План
Введення
1. Поняття культури поведінки дітей дошкільного віку та необхідність її виховання
2. Найважливіші педагогічні підходи до виховання культури поведінки дітей у дитячому садку
3. Методика формування культури поведінки в старшому дошкільному віці (старша і підготовча групи)
Висновок
Література
Введення
Дошкільне дитинство - найважливіший період у моральному становленні особистості. Одним із напрямків у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.
Багато вчених, що займаються проблемою формування культури поведінки, стверджують, що цьому питанню приділяють недостатню увагу. Причина бачиться в тому, що дорослі ще самі не до кінця усвідомили значимість самого поняття В«Культура поведінкиВ» особливо зараз, у перехідний період, коли основні складові морального виховання зазнають деяких змін.
Проблемою виховання культури поведінки займалися такі педагоги як: Петеріна С.В., Яковенко Т., Ходонецкіх З., Теплюк С., Островська, Єрофєєва, Барахтова, Юдіна, Ричашкова та інші.
Формування основ культури поведінки починається з самих перших років життя дитини. Він, наслідуючи дорослому людині, починає освоювати основні норми спілкування. До старшого дошкільного віку у дитини можуть бути виховані досить стійкі форми поведінки, відношення до навколишнього відповідно засвоєним моральним нормам і правилам.
За сприятливих умов суспільного і сімейного виховання у дитини старшого дошкільного віку яскраво проявляється почуття прихильності до однолітків, вихователю, д/садку. Діти привітні з оточуючими, легко вступають у спілкування, добрі, чуйні, уважні до зауважень дорослих, здатні гостро переживати їх. Схвалення своїх учинків сприймають з радістю і висловлюють готовність робити ще краще.
Характерним для дітей старшого дошкільного віку є формирующаяся у них суспільна спрямованість. Вона виявляється і в реальних дитячих взаєминах, і в їх висловлюваннях, і в оцінці вчинків однолітків, і в загальній спрямованості спільної діяльності всіх членів дитячого колективу. У хлопців цього віку починає складатися суспільне думка, на яке певною мірою може спертися вихователь. Діти можуть засудити поведінку однолітків - їх егоїстичні вчинки, несумлінне ставлення до справи - і висловити схвалення гарної поведінки товариша.
Разом з тим моральні прояви дітей старшого дошкільного віку відрізняються нерівністю і нестійкістю. Різне поведінку дітей часто залежить від їх емоційного стану, індивідуальних особливостей, що вимагає від вихователя використання різноманітних методів і прийомів виховання, більш тонкого їх застосування.
Сума умінь і навичок дозволяє підтримати загальний порядок в режимі дня, укладі життя сім'ї, домівки, у встановленні правильних взаємин дитини з дорослими і однолітками. Ці навички, пов'язані з особистим охайністю і акуратністю, чистотою одягу, взуття; із культурою їжі (поведінка за столом, вміння користуватися столовими приборами); із культурою поведінки з дорослими і з однолітками (вдома, у дворі, на вулиці, у громадських місцях, в д.с); з культурою гри, навчальних занять, виконання трудових обов'язків; із культурою мови (форма звернення, культура словника, тони, темпу мови).
У процесі формування культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку беруть участь одночасно і освітня установа і сім'я. Виховання культури поведінки передбачає обов'язковий зв'язок з вихованням дітей у сім'ї, координацію зусиль педагога і батьків. Дуже важливо для педагогів знайти методи, що дозволяють встановити тісні контакти з родиною в метою забезпечення єдності у вихованні культури поведінки.
1. Поняття культури поведінки дітей дошкільного віку і необхідність її виховання
Поняття культури поведінки дошкільника можна визначити як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.
Культура діяльності - проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень.
Формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати у нього уміння тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає: звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставитися до іграшок, речей, книг. Діти в старшому дошкільному віці повинні навчитися готувати все необхідне для занять, праці, підбирати іграшки відповідно до ігровим задумом.
Важливий показник культури діяльності - природна тяга до цікавим, змістовним занять, вмінню цінувати час. У цьому віці дитина вчиться регулювати свою діяльність, відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури і т.д. Це буде доброю основою для формування у нього навичок ефективної організації праці.
Для визначення досягнутого виховання культури трудової діяльності можна використовувати такі показники, як уміння і бажання дитини працювати, інтерес до виконаної роботи, розуміння її мети і обгрунтованого сенсу; активність, самостійність; прояв вольових зусиль у досягненні необхідного результату; взаємодопомога в колективній праці.
Культура спілкування - передбачає виконання дитиною норм при спілкуванні з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і норм поводження, а також ввічливе поводження в громадських місцях, побуті.
Культура спілкування передбачає не тільки робити потрібним чином, але і утримуватися від недоречних в даній обстановці дій, слів. Дитину треба вчити помічати стан інших людей. Культура спілкування обов'язково припускає культуру мовлення. Культура мови передбачає наявність у дошкільника достатнього запасу слів, уміння говорити тактовно, зберігаючи спокійний тон. Оволодіння культурою мовлення сприяє активному спілкуванню дітей у спільних іграх, значною мірою запобігає між ними конфлікти.
Культурно-гігієнічні навички - важлива складова частина культури поведінки. Необхідність охайності, утримання в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття, продиктована не тільки вимогами гігієни, але і нормами людських відносин.
Культуру їжі часто відносять до гігієнічних навичок, але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб. Вона має етичний сенс, адже поведінка за столом базується на повазі до сидячим поруч людям, і також до тих, хто приготував їжу.
З дошкільного віку діти повинні засвоїти певні звички: не можна класти лікті на стіл під час їди, тобто треба з закритим ротом, ретельно пережовуючи їжу.
Вже в ранньому віці виконання режиму створює відомі передумови для розуміння того, що необхідно виконувати дії, пов'язані з режимом, в відомої послідовності і в потрібному темпі. Ось чому, якщо говорити про правила поведінки, необхідно перш за все привчати дитину виконувати вимоги режиму (під час сідати за стіл для їжі), прищепити йому навички самообслуговування (самостійно їсти, мити руки перед їжею, самому знімати одяг перед сном, акуратно вішати її на стілець біля ліжка). При цьому не тільки розвиваються важливі практичні навички, а й змінюється характер взаємин дітей з дорослими.
Дитина раніше звільнився від щохвилинної опіки дорослих, почувається впевненіше, він сміливіше вступає в спілкування з іншими дітьми, висловлює бажання допомогти однолітку в тому, чому сам тільки що навчився. Всі дії дітей з високим рівнем самостійності відрізняються більшою впорядкованістю, організованістю. Такі діти більш вільно затівають гру, легше засвоюють нескладні правила загальних ігор. У старшому дошкільному віці значну роль набуває нагадування, заохочення зусиль дитини, його прагнення самостійно надавати допомогу іншим.
складаються перші дружні симпатії і прихильності дітей, на цій основі успішно формуються навички ввічливості, організованості п...