Корекційна робота по усунення дислексії у дітей з труднощами в навчанні
Зміст
Введення
I. Історія та сучасний стан проблеми усунення дислексії у дітей
1.1 Нейропсихологічні механізми письмової мови
1.2 Дислексія: причини, механізми, види
1.3 Клініко-психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР
1.4 Особливості мовного розвитку дітей із ЗПР
II. Експериментальне вивчення процесу оволодіння читанням учнями із ЗПР
2.1 Організація і методика експерименту
2.2 Особливості формування навичок читання у дітей із ЗПР
2.3 Результати контрольного експерименту
III. Система корекційної роботи з подолання дислексії в учнів із ЗПР
3.1 Методика корекції фонематичної дислексії
3.2 Методика усунення аграмматіческой дислексії
3.3 Методика усунення семантичної дислексії
3.4 Методика корекції оптичної дислексії
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Додатка
Введення
Неуспішність, особливо якщо вона проявляється ще в початкових класах, суттєво ускладнює оволодіння дитиною обов'язковою шкільною програмою. Саме в початковий період навчання у дітей закладається фундамент системи знань, які поповнюються в подальші роки, в цей час формуються розумові та практичні операції, дії і діяльність.
Відсутність цього фундаменту, неволодіння початковими знаннями та вміннями призводить до надмірним труднощів в оволодінні програмою середніх класів, в результаті такі діти нерідко випадають з навчання. Подібного становища, якщо відсутні грубі порушення розвитку, можна уникнути, надавши дитині своєчасну і адекватну його проблемам допомога, але для цього необхідно знати можливі причини неуспішності, встановити, які з них діють у конкретному випадку (то є діагностувати неуспішність), і вміти або усунути їх або коррегировать наслідки.
Причини неуспішності учнів в масовій загальноосвітній школі розглядалися багатьма педагогами і психологами. Приблизно 50% невстигаючих школярів складають діти із затримкою психічного розвитку. Запас знань про довкілля у молодших школярів із ЗПР украй мізерний, вони не можуть розповісти про властивості та якостях предметів; розумові операції недостатньо сформовані; мовна активність низька, словник бідний, висловлювання односкладові, а їх граматичне оформлення неповноцінно, інтерес до навчальної діяльності не виражений, пізнавальна спрямованість або не виявляється, або дуже слабка і нестійка; переважає ігрова мотивація; погано розвинена довільна регуляція поведінки.
У молодших школярів із ЗПР особливо поширені порушення читання, які надають негативний вплив на весь процес навчання, на психічний і мовний розвиток.
Подання про симптоматикою, сутності та механізмах порушень читання складалися поступово. Вперше на ці порушення як на самостійну патологію мовленнєвої діяльності вказав А.Куссмауль в 1877 р. Потім з'явилося багато інших робіт, у яких давалися опису дітей з різними порушеннями читання і письма. З ранніх робіт вітчизняних авторів слід відзначити роботи клініцистів-невропатологів Р.А. Ткачова і С.С. Мнухін. У 30-х рр.. XX століття питання порушення читання привернули особливу увагу психологів, педагогів, дефектологів. У цей період підкреслювалася певна залежність між порушеннями читання, з одного боку, і дефектами усного мовлення та слуху з іншого (Ф.А. Рау, Р.М. Боскис, Р.Е. Левіна). У сучасній спеціальній літературі слід зазначити роботи Р.І. Лалаевой, А.Н. Корнєва, І.М. Садовникова.
Проблемі подолання дислексії у дітей з ЗПР присвячені монографії Р.І. Лалаевой. Але, разом з тим, дана тема залишається недостатньо розробленою зважаючи полиморфности і значній поширеності дефекту.
I. Історія та сучасний стан проблеми усунення дислексії у дітей із затримкою психічного розвитку
1.1 Нейропсихологічні механізми писемного мовлення
Численні дослідження показують принципову складність механізму мовленнєвої діяльності людини, а також те, що мова - це динамічна система яка формується поступово у зв'язку з нейрофізіологічними закономірностями розвитку всіх функціональних систем організму.
Формування функціональних систем, пов'язаних з вищої нервової діяльністю, в значній мірі обумовлено умовами середовища і виховання, діяльності системи. Для мовної системи таким корисним результатом є комунікація, яка і складає основну і онтогенетично більш ранню функцію мови.
Дослідження фізіологічних механізмів мови показало, що семантичний рівень мовної функціональної системи вступає в діяльність відразу за принципом В«мінімального забезпеченняВ», тобто тоді, коли його анатомо-фізіологічні механізми ще не досягли достатнього дозрівання. У зв'язку з цим дитина починає розуміти, а потім вже вимовляти перші слова і пропозиції. Таким чином, система починає функціонувати, забезпечуючи пристосування дитини до специфічної соціальної середовищі, ще до її остаточного дозрівання.
Складність структурно - Функціональної організації механізмів мови визначає те, що дефектність будь-якого її ланки призводить до порушення формування мовленнєвої діяльності. Для розуміння порушень мовного розвитку у дітей найбільше значення має теорія функціональних систем. Відповідно до цієї теорії, при формуванні будь-якого пристосувального акту велику роль грає вихідна домінуюча мотивація, яка має першорядне значення для розвитку мовної діяльності.
У здійсненні вихідної домінуючої мотивації велике значення мають множинні входять активуючі впливу подкорково-стовбурових утворень на кору головного мозку. При ураженні цих відділів можуть спостерігатися виражені порушення мотиваційної сфери. При важких ураженнях мова як засіб комунікації може повністю відсутні, так як у дитини немає мотиву (прагнення) до спілкування.
Згідно з даними нейролінгвістики, як процес породження мовного висловлювання (кодування), так і процес розуміння мовного повідомлення (декодування) включають в себе одні й ті ж ланки: мотив і основну думку висловлювання, його семантичний запис, внутрішню і зовнішню мова.
Цей процес здійснюється при безпосередній участі ряду спільно працюючих мозкових структур. Однак, кожна з цих структур вносить свій спеціальний внесок у побудову мовної функціональної системи. Для породження мовного висловлювання необхідно, щоб мозок мав можливість прийняти і переробити відповідну інформацію за допомогою мови. У мовної функціональної системі цю роль грає так званий аферентних корковий синтез, за ​​допомогою якого інтегрується отримана мозком інформація. Ця функція здійснюється вторинними відділами лівої скроневої або тім'яно-потиличної області. При ураженні цієї ланки виникають модально специфічні порушення (зорові, слухові, просторово-кінестетичні). На підставі експериментальних і клінічних досліджень вчені в 1964 році прийшли до висновку про провідну роль в здійсненні процесу мови задньої скронево-тім'яній області.
Важливим компонентом будь функціональної системи є ланка, де реалізується прийняття рішення та програмується дію. Цю функцію стосовно до мови виконують премоторной - Лобові відділи мозку. Роль плану або програми в розгортанні складного цілеспрямованого дії вступає в тісному взаємозв'язку з наступним ланкою функціональної системи - Апаратом передбачення, або так званим акцептором дії. За допомогою цього механізму здійснюється постійне зіставлення програми дії з параметрами реально виконаної дії. Важливу роль у функціонуванні цієї ланки грають лобові відділи мозку.
Аналіз нейрофізіологічних механізмів мови грунтуються на принципі динамічної локалізації функцій.
Головний мозок - Це складна система багатьох аналізаторів. У процесі нервово-психічної діяльності між нервовими клітинами різних функціональних систем встановлюються тимчасові нервові зв'язки. ...
