ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Організаційні форми і системи навчання
1.1. Навчання як спосіб організації педагогічного процесу
1.2. Організаційні форми і системи навчання
1.2.1. Визначення організаційної форми і системи навчання
1.2.2. Історія виникнення сучасних систем навчання
1.2.2.1. Індивідуальна система навчання
1.2.2.2. Класно-урочна система навчання
1.2.2.3. Лекційно-семінарська система навчання
1.2.3. Поєднання різних систем навчання
Глава 2. Загальна характеристика лекційно-семінарської системи навчання
2.1. Лекційно-семінарська система навчання
2.1.1. Поняття, властивості і вимоги до лекції
2.1.2. Поняття і типи семінарів
2.1.3. Основні риси лекційно-семінарської системи навчання
2.1.3.1. Функції лекційно-семінарської системи навчання
2.2.3.2. Дидактичні вимоги
2.2.3.3. Порівняння з класно-урочної системою навчання
2.2. Лекційно-семінарська система навчання у професійній освіті ..
2.3. Лекційно-семінарська система навчання в школі
Глава 3. Лекційно-семінарська система навчання географії в школі
Висновок
Бібліографічний список використаної літератури
Введення
Ти ніколи не будеш знати достатньо,
якщо не будеш знати більше, ніж достатньо.
Вільям Блейк
Навчити учня в школі всьому, що знадобиться в житті, неможливо, але можна і потрібно навчити його самостійно добувати знання, навчити вміти їх застосовувати на практиці, працювати з книгою.
Відомо, що знання постійно повинні поповнюватися, що на уроці не тільки передати їх, але й сформувати вміння і потребу вчитися, черпати відомості з різноманітної літератури, в першу чергу, з підручника.
Перше, що необхідно зробити, щоб підняти ефективність, результативність уроку, я вважаю, потрібно збільшити питома вага самостійної роботи учнів. Не секрет же, на повідомлення-пояснення нового матеріалу, на усні опитування іноді витрачається занадто багато часу. У підсумку мало часу залишається на самостійну роботу, а робота з учнем переноситься на будинок. Друге, важливим умовою для підвищення ефективності роботи є розширення тематичного діапазону кожного заняття.
Не завжди виправдано дроблення теми і вивчення її по частинах на окремих уроках.
Досвід сучасних педагогів показує, що виправдовує себе проведення уроків в лекційно-семінарської системі з багаторазової опрацюванням учнями всієї теми на кількох заняттях.
Темою даної курсової роботи є вивчення лекційно-семінарської системи навчання.
Актуальність теми виявляється в тому, що в даний час для підвищення якості освіти висуваються все нові вимоги до сучасного уроку - використання різних форм і систем навчання, їх нестандартне поєднання друг з одним.
Метою роботи є розкриття особливостей даної системи навчання, історії її виникнення, а також можливостей застосування в різних освітніх установах.
Структура курсової роботи:
Перша глава присвячена загальній характеристиці навчання, як способу організації педагогічного процесу, а також основних форм і організаційних систем навчання (і історії їх виникнення). У ній визначається місце лекційно-семінарської системи серед інших систем навчання.
Зміст, властивості, особливості і можливості застосування в освітніх установах даної системи навчання наводяться у другому розділі.
Третя глава розглядає більш вузький аспект, а саме - лекційно-семінарську систему навчання географії в школі, тобто носить частково-прикладний характер.
При підготовці роботи була використана наукова література, періодична друк (журнали), ресурси глобальної інформаційної мережі Інтернет - маються посилання в тексті. Всі дані були систематизовані й узагальнені - що знайшло відображення в матеріалі даної курсової роботи
Глава 1. Організаційні форми та системи навчання
1.1. Навчання як спосіб організації педагогічного процесу
Навчання - найважливіший і надійніший спосіб здобування систематичної освіти. Відображаючи всі істотні властивості педагогічного процесу (Двобічність, спрямованість на гармонійний розвиток особистості, єдність змістовної і процесуальної сторін), навчання в той же час має і специфічні якісні відмінності.
Будучи складним і багатогранним спеціально організовуваним процесом віддзеркалення у свідомості дитини реальної дійсності, навчання є не що інше, як специфічний процес пізнання, керований педагогом. Саме направляюча роль вчителя забезпечує повноцінне засвоєння школярами знань, умінь і навичок, розвиток їх розумових сил і творчих здібностей [7].
Пізнавальна діяльність - це єдність плотського сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності.
Вона здійснюється на кожному життєвому кроку, у всіх видах діяльності і соціальних взаємин учнів (продуктивний і суспільно корисний праця, ціннісно-орієнтаційна і художньо-естетична діяльність, спілкування), а також шляхом виконання різних наочно-практичних дій в навчальному процесі (експериментування, конструювання, рішення дослідницьких завдань і т.п.). Але тільки в процесі навчання пізнання набуває чітке оформлення в персоною, властивою тільки людині навчально-пізнавальної діяльності, або вченні.
Навчання завжди відбувається в спілкуванні і грунтується на вербально-діяльнісному підході. Слово одночасно є засобом виразу і пізнання суті досліджуваного явища, знаряддям комунікації і організації практичної пізнавальної діяльності школярів. Воно тісно пов'язано також з ціннісно-орієнтаційної діяльністю, що має своєю метою формування особистісних смислів і усвідомлення соціальної значущості предметів, процесів і явищ навколишньої дійсності.
Навчання, як і всякий інший процес, пов'язане з рухом.
Воно, як і цілісний педагогічний процес, має задану структуру, а отже, і рух в процесі навчання йде від рішення одним учбовим задачі до іншої, просуваючи учня по дорозі: від незнання до знання, від неповного знання до більш повного й точного.
Навчання не зводиться до механічної передачі знань, умінь і навичок. Це двосторонній процес, в якому в тісній взаємодії знаходяться педагоги і вихованці (учні): викладання і навчання [8].
При цьому викладання повинно розглядатися умовно, так як вчитель не може обмежитися тільки викладом знань - він розвиває і виховує, тобто здійснює цілісну педагогічну діяльність.
Діяльність вчителя як організатора і керівника всієї навчальною роботою учнів завжди високо оцінювалася прогресивними мислителями. А. Дистервег писав, що вчитель - "сонце для всесвіту".
Високо вона оцінюється і зараз. Однак необхідно чітко представляти собі і роль самого учня, так як він є центральною ланкою основного і вихідного відносин в педагогічному процесі.
Успіх навчання зрештою визначається відношенням школярів до вченню, їх прагненням до пізнання, здатністю усвідомлено і самостійно набувати знання, уміння і навички, активністю.
Учень не тільки об'єкт повчальних дій, він суб'єкт спеціально организуемого пізнання, суб'єкт педагогічного процесу. Оскільки розвиток учня відбувається тільки в процесі його власної діяльності, то основою навчання слід вважати не викладання, а вчення.
1.2. Організаційні форми і системи навчання
Діяльність учнів по засвоєнню змісту освіти здійснюється в різноманітних формах і системах навчання, характер яких обумовлений різними факторами: цілями і завданнями навчання; кількістю учнів, охоплених навчанням; особливостями окремих навчальних процесів; місцем і часом навчальної роботи учнів; забезпеченістю підручниками і навчальними посібниками та інших.
1.2.1. Визначення організаційної форми та...
