КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
"Використання проблемних ситуацій на уроках природознавства як засіб підвищення якості навчальної діяльності молодших школярів "
Введення
Перебудова системи освіти України, подальше удосконалення навчального процесу в загальноосвітньої, в тому числі і в початковій школі ставить питання про удосконалення в першу чергу організаційних форм і методів навчання на уроках природознавства. У свою чергу методам навчання, від яких залежить немалий успіх роботи вчителя і школи в цілому, присвячено не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках окремих навчальних предметів.
Школярів слід привчати до застосування своїх знань і вмінь, готуючи їх до творчої діяльності в майбутньому. Навчальна діяльність повинна носити, наскільки це можливо, творчий характер. Цьому відповідає проблемне навчання. Проблемні ситуації відображають наявність тих чи інших суперечностей об'єктивної реальності, що проявляються, зокрема, в наукових і навчальних процесах.
Принцип проблемності відображається в логіці побудови навчального процесу, в змісті досліджуваного матеріалу, в методах організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею; в структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністю учнів. Якщо вчитель добре засвоїть зміст і сутність теорії організації процесу проблемного навчання, оволодіє формами, методами і технічними засобами навчання і систематично творчо застосовувати засвоєне на практиці, то успіх прийде сам. Хороша дидактична підготовка вчителя сьогодні особливо важлива, тому що без знань загальної теорії не можна творити, а сам процес викладання - це мистецтво, мистецтво захопити дітей своїм предметом, здивувати красою думки, знання, спонукати до самостійних розумовим діям.
Актуальність теми - використання проблемних ситуацій на уроках природознавства - одна з найважливіших общеметодического завдань.
Об'єкт дослідження - процес використання проблемних ситуацій на уроках природознавства.
Предмет дослідження - методи, прийоми використання проблемних ситуацій на уроках природознавства
Мета - розкрити методику використання проблемних ситуацій на уроках природознавства. Організувати всю роботу з учнями таким чином, щоб у процесі засвоєння конкретних предметних знань підвищилася якість навчальної діяльності учнів.
Завдання:
1. Розглянути варіантність дидактичного матеріалу.
2. Вивчити і проаналізувати науково-методичну та психолого-педагогічну літературу з використанню проблемних ситуацій на уроках природознавства
3. Показати використання проблемних ситуацій на уроках природознавства
Гіпотеза - використання проблемних ситуацій на уроках природознавства є одним з перших засобів підвищення якості навчальної діяльності молодших школярів. Уроки, проведені із застосуванням проблемних ситуацій, сприятимуть грунтовному закріпленню знань учнів з теоретичного та практичного курсу природознавства. Використання розроблених методів і прийомів роботи підвищить ефективність засвоєння учнями природничого матеріалу.
Методи дослідження :
1. Теоретичний - аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури по темі курсової роботи з метою з'ясування об'єктивної картини в досліджуваній області.
2. Соціолого-педагогічний - аналіз письмових робіт учнів;
3. Статистичний - обробка отриманих в ході експерименту даних.
4. Метод моделювання - складання планів-конспектів уроків по вищевказаній темі.
1. Теоретичні основи проблемного навчання
1.1 Історичний екскурс
Ідея проблемного навчання не нова. Найбільші педагоги минулого завжди шукали шляхи перетворення процесу навчання в радісний процес пізнання, розвитку розумових сил і здібностей учнів (Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, Ф.А. Дистерверг, К.Д. Ушинський).
У ХХ сторіччі ідеї проблемного навчання отримали інтенсивний розвиток і поширення в освітній практиці. У зарубіжній педагогіці концепція проблемного навчання розвивалася під впливом Джорджа Дьюї. У роботі В«Як ми мислимоВ» американський філософ, педагог відкидає традиційне догматичне навчання і протиставляє йому активну самостійну практичну діяльність учнів за рішенням проблем. Мислення стверджує Дьюї, є рішення проблем.
Дьюї обгрунтував психологічні механізми здатності вирішувати проблеми. Він стверджує, що в основі здатності учнів вирішувати проблеми лежить їх природний розум. За Дьюї, думка індивіда рухається до стану, коли все в задачі ясно, проходячи певні етапи:
- приймаються до уваги всі можливі рішення або припущення;
- індивід усвідомлює складність і формулює проблему, яку необхідно вирішити;
- припущення використовуються як гіпотези, що визначають спостереження і збір фактів;
- проводиться аргументація і приведення в порядок виявлених фактів;
проводиться практична чи уявна перевірка правильності висунутих гіпотез.
Істотну роль у розвитку теорії проблемного навчання відіграла концепція американського психолога Брунера. В її основі лежать ідеї структурування навчального матеріалу і домінуючої ролі інтуїтивного мислення у процесі засвоєння нових знань. Особливу увагу Д. Брунер приділяє таким питанням:
- значення структури знань в організації навчання;
- готовність учня вчитися як чинник вчення;
- інтуїтивне мислення як основа розвитку розумової діяльності;
- мотивація вчення в сучасному суспільстві.
Ключовий для ученного є проблема структури знань, що включає, на його думку, всі необхідні елементи системи знань і визначає напрямок розвитку учня.
Загальне, що зближує американських авторів, зводиться до наступного: визнаючи метою навчання розвиток логічного мислення, Д. Дьюї і Д. Брунер вказують на важливість проблемного підходу у навчанні.
У вітчизняній педагогічній літературі ідеї проблемного навчання актуалізуються починаючи з другої половини 50-х років ХХ століття. Так, найвизначніші дидакти М. А. Данилов і В. П. Есепов формулюють правила активізації процесу навчання, які відображають принципи організації проблемного навчання:
- вести учнів до узагальнення, а не давати їм готові визначення, поняття;
- епізодично знайомити учнів з методами науки;
- розвивати самостійність їх думки за допомогою творчих завдань.
З початку 60-х років в літературі наполегливо розвивається думка про необхідність посилення ролі дослідницького методу в навчанні природничих і гуманітарних дисциплін.
Думка повідомляти знання в їх русі і розвитку виступила найважливішим принципом проблемного викладу навчального матеріалу і ознаки одним із способів організації проблемного навчання. З другої половини 60-х років ідея проблемного навчання починає всесторонньо і глибоко розроблятися. Велике значення для становлення теорії проблемного навчання мали роботи вітчизняних психологів, розвинули положення про те, що розумовий розвиток характеризується не тільки обсягом і кількістю засвоєних знань, але й структурою розумових процесів, системою логічних операцій і розумових дій. Суттєве значення в розвитку теорії проблемного навчання мало положення про роль проблемної ситуації в мисленні й навчанні. Особливий внесок у розробку теорії проблемного навчання внесли М. І. Махмутов, А.М. Матюшкін, А.В. Брушлінскій, Т.В. Кудрявцев, І. Я. Лернер, І.А. Ільницька
1.2 Основні функції і особливості проблемного навчання
Функція проблемного навчання полягає в тому, щоб познайомити учнів з методами наукового пізнання, навчити творчому придбання та з...
