Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи педагогічного спілкування
1.1 Поняття та стилі педагогічного спілкування
1.2 Психологічні особливості віку студента
Глава 2. Емпіричне дослідження педагогічного спілкування викладача зі студентами
2.1 Методика дослідження
2.2 Результати діагностики В«Оцінка зовнішнього вигляду і культури поведінки викладача В»(по Т.П. Колодяжною)
2.3 Результати діагностики В«Педагогічне спілкуванняВ» (по О.А.Казанской) і анкетування
2.4 Методичні рекомендації для підвищення ефективності педагогічного спілкування викладачів і студентів педагогічного коледжу
Висновок
Бібліографічний список
Додаток
Введення
У вітчизняній педагогіці розуміння важливості процесу спілкування вчителя й учня, специфічності цього процесу, призвело до введення поняття В«педагогічне спілкуванняВ» (А.А. Леонтьєв, В.А. Кан-Калик) і цілого напряму робіт присвячених його дослідженню (А.А. Леонтьєв, В.А. Кан-Калик, Л.М. Мітіна, Г.А. Ковальов). Педагогічне спілкування розглядається як окремий вид спілкування людей, що має як загальні риси цієї форми взаємодії, так і специфічні для освітнього процесу. Проблемі ефективності педагогічного спілкування присвятили свої праці В.А. Кан-Калик, С.В. Кондратьєва, А.А. Леонтьєв, Я.Л. Коломінський, І.А. Зимова, Н.В. Кузьміна, А.А. Реан і д.р. Автори цих досліджень розглядають педагогічний процес як комунікаційний процес, в який включені вчитель і учащіеся.Общеніе всі ще залишається одним з найважливіших чинників виникнення, розвитку і зміцнення пізнавальних інтересів в учня. Тільки 20% інформації, якою володіє сучасна людина, засвоюється їм із засобів масової комунікації. Решта 80% купуються по каналах міжособистісного спілкування. Педагогічне спілкування це цілісна система соціально-психологічної взаємодії педагога і виховуваних, що містить у собі обмін інформацією, виховний вплив і організацію взаємин за допомогою комунікативних засобів. В«Педагогічне спілкування В», - згідно А.А. Леонтьєву, - В«становить необхідне і спеціальне умова привласнення дитиною досягнень історичного розвитку людства В». [41,26]
Педагогічна діяльність вчителя характеризується певним стилем - стійкою системою способів, прийомів, що проявляються в різних умовах її здійснення.
Стиль педагогічної діяльності, відбиваючи його специфіку, включає: стиль управління, стиль саморегуляції, стиль спілкування, когнітивний стиль учителя. На стиль педагогічної діяльності впливають три основні фактори: індивідуально-психологічні особливості суб'єкта діяльності (вчителя), особливості самої діяльності, особливості учнів: вік, стать, статус, рівень знань і т.д. (А.І. Зимова). [27] Стиль спілкування В.А. Кан-Калик визначає як індивідуально-педагогічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і учня. [30,35]
Л.Д. Столяров, В.А. Кан-Калик, Т. Тален, Б.Г. Ананьєв пропонують кілька моделей, в тому числі і оригінальні, авторські, класифікації стилів педагогічного спілкування. Однак в більшості випадків можна скористатися класичною моделлю докладний опис якої можна знайти у А.К. Маркової: Авторитарний стиль, Демократичний стиль, Ліберальний стиль. Дослідження стилів педагогічного керівництва проведене К. Левіним показало, що попустітельскій (ліберальний) стиль, при інших рівних умовах, дає найгірший результат. При ньому учнями виконується менше роботи, учні виявляють низьку задоволеність своїми результатами. [19,54]
Звернення до крайнощів авторитарного і вільного виховання означає приписування джерела і рушійної сили спілкування або дорослим, або дітям. Насправді рушійними силами спілкування повинні бути обидві сторони - і дорослі, і діти. По обидві сторони діалогу знаходяться і творці, і творені (Р.Р. Кондратов). Перенесення фокусу уваги до учня, його особистості лежить в основі розвиваючого навчання, в парадигмі якого розвивається сучасна школа. Учні як компонент єдиної системи, що розвивається В«навчальний матеріал - вчитель - учень В»перетворюється з об'єкта педагогічного впливу в партнера вчителя. Учитель же з В«транслятораВ» навчального матеріалу стає організатором пізнавального взаємодії між навчальним матеріалом і учнями, з якими він складає сукупний суб'єкт спільного процесу пізнавального та іншого розвитку. [30,37]
Під педагогічним спілкуванням зазвичай розуміють професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (у процесі навчання і виховання), що має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне й оптимальне) на створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнем (А.А. Леонтьєв). [41,30]
Проблема ефективності спілкування набула останнім часом велике значення. Їй присвячені праці багатьох відомих психологів - А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова, Е.С. Кузьміна, В.В. Знакова, А.А. Леонтьєва, А.А. Реана та ін Слід зазначити, що в якості самостійного напрямку виділяється проблема ефективного педагогічного спілкування (І.А. Зимова, Я.Л. Коломінський, С.В. Кондратьєва, А.А. Леонтьєв, Н.В. Кузьміна, А.А. Реан та ін.) Експериментальні дослідження показують, що серед безлічі завдань, що постають перед педагогом, найбільш складними виявляються завдання, пов'язані зі спілкуванням. Вони припускають, що педагог володіє достатньо високим рівнем розвитку комунікативних умінь.
Мета дослідження - на основі аналізу психолого-педагогічних досліджень з проблеми розробити методичні рекомендації по педагогічному спілкуванню для викладачів педагогічного коледжу.
Об'єкт дослідження - процес взаємодії викладача зі студентами.
Предмет дослідження - педагогічне спілкування викладачів і студентів.
Гіпотеза дослідження - ми припускаємо, що оцінка особистісних і професійних якостей викладача студентами різних курсів носить суб'єктивний характер і змінюється в залежності від віку та курсу навчання.
Відповідно до предметом, метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження :
1. Піддати аналізу психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження.
2. Вивчити перевагу студентів різних курсів зовнішнього вигляду і культури поведінки викладача.
3. Провести діагностики педагогічного спілкування по методикам Т.П. Колодяжною, О.А.Казанской та ін
Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано сукупність наступних методів дослідження :
Теоретичний аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури і науково-педагогічних досліджень з проблем педагогічної взаємодії; включене педагогічне спостереження за діяльністю і спілкуванням викладачів і студентів; індивідуальні, групові бесіди зі студентами, викладачами; анкетування, діагностичні методики.
База дослідження: Педагогічний коледж м. Комсомольська-на-Амурі.
Терміни проведених досліджень: з вересня 2007 року - по травень 2008 року.
Глава 1. Теоретичні основи педагогічного спілкування
Проблема слова, мови, мистецтва впливу мовця на слухачів має давню, що налічує більше двадцяти століть історію. Багато важливі питання цієї проблеми були в найзагальнішому вигляді поставлені й розглянуті ще Цицероном. Саме йому належить заслуга визначення основних комунікативних завдань мовця: В«що сказати, де сказати, і як сказати В». В той же час спілкування - зовсім молода проблема ХХ сторіччя. Якщо в Давній Греції і в Стародавньому Римі ораторське мистецтво вивчалося в рамках риторики, евристики і діалектики, то в наші дні проблема мовного спілкування, зокрема педагогічного, вивчається з точки зору цілого ряду наук: філософії, соціальної і загальної псих...
