ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМ сенсорного виховання ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
План
Введення
1. Значення сенсорної культури для розвитку дитини
2. Особливості систем сенсорного виховання в зарубіжній педагогіці (Ф. Фребель, М. Монтессорі)
3. Сенсорне виховання у вітчизняній дидактичній системі дитячого садка (Є.І. Тихеева, М. Манасеіна)
4. Зміст і завдання сенсорного виховання в сучасній вітчизняній педагогіці
5. Використання дидактичної гри в сенсорному розвитку дітей четвертого року життя в изодеятельности і конструюванні
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
Сенсорне виховання, направлене на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто, від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче.
Проблема сенсорного розвитку і виховання дітей завжди була в центрі уваги російських психологів і педагогів.
В кінці XIX - початку XX в. проблема сенсорного розвитку і виховання привертала пильну увагу В.М. Бехтерева, П.Ф. Каптерева, І.А. Сікорського, Є.І. Тіхеевой. Особливий інтерес до цієї проблеми проявляла і М.М. Манасеіна. Спираючись на найновіші досягнення медицини, фізіології, використовуючи численні праці зарубіжних авторів, вона розробила оригінальну концепцію сенсорного розвитку і виховання.
Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, так як повноцінне сприйняття необхідно і для успішного навчання дитини в дитячому садку, в школі, і для багатьох видів праці.
1. Значення сенсорної культури для розвитку дитини
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх формі, кольорі, величині, положенні в просторі, а також запаху, смаку і т.п. Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ. Сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією з основних сторін дошкільного виховання.
Значення сенсорного розвитку дитини для його майбутнього життя висуває перед теорією і практикою дошкільного виховання завдання розробки і використання найбільш ефективних засобів і методів сенсорного виховання в дитячому садку. Головний напрямок сенсорного виховання повинно полягати в озброєнні дитини сенсорної культурою.
Поняття В«сенсорна культураВ» увійшло в дошкільну педагогіку завдяки роботам М. Монтессорі. Однак вона вважала, що для придбання такої культури досить систематично вправляти органи чуття дитини в розрізненні форми, кольору, величини і інших властивостей предметів. Така точка зору була помилковою, вона не враховувала, що розвиток дитини докорінно відрізняється від розвитку дитинчат тварин. Дитина розвивається шляхом В«соціального наслідуванняВ», яке, на відміну від спадкування біологічного, передбачає не вправу вроджених здібностей, а придбання нових при засвоєнні суспільного досвіду. Сенсорна культура дитини - результат засвоєння ним сенсорної культури, створеної людством (загальноприйняті уявлення про колір, форму та інших властивостях речей).
Дитина в житті стикається з різноманіттям форм, фарб і інших властивостей предметів, зокрема іграшок і предметів домашнього ужитку. Він знайомиться і з творами мистецтва - музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками - многоцветьем, запахами, шумами. І звичайно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше, сприймає все це. Але якщо засвоєння відбувається стихійно, без розумного педагогічного керівництва дорослих, воно нерідко виявляється поверхневим, неповноцінним. А адже відчуття і сприйняття піддаються розвитку, вдосконалення, особливо в період дошкільного дитинства. Тут-то і приходить на допомогу сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини із сенсорною культурою людства. Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття.
2. Особливості систем сенсорного виховання в зарубіжній педагогіці (Ф. Фребель, М. Монтессорі)
Творцем перших дитячих садків був німецький педагог Фрідріх Вільгельм Фребель, що зіграв видатну роль в розвитку теорії та практики дошкільного виховання.
З ім'ям Фребеля пов'язане виникнення дошкільної педагогіки як науки про виховання дітей. Його думка: дитина - носій божественної сутності; його діяльність і поведінку обумовлені інстинктами. Найважливіший з них - прагнення до діяльності; розвиток відбувається через самодіяльність, через В«Розгортання своєї сутностіВ». Під самодіяльністю Фребель розумів прагнення людини здійснити своє призначення як прагнення, дане природою кожному індивідууму, завдяки чому окрема людина, створивши власний світ уявлень, з'єднує його із зовнішнім світом.
Таким чином, по Фребеля, самодіяльність є процес пізнання об'єктивного світу, самого себе (своєї власної природи), що забезпечує формування власного В«яВ». Тому він звертається до батьків із закликом не глушити в дітях активність, самодіяльність: В«Якщо ви бажаєте згодом і в належний час допомоги від ваших дітей, то виховуйте з ранніх пір в них інстинкт діяльності ... хоча б це коштувало вам деякої боротьби над собою і деяких жертв; це винагородить вас сторицею згодом, подібно хорошому плоду на доброму грунті В».
На переконання Фребеля, божественне начало виявляє себе у людині і через людину у вигляді чотирьох основних прагнень: релігійного, прагнення до праці, художнього (естетичного) і пізнавального. Зазначені види прагнень визначають основні цілі виховання - релігійне і моральне, фізичне і трудове, естетичне і розумовий.
Вся педагогічна система Фребеля пронизана релігійної спрямованістю. Там, де реалізується ідея єдності релігії, працьовитості і помірності, там, за висловом Фребеля, земний рай, світ, відрада, благодать, милість і благословення. Завдяки релігії В«стає можливим справжнє, істинне виховання, виховання людини В».
В єдності з релігійним вихованням Фребель розглядав і виховання працьовитості. Йому належить ідея про виховує значенні праці, це він висунув завдання розвитку творчих сил і здібностей дитини через ручний праця. Особливу увагу, як вважав Фребель, слід було приділяти ранньому привчанню дітей до праці, активності та самостійності. Духовному ж розвитку людини в дошкільному віці, по Фребеля, найкраще сприяє ігрова діяльність, яка не В«є порожня забаваВ», а В«має високий сенс і глибоке значення В». Тому він і закликав: В«піклуйся про неї, розвивай її, матір! Бережи, охороняй її, батько В».
Фребель вважав: свою внутрішню сутність людина розкриває не тільки через працю і гру, але і за допомогою звуків, фарб і форм. Кожен людина пізнає себе у творчості. Виходячи з цієї ідеї, Фребель рекомендував навчати дітей малюванню олівцями і фарбами, співу, ліпленню з глини і піску, проводити В«построітельние гриВ» з кубиків і гілок. Підкреслюючи важливість первісного розумового розвитку і виховання, Фребель наполягав на необхідності правильного і міцного формування у дитини перших уявлень, знань, навичок, прагнень до пізнання навколишнього світу через безпосереднє споглядання предметів.
Розглядаючи людину як частину природи, Фребель відзначав: сама природа - не тільки об'єкт пізнання, але й В«міцна основа продуктивного і благодатного виховання і освіти окрем...