Зміст
Введення
Розділ 1. Методика підвищення ефективності навчання історії
1.1. Загальні поняття про процес навчання історії та його компоненти
1.2. Пізнавальні можливості учнів
Розділ 2. Практичне застосування пізнавальних можливостей учнів в структурі уроку
2.1. Вплив змісту і прийомів викладання історії на характер пізнавальної діяльності учнів
2.2. Методика констатуючого експерименту
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
Введення
Згідно конституції України статті 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні суспільства.
Навчання є різновидом людської діяльності, яка носить двосторонній характер. Воно обов'язково припускає взаємодію викладача і учнів, що протікає у визначених умовах. Робота присвячена основним факторам і закономірностям процесу навчання історії.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що виникла необхідність у нових методах, технологіях, формі навчання. В останнє десятиліття зміни в характері навчання відбуваються в контексті глобальних освітніх тенденцій.
Вчителю історії процес творчого пошуку буває складним і важким. Йому доводиться в основному самому домагатися досягнення поставлених цілей в конкретних педагогічних ситуаціях.
У даній роботі, насамперед, приділяється увага тим процесам, які дозволяють учителеві на конкретних прикладах звернути увагу школярів на можливість засвоєння основних факторів, що характеризують історичний процес в цілому і різні сторони суспільного життя на послідовних ступенях історичного розвитку.
Крім усього сказаного необхідно зазначити, що протягом ряду останніх років у різних країнах світу нетрадиційним для педагогів є побудова навчання в контексті безперервної освіти, Курс на створення для учня можливостей займати просто активну, але й ініціативну позицію в навчальному процесі. Не просто "засвоїти" пропоновані вчителем (Програмою, підручником) матеріал, але пізнати світ, вступаючи з ним в активний діалог, самому шукати методи і не зупинятися в знайденому, як на остаточній істині. У цьому ключі ведуться пошуки, спрямовані на перетворення навчання в живе, зацікавлене розв'язання проблем.
Метою роботи є прагнення розглянути процес підвищення ефективності навчання історії в загальноосвітній школі.
Виходячи з мети, автор ставить наступні завдання:
В· По-перше, розглянути методику викладання, як науку, яка підвищує ефективність навчання історії.
В· По-друге, охарактеризувати практичне застосування пізнавальних можливостей учнів у структурі уроку
Структура даної роботи визначається самими цілями і завданнями роботи. Ця робота складається з двох розділів та чотирьох глав.
У написанні роботи автор застосував наступні методи: порівняльний, а також описовий метод, вивчення педагогічного досвіду вчителів інноваційної орієнтації, педагогічної та методологічної літератури; систематизація, узагальнення теоретичних та дослідницьких даних.
Джерельної базою послужив, як власний досвід педагогічної практики, так і дослідження сучасних педагогів з даного питання. При написанні роботи, автор використовував ряд джерел. Наприклад: П.В.Гора, у своїй книзі "Підвищення ефективності навчання історії в середній школі" розглядає сукупність завдань, реалізація яких у спільній роботі вчителя і учня дозволяє отримати намічені результати навчання, які в свою чергу визначають обгрунтованість вибору вчителем прийомів і засобів викладання та навчання, відбір додаткового змісту уроків [1].
Ю.К. Бабанський у праці "Оптимізація навчально-виховного процесу" викладає ідею, яка пов'язана з диференційованим підходом вчителя до організації пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх сил і можливостей. В останні роки в умовах загальної середньої освіти, ця думка отримує в дидактиці все більш міцні позиції. [2]
А.Г. Колосков в посібнику "Актуальні питання методики навчання історії" висвітлює основні проблеми методики навчання історії з урахуванням вимог, удосконалених програм. Книга допомагає вчителям, найбільш повно реалізувати освітній та виховний потенціали шкільного курсу історії, підвищити ефективність і якість навчально-виховного процесу в школі [3].
Смирнова С.А. в підручнику "Педагогіка" розкриває основи педагогіки, проблеми дидактики, теорії виховання з позиції сучасної педагогічної науки. Розкриваються цілі, завдання, принципи, методи і форми навчання, а так само виховання в системах загальної та додаткової освіти. Показується спектр цілісних новітніх освітніх завдань [4].
У підручнику "Теорія та методика викладання історії", під редакцією Вяземського Є.Є., Стріловий О.Ю. представлений світовий досвід викладання і вивчення історії в школі. Особливу увагу звернуто на актуальні проблеми історичної освіти, його цілі, структуру і зміст. Предметом спеціального розгляду в підручнику є розвиток пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії, аналіз прийомів і форм організації навчального процесу [5].
У посібнику Стіпаніщева А.Т. Методика викладання та вивчення історії містяться концептуальні складові навчання історії, теоретичні організаційні та методичні основи навчальних занять, загальні та видові методи викладання та вивчення історії [6].
Сучасний стан даної проблеми полягає в тому, що більшість методистів розглядає підвищення ефективності викладання в школі як щось єдине.
А.А. Вагін зробив висновок:
"Звіт показує, що викликати в учнів активну особисте ставлення до історичному факту можна, лише розкривши в ході вивчення цього факту такі його сторони, які в якійсь мірі пов'язані з інтересами, думками, прагненнями і переживаннями учнів "[7]
Висвітлює дану проблему і Запорожець Н.І. у своїй праці "розвиток умінь і навичок ". За основу він ставить виявити способи здійснення і цілеспрямовано формувати вміння [8].
Дана тема дуже складна і обширна. Автор спробував висвітлити її більш повно, але вона недостатньо вивчена і розглянута в літературі. Новизна роботи полягає у своєрідному підході в конкретизації інших дослідників.
Розділ 1. Методика підвищення ефективності навчання історії
1.1. Загальні поняття про процес навчання історії та його компоненти
Накопичення особистого і колективного досвіду навчання, обмін їм і практичне його використання можливі тільки тому, що в навчанні в різних класах і школах проявляються загальні залежності між змістом і прийомами навчання, з одного боку, і його освітньо-виховними результатами - з іншого: один і той же матеріал, що викладається методично однаково, засвоюється більш або менш однорідно школярами приблизно однакового рівня розвитку і справляє на них щодо аналогічне виховний вплив. [9]
Звичайно, не завжди одне і те ж зміст, одні й ті ж прийоми призводять до однаковим освітньо-виховним результатами. На хід і результат уроку робить вплив навіть фізичне і моральне стан в цей день вчителя і стомлення або збудження учнів. Досвідчений вчитель намагається врахувати, вплив і цих у...
