Розділ 1. Методика узагальнення історичних знань з історичного матеріалу
1.1. Методи, прийоми і засоби узагальнення історичних знань
Головний елемент змісту історичної освіти - знання. Вони концентрують в собі соціальний досвід людства і потрібні для правильного розуміння різноманіття, складність і суперечливість подій і явищ в сучасній життя. Знання історії - важливий фактор формування світогляду. Історичні знання в процесі навчання, виконують ряд функцій і спрямовані на створення уявлень про історичної дійсності, наукової картини, напрямки людського суспільства.
Важливою умовою і засобом більш поглибленого засвоєння нового навчального матеріалу на уроці є систематичне закріплення досліджуваних фактів і узагальнень. Під закріпленням прийнято розуміти вторинне сприйняття: подальше осмислення учнями матеріалу, що вивчається на тому ж уроці. Основна мета закріплення на уроках історії - допомогти школярам міцно і свідомо засвоїти досліджувані факти, дати, імена історичних діячів, географічні найменування, історичні поняття, попередити можливі прогалини в їх засвоєнні, тісніше зв'язати знову досліджуваний матеріал з раніше засвоєним, перевірити, в якій мірі досліджуваний на уроці матеріал засвоюється учнями і цим сприяти підвищенню їхньої уваги на уроці.
Психологічна наука стверджує, що забування досліджуваних фактів і явищ особливо велике в тому випадку, якщо вони не були вдруге відтворені у пам'яті учнів безпосередньо після вивчення. Тому важливо створити вже в процесі вивчення нового матеріалу такі умови, які б сприяли зміцненню знань у пам'яті учня, використовувати наявні у школярів знання, для того щоб, зв'язавши нове зі старим, невідоме з відомим, міцніше закріпити утворюються і поки ще слабкі зв'язки в пам'яті учнів, а потім за допомогою додаткових прийомів забезпечити їх подальше поглиблення.
Закріплення нерозривно пов'язане з вивченням нового матеріалу і організаційно проводиться як в процесі вивчення нового матеріалу, так і в кінці уроку. При цьому в 6-7 класах, як правило, необхідно поєднувати і те й інше.
Прийоми закріплення нового матеріалу різноманітні. Так, широке поширення в 6-7 класах отримала бесіда в кінці уроку за змістом тільки що вивченого матеріалу. Однак було б неправильно включати в цю бесіду весь новий матеріал, необхідно відібрати найбільш складні й істотні питання.
Відбір питань для закріплення визначається, перш за все, змістом досліджуваного матеріалу. Якщо матеріал, викладений учителем, має характер опису подій політичної історії, то при його закріпленні іноді достатньо обмежитися складанням плану по найбільш суттєвого змісту розповіді, а іноді тільки розібрати причини, наслідки та значення цих подій (Наприклад, повстання або війни).
Якщо новий матеріал характеризує складні процеси економічної та політичного життя суспільства, при закріпленні важливо послідовно відновити всі основні ланки процесу з їх причинно-наслідковими зв'язками.
Якщо учні ще не звикли досить уважно слухати пояснення вчителя і насилу справляються з переказом основного змісту уроку, корисно при закріпленні його ставити питання, що вимагають відтворення основних фактів, викладених вчителем. Це повинно бути відтворення фактів у їх зв'язках і відносинах, з необхідними висновками.
Разом з тим важливо прагнути, щоб учні не зводили свої відповіді до буквальному повторення тільки що вивченого матеріалу. Від вчителя залежить надати викладу матеріалу учнем декілька новий поворот у порівнянні з первісним розповіддю. Так, перед шестикласниками може бути поставлена завдання - замість простого відтворення матеріалу про розвиток науки і мистецтва в країнах халіфату розповісти при закріпленні цього матеріалу про внесок народів халіфату у світову культуру.
При повторенні і закріпленні матеріалу цілої теми можна запропонувати школярам згадати зародження вивченого явища і відомі етапи його розвитку або ж вказати риси спільності та відмінності однорідних фактів, встановити синхронність досліджуваних подій із уже відомими подіями з історії інших країн і народів. Однак постановка подібних питань, що вимагають від школярів продуктивного мислення, не виключає постановки питань на відтворення фактів, що допомагає закріпити у свідомості дітей ці факти в їх істотних зв'язках і відносинах, перевірити їх засвоєння і, нарешті, формує настільки необхідне учням 5-6 класів уміння зв'язно переказувати історичний матеріал.
Таким чином, при закріпленні матеріалу важливо поєднувати питання, що потребують відповідей репродуктивного і продуктивного характеру з відомим перевагою в бік останніх. Багато методисти недооцінюють роль репродуктивного методу. Його суть полягає в тому, що системою логічно взаємопов'язаних питань вчитель організує діяльність школярів по кількаразовому відтворення повідомлених їм знань. Необхідно відзначити важливість використання цього методу в плані формування у школярів міцної основи знань.
Закріпленню нового матеріалу допомагає складання плану за оповіданням вчителя, складання на класній дошці і в зошитах учнів нескладних хронологічних і сінхроністіческіх таблиць. Для розвитку і закріплення просторових уявлень, учнів корисно проводити на уроці нескладні вправи по контурній карті.
Закріплення змісту навчальної картини, як правило, також не можна зводити до простого повторення тих самих питань, які були розібрані при вивченні нового матеріалу. Тут потрібні питання, що виявляють нові зв'язки і відносини між досліджуваними явищами і допомагають застосувати отримані знання для самостійного аналізу картини.
Досвід показує, що увага, пізнавальна активність учнів, а, отже, і засвоєння нового матеріалу на уроці підвищуються, якщо на початку вивчення теми попередити клас, що в процесі або в кінці заняття вони повинні будуть виконати письмове завдання.
Одним з найважливіших елементів навчального процесу є повторення вивченого матеріалу з його узагальненням і систематизацією. Для того щоб повторення історичного матеріалу не зводилося до простого відтворення фактів, висновків, визначень, необхідні спеціальні прийоми узагальнення, систематизації, включення знову досліджуваних фактів в систему знань по темі, розділу, курсу.
Повторення та узагальнення пройденого проходить через усі ланки навчального процесу. Перехід до нового матеріалу являє собою повторення і узагальнення фактів з матеріалу, раніше пройденого і необхідного для кращого засвоєння нового.
Можна виділити наступні види повторення: ввідне повторення, поточне повторення в тематичній зв'язку з утриманням уроку, узагальнююче повторення по окремих тем, розділів та проблемам досліджуваного курсу, підсумкове узагальнююче повторення по курсу в цілому.
Розглянемо названі види повторення стосовно до курсів історії стародавнього світу та середніх віків.
На початку навчального року або перед вивченням нової теми курсу проводиться ввідне повторення з елементами узагальнення. Воно має на меті актуалізувати в пам'яті учнів засвоєні раніше знання, необхідні для кращого розуміння нового навчального матеріалу.
Так, на першому уроці історії в 6 класі школярі згадують, що в 5 класі вони знайомилися з історією своєї держави за останні півтори тисячі років. Короткий ввідний нагадування про оповіданнях з історії нашої Держави, допоможе шестикласникам усвідомити, що новий курс, який вони будуть вивчати в 6 класі, - історія стародавнього світу - це перший відділ всесвітньої історії, тобто історії народів усього світу, і що історія народів нашої країни, з якої вони познайомилися в 5 класі, також є частиною історії всесвітньої.
На вступному уроці з історії середніх віків доцільно провести бесіду, узагальнюючу основний зміст курсу історії стародавнього світу та допомагає встановити з ним зв'язок. Це один з прийомів словесного методу викладу матеріалу. Пита...
