Реферат по темі:
Культура мови і професіоналізм
План
Введення
1. Спілкування як механізм взаємодії людей
2. Поняття культури мови
3. Культура мови в професійної діяльності
Висновок
Список літератури
Введення
Питання культури мовлення у професійній сфері стали особливо актуальні в даний час. Для ділового мовлення надзвичайно важливо відповідати якостям, що обумовлює ефективність ділового спілкування. Одне з них - грамотність. Воно має на увазі не тільки знання правил слововживання, граматичної сполучуваності, моделей пропозиції, але і розмежування сфер використання мови.
Мета реферату - Розглянути взаємодію понять В«культура мовиВ» і В«професіоналізмВ»
Завдання реферату:
- проаналізувати процес спілкування як механізм взаємодії людей;
- розглянути поняття В«культура мовиВ», В«професіоналізмВ»;
- охарактеризувати проблеми культури мови, що виникають у професійній і діловій мові.
Методологічну основу роботи складають дослідження процесу формування мовленнєвої культури; лінгвістичні та методичні дослідження з проблеми функціональної стилістики; психолого-педагогічна література, пов'язана з проблемами мовного етикету.
Для вирішення цілей і завдань реферату використовувався метод вивчення та аналізу науково - Та навчально-методичної літератури з проблеми дослідження.
Реферат складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури.
1. Спілкування як механізм взаємодії людей
-->>
Без спілкування не може існувати ні окрема людина, ні людське суспільство як ціле. Спілкування для людини - це його місце існування. Без спілкування неможливе формування особистості людини, її виховання, інтелектуальний розвиток, пристосування до життя. Спілкування необхідно людям як в процесі спільної трудової діяльності, так і для підтримки міжособистісних відносин, відпочинку, емоційного розвантаження, інтелектуального і художньої творчості.
Уміння спілкуватися одночасно і природне якість кожної людини, дане від природи, і непросте мистецтво, яке передбачає постійне вдосконалення.
Спілкування являє собою процес взаємодії особистостей і соціальних груп, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, навичками і результатами діяльності. [1]
В процесі спілкування:
- передається і засвоюється соціальний досвід;
- відбувається зміна структури та сутності взаємодіючих суб'єктів;
- формується різноманітність людських індивідуальностей;
- відбувається соціалізація особистості.
Спілкування існує не тільки в силу суспільної необхідності, але і особистої необхідності індивідів один для одного. У спілкуванні індивід отримує не тільки раціональну інформацію, формує способи розумової діяльності, але і за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, настрою, форми поведінки.
У результаті спілкування досягається необхідна організація та єдність дій індивідів, що входять в групу, здійснюється раціональне, емоційне і вольове взаємодія індивідів, формується спільність відчуттів, думок і поглядів, досягається взаєморозуміння та узгодженість дій, що характеризують колективну діяльність.
Так як спілкування являє собою досить складний і багатогранний процес, його вивченням займаються представники різних наук - філософи, соціологи, культурологи, психологи і лінгвісти.
Філософи вивчають місце спілкування в житті людини і суспільства, роль спілкування у розвитку людини.
Соціологи досліджують форми спілкування всередині різних соціальних груп і між групами, відмінності в типах спілкування, викликані соціальними причинами.
Психологи розглядають як форму діяльності і поведінки людини, розглядають індивідуальні психотипові особливості спілкування, а також місце спілкування в структурі індивідуальної свідомості.
Культурологи встановлюють взаємозв'язки між типами культур і формами спілкування.
Лінгвісти досліджують мовну і мовленнєву природу соціального і міжособистісного спілкування.
2. Поняття культури мови
Культура мови - частина загальної культури людини. По тому, як людина говорить або пише, можна судити про рівень її духовного розвитку, його внутрішньої культури. Володіння людиною культурою мовлення є не тільки показником високого рівня інтелектуального і духовного розвитку, але і своєрідним показником професійної придатності для людей самих різних професій: дипломатів, юристів, політиків, викладачів шкіл і вузів, працівників радіо і телебачення, журналістів, менеджерів і т. д. Культурою мовлення важливо володіти всім, хто за родом своєї діяльності пов'язаний з людьми, організовує і направляє їх роботу, вчить, виховує, веде ділові переговори, надає людям різні послуги.
Що ж має на увазі поняття В«культура мовиВ»?
Словосполучення В«культура мови В»застосовується в трьох основних значеннях: [2]
1. Культура мовлення - це розділ філологічної науки, що вивчає мовну життя суспільства в певну епоху і встановлює на науковій основі правила користування мовою як основним засобом спілкування людей, знаряддям формування і вираження думок. Іншими словами, словосполучення В«культура мовиВ» в цьому значенні - це вчення про сукупності і системі комунікативних якостей мовлення.
2. Культура мовлення - це якісь її ознаки і властивості, сукупність і системи яких говорять про її комунікативному досконало.
3. Культура мовлення - це сукупність навичок і знань людини, що забезпечують доцільне і незатрудненного застосування мови з метою спілкування, В«володіння нормами усної і письмового літературної мови (правилами вимови, наголосу, слововживання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати виразні засоби мови в різних умовах спілкування відповідно до цілями і змістом промови В».
Перше значення словосполучення В«культура мовиВ» визначає предмет вивчення певної галузі філології. Друге і третє значення визначають культуру мови як сукупність і систему її нормативних комунікативних якостей, знання і оволодіння якими є метою вивчення цієї дисципліни студентами. У цьому сенсі В«культура мови В»тотожне поняттюВ« культурна мова В»,В« гарна мова В».
Дослідники виділяють три аспекти культури мови: нормативний, комунікативний і етичний. Перший, найважливіший аспект - нормативний. Мовна норма - це центральне поняття культури мовлення. Культура мови, перш за все, передбачає дотримання норм літературної мови, які сприймаються його носіями, що говорять або друкарськими, в якості В«ідеалуВ», зразка. Норма є головним регулятором мовної поведінки людей. Однак це необхідний, але недостатній регулятор, тому що одного дотримання приписів норми не вистачає для того, щоб усна або письмова мова виявилася цілком хорошою, тобто задовольняла всі потреби комунікації. Можна навести велику кількість найрізноманітніших за змістом текстів, бездоганних з погляду літературних норм, але не досягають мети. Забезпечується це тим, що норма регулює в більшій мірі чисто структурну, знакову, мовну сторону мови, не зачіпаючи найважливіших відносин промові до дійсності, суспільству, свідомості, поведінки людей. Тому другим важливим якістю культури мови є комунікативна доцільність - Це вміння знаходити, в мовній системі для вираження конкретного змісту в кожній реальної ситуації мовного спілкування адекватну мовну форму. Вибір необхідних для даної мети і в даній ситуації мовних засобів - основа комунікативного аспекту мови.
З комунікативної доцільністю тісно пов'язаний і третій - етичний аспект культури мови. Комунікативна доцільність як критерій культури мовлення стосується як форми вираження дум...
