Курсова робота з педагогіки
Особистісно орієнтовані технології навчання
Зміст:
Глава I. Особистісно орієнтоване розвивальне навчання ..................... 5
1.1. Феномен особистісно орієнтованого розвивального навчання ....... 5
1.2. Принципи побудови особистісно орієнтованої системи
1.3. Технологія особистісно орієнтованого освітнього
Глава II. Особистісно-орієнтований урок ......................................... 20
2.1. Функція уроку в системі особистісно орієнтованого навчання ....... 20
2.2. Аналіз і діагностика ефективності особистісно орієнтованого
2.3. Розробка особистісно орієнтованих уроків для учнів 7-х класів з предмету інформатика ..................................................... 29
Список літератури ........................................................................ 42
ВСТУП
Курсова робота присвячена проблематиці особистісно-орієнтованого розвивального навчання. У даній роботі розглядаються не тільки особливості даного навчання, але і його специфіка. В«Особистісно орієнтована освіта є системне побудова взаємозв'язку вчення, навчання, розвитку. Це цілісний освітній процес, істотно відрізняється від традиційного навчально-виховного процесу В»[3].
Зміст особистісно орієнтованого освіти, його засоби і методи структуруються так, що дозволяють учневі проявити вибірковість до предметного матеріалу, його виду та форми, в цих цілях розробляються індивідуальні програми навчання, які моделюють дослідницьке мислення.
Освіта на особистісному рівні - це смислове суб'єктивне сприйняття реальності, і, отже ніяка предметна діяльність не гарантує утворення необхідного сенсу. Особистість завжди виступає дійовою особою, співучасником, а часом і ініціатором будь-якого процесу свого утворення.
Слід зазначити актуальність даної тематики, оскільки особистісно-орієнтоване навчання використовується в педагогічній практиці нашого часу досить часто. І будь педагогу необхідно знати основи особистісно орієнтованого розвиваючого навчання.
Мета курсової роботи: вивчення особливостей особистісно орієнтованої технології в сучасній системі навчання.
Завдання особистісно орієнтованого навчання:
1. Вивчити феномен особистісно орієнтованого розвивального навчання.
2. Виявити принципи побудови особистісно орієнтованої системи навчання.
3. Визначити технологію особистісно орієнтованого освітнього процесу.
4. Визначити рівень підготовки вчителя до системи особистісно орієнтованих уроків.
5. Зробити аналіз і діагностику ефективності особистісно орієнтованого уроку.
Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, реферування, складання бібліографії, моделювання.
Глава I . Особистісно орієнтоване розвивальне навчання
1.1. Феномен особистісно орієнтованого розвивального навчання
Провідним стратегічним напрямком розвитку системи шкільної освіти в світі, на сьогоднішній день є, особистісно - орієнтована освіта. Особистісно орієнтоване навчання розуміється, як навчання, що виявляє особливості учня - суб'єкта, що визнає самобутність і самоцінність суб'єктного досвіду дитини, вибудовувати педагогічні впливу на основі суб'єктного досвіду учня.
Особистісно орієнтоване навчання має глибоке коріння. Прагнення плекання людини, найбільш повного втіленню в ньому людської сутності простежується з давніх часів. Ще Протагор говорив: В«Міра всіх речей - людинаВ». Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості проголошувалася і в радянський період. Людина оголошується головною цінністю. В«Все для людини, все для блага людиниВ». [3]
Особистісно орієнтоване навчання - це таке навчання, де на перше місце ставиться особистість дитини, її самобутність, самоцінність, суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Якщо в традиційної філософії освіти соціально-педагогічні моделі розвитку особистості описувалися у вигляді ззовні задаються зразків, еталонів пізнання (Пізнавальної діяльності), то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого учня, як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності, що проявляється, зокрема, в пізнанні. Тим самим визнається, що в освіті відбувається не просто інтеріоризації дитиною заданих педагогічних впливів, а В«зустрічВ» задається і суб'єктного досвіду, своєрідне В«окультуренняВ» останнього, його збагачення, прирощення, перетворення, що і складає В«векторВ» індивідуального розвитку Визнання учня головною діючою фігурою всього освітнього процесу і є особистісно-орієнтована педагогіка.
При проектуванні освітнього процесу потрібно виходити з визнання двох рівноправних джерел: навчання та навчання. Останнє не є просто дериват першого, а є самостійним, особистісно-значущим, а тому дуже дієвим джерелом розвитку особистості.
Таким чином, традиційно освітній процес описувався як навчально-виховний, основними складовими якого були, навчання і виховання. На організацію останніх спрямовувалися всі зусилля, так як вважалося, що дитина розвивається тільки під впливом спеціально організованих педагогічних впливів. Навчання, яке забезпечує повноцінне засвоєння знань, формує навчальну діяльність і тим самим безпосередньо впливає на розумовий розвиток і є розвиваюче навчання.
1.2. Принципи побудови особистісно орієнтованої системи навчання
Принципи побудови даної системи націлені на всебічний розвиток особистості. Не можна сказати, що школа не ставила перед собою мету розвитку особистості. Навпаки, ця мета постійно декларувалася як завдання всебічного, гармонійного розвитку особистості. Існували соціально-педагогічні моделі цього розвитку, вони описувалися у вигляді соціокультурних зразків, якими було потрібно опанувати. Особистість розумілася як носій цих зразків, як виразник їх змісту. Останнє задавалося ідеологією, пануючою в суспільстві.
Особистісно орієнтована педагогіка, будуючи процес навчання і виховання, виходила в основному з визнання провідної ролі (детермінації) зовнішніх впливів, (ролі педагога, колективу, групи), а не саморозвитку окремої особистості.
Аналогічним чином розроблялися і відповідні дидактичні моделі, через які реалізовувався індивідуальний підхід у навчанні. Він зводився в основному до поділу учнів на сильних, середніх, слабких; до педагогічної корекції через спеціальну організацію навчального матеріалу за ступенем його об'єктивної складності, рівню вимог до оволодіння цим матеріалом (програмоване, проблемне навчання).
У рамках такого індивідуального підходу проводилася предметна диференціація, яка, до речі, затребувані, тільки одним соціальним інститутом - вузами. У всіх же інших сферах людського життя така диференціація не мала істотного значення. Загальноосвітня школа в основному готувала до вузу і цей соціальне замовлення виконувала через предметну диференціацію, при цьому нівелювалася духовна диференціація (індивідуальні відмінності, пов'язані з традиціями сім'ї, укладом життя, ставленням до релігії і Психологічні моделі особистісно орієнтованого навчання були підпорядковані завданню розвитку пізнавальних (інтелектуальних) здібностей, які розглядалися перш все як типові (рефлексія, планування, цілепокладання), а не індивідуальні здатності. Засобом розвитку цих здібностей вважається навчальна діяльність, которою будується як В«еталоннаВ» за своїм нормативному змістом і структурою.
Індивідуальні здатності В«проглядалисяВ» через навченість, обумовлену як здатність до засвоєнню знань.
Чим краще були організовані знання в системи (з теоретичного типу), тим вище була обучаемость. Залежна від змісту, спе...
