Курсова робота
За "Логопедія"
На тему:
"Комплексний підхід до подолання заїкання "
Рязань, 2009
Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти заїкання
1.1 Сутність заїкання
1.2 Форми заїкуватості
1.3 Протягом заїкання
1.4 Причини і механізми заїкання
2. Комплексний підхід до подолання заїкання
2.1 Розвиток комплексного методу в логопедії
2.2 Лікувально-оздоровча робота
2.3 Корекційно-педагогічна (логопедична) робота
Висновок
Список літератури
Введення
Заїкання є широко поширеним мовним порушенням. Воно виникає у дітей раннього віку в період найбільш активного формування їх мови і особистості. В кінці XIX в. психіатр І.А. Сікорський вперше встановив, що в більшості випадків це відбувається у віці від 2 до 5 років.
Але, на думку більшості вчених, заїкання - це не тільки розлад мовної функції. У проявах заїкання звертають на себе увагу розлади нервової системи заїкатися, їх фізичного здоров'я, загальної моторики, власне мовної функції, наявність психологічних особливостей. Перераховані відхилення у психофізичному стані заїкуватих дітей у різних випадках проявляються по-різному, але, тим не менш, одне тісно пов'язане з іншим, живить один одного, ускладнення одного неминуче посилює інше. Керуючись павловським вченням про вищу нервову діяльність людини, заїкання називають захворюванням центральної нервової системи в цілому.
В даний час вважається загальновизнаним, що усувати заїкання потрібно відразу ж, як тільки воно виникне. Чим більше часу проходить з моменту початку заїкання, тим частіше воно переходить у важкий, стійкий дефект і тягне за собою зміни в психіці дитини. Крім того, заїкання позбавляє дитину нормальних умов спілкування і часто перешкоджає його успішному навчанню. Тому даний дефект важливо усунути ще до надходження дитини в школу. Але необхідно впливати на мову заїкається, але і на його особистість і моторику в цілому. Вплив на різні боку організму, мови і особистості заикающегося і різними засобами отримало в нашій країні назву комплексного методу подолання заїкуватості.
Логопедична робота з дошкільнятами із заїканням представлена ​​в методичних рекомендаціях Н.А. Власової та Е.Ф. Pay (В«Логопедична робота з заикающимися дошкільниками В». - М., 1959), С.А. Миронової (В«Навчання і виховання заїкуватих дошкільних установ В». - М., 1983), Г.А. Волкової (В«Ігрова діяльність в усуненні заїкуватості в дошкільнят В». - М., 1983).
В основу системи подолання заїкуватості, запропонованої С.А. Миронової, покладена діяльність дитини, организуемая за розділами: В«Ознайомлення з навколишньою природоюВ», В«Розвиток мовленняВ», В«Розвиток елементарних математичних уявлень В»,В« Малювання, ліплення, аплікація, конструювання В».
Перед логопедом поставлені програмні та корекційні завдання, які вирішуються в Протягом чотирьох етапів послідовно ускладнює роботу.
У методиці Г.А. Волкової представлена система комплексної роботи з заїкатися дітьми, яка складається з розділів: методика ігрової діяльності, логоритмічних заняття, виховні заняття, вплив на мікросоціальноїсередовища дітей.
Н.А. Власова і Е.Ф. Pay пропонують працювати над промовою дитини, переходячи від простих її форм до складних: від сполученої мови, через відображену і питально-відповідну промову, до опису знайомих картинок, переказу прослуханого тексту, до спонтанної та емоційної промови.
Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання розуміється лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заикающегося різними засобами і зусиллями різних фахівців. В комплекс лікувально-педагогічних заходів входять лікувальні препарати і процедура, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логопедична ритміка, виховні заходи. Мета їх - усунення або послаблення мовленнєвих судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики мови; оздоровлення й зміцнення нервової системи та всього організму в цілому; позбавлення Дитину від неправильного ставлення до свого мовному дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання його особистості і поведінки, соціальна реадаптація та адаптація заикающегося.
Весь лікувально-педагогічний комплекс по характеру впливу на заїкуватих можна умовно розділити на дві складові частини: лікувально - Оздоровчу та корекційно-педагогічну.
Мета курсової роботи - вивчити методику логопедичної роботи з дітьми старшого дошкільного віку з корекції заїкання.
Об'єкт дослідження - мовленнєвий порушення - заїкання.
Основні завдання:
В· розгляд основних етапів, напрямків логопедичної роботи з корекції симптомів заїкання у дітей старшого дошкільного віку;
В· поняття В«Комплексного підходуВ» до подолання заїкання;
В· значення лікувально-педагогічного та корекційно-виховного впливу;
В· зміст різних форм впливу, застосовуваних при корекції заїкання.
1. Теоретичні аспекти заїкання
1.1 Сутність заїкання
Заїкання - важке розлад мови. Воно важко усунено, дезорганізує особистість дитини, гальмує правильний хід виховання і навчання, ускладнює нормальне включення дошкільника в дитячий колектив [1].
Ось чому вихователю слід серйозно задуматися над засобами усунення у своїх вихованців цього недоліку. Треба зрозуміти природу заїкуватості, вивчити особистість заїкається і опанувати доступними спеціальними педагогічними методами. За таких умов вихователь може допомогти дитині нерідко навіть більшою мірою, ніж фахівець-логопед, в силу більш інтимного і тривалого контакту зі своїм вихованцем і його сім'єю.
Заїкання - функціональне порушення мови, зовні виражається в судомах м'язів тих або інших органів мови в момент звуковимови (губ, язика, м'якого піднебіння, гортані, грудних м'язів, діафрагми, черевних м'язів). Мова переривається внаслідок затримки на деяких звуках і словах (Додаток 1).
Проблему заїкання можна вважати однією з найбільш найдавніших в історії розвитку вчення про розлади мови. Різне розуміння його сутності зумовлено рівнем розвитку науки і позицій, з яких автори підходили і підходять до вивчення цього мовного розладу.
На рубежі XVII-XVIII ст. заїкання намагалися пояснити як наслідок недосконалості периферичного апарату промови. Так, наприклад, Санторіні вважав, що заїкуватість виникає при отворі в твердому небі, через яке нібито слиз просочується на мову і утрудняє мова. Вутцер пояснював це ненормальним заглибленням у нижньої щелепи, в якій ховається кінчик язика при своєму русі. Інші дослідники пов'язували заїкуватість з порушеннями у функціонуванні мовних органів: судорожне закриття голосової щілини (Арнот, Шультесс); надмірно швидкий видих (Беккерель); спазматичне скорочення м'язів, утримують мову в порожнині рота (Ітар, Лі, Диффенбах); неузгодженість процесів мислення й мови (Блюме); недосконалість волі людини, що впливає на силу м'язів речедвигательного механізму (Меркель) і т.д.
Частина дослідників пов'язувала заїкуватість з порушеннями в протіканні психічних процесів. Наприклад, Блюме вважав, що заїкання виникає від того, що людина або мислить швидко, так що мовні органи не встигають і тому спотикаються, або ж, навпаки, мовні руху В«Випереджають процес мисленняВ». І тоді через напруженого прагнення вирівняти це невідповідність м'язи мовного апарату приходять в В«судорогоподобное стан В».
До початку XX в. все різноманіття розуміння механізмів заїкання можна звести до трьох теоретичним напрямками:
1) Заїкання як спастичний невроз координації, що походить від дратівливою слабкості мовних центрів (апарату...
