хоча їх введення супроводжувалося певними труднощами.

В кінці 1980-х - на початку 1990-х років в країні з'явилися нові види загальноосвітніх установ (Ліцеї і гімназії), орієнтовані на поглиблене навчання школярів за обирається ними освітнім областям з метою подальшого навчання у вузі. Також багато років успішно існували й розвивалися спеціалізовані (Профільні) художні, спортивні, музичні та інші школи.

Таким чином, вітчизняна школа має деякий досвід масового диференційованого навчання, а також вельми багаті традиції В«елітарногоВ» профільного навчання - орієнтованого на невелику за чисельністю групу здібних учнів [МШ № 14, 2006].

Перехід до профільного навчанню переслідує наступні основні цілі:

В· забезпечити поглиблене вивчення окремих предметів програми повної загальної освіти;

В· створити умови для суттєвого диференціації змісту навчання старшокласників з широкими і глибокими можливостями побудови школярами індивідуальних освітніх програм;

В· сприяти встановленню рівного доступу до повноцінного утворення різним категоріям учнів у відповідності з їх здібностями, індивідуальними схильностями і потребами;

В· розширити можливості соціалізації учнів, забезпечити наступність між загальним і професійною освітою, більш ефективно підготувати випускників школи до освоєння програм вищої професійної освіти [МШ № 14, 2006].

Модель загальноосвітнього закладу з профільним навчанням на старшому ступені передбачає можливість різноманітних комбінацій навчальних предметів, що і буде забезпечувати гнучку систему профільного навчання. Ця система включає в себе курси наступних типів: базові загальноосвітні, профільні загальноосвітні і елективні курси.

Базові загальноосвітні курси - курси федерального і регіонального компонента, обов'язкові для всіх учнів у всіх профілях навчання. Набір цих курсів повинен бути функціонально повним (з точки зору реалізації завдань загальної освіти), але мінімальним. Безумовно, набір базових загальноосвітніх курсів, забезпечують мінімальний рівень загальної освіти для кожного старшокласника повинен відображати найбільш значущі цілі, завдання, функції загальної освіти.

В В«Концепції профільного навчання на старшій ступені загальної освітиВ» пропонується наступний набір обов'язкових загальноосвітніх курсів (освітніх областей): математика, російська мова і література, іноземна мова, історія, фізична культура, а також інтегровані курси суспільствознавства для природничо-математичного, технологічного профілів, природознавства - для гуманіт...