ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ Вологодської області
ВОЛОГОДСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
Випускна кваліфікаційна робота
по образотворчому мистецтву
спеціальність 050719 Корекційна педагогіка в початковій освіті
Використання ліплення на уроках образотворчого мистецтва
студентки 5 курсу
Парфьонову Катерини Вікторівни
Науковий керівник: викладач
образотворчого мистецтва
Пономарьова М.М.
Вологда
2008
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні аспекти навчання ліпленню дітей в початковій школі
1.1 Історія розвитку скульптури
1.2 Народні глиняні іграшки
1.3 Облік вікових особливостей дітей при навчанні ліпленню
Глава 2. Особливості вивчення ліплення в початковій школі
2.1 Аналіз програм з образотворчого мистецтва
2.2 Методичні прийоми навчання ліпленню молодших школярів
Висновок
Список літератури
Додатка
Введення
Ліплення - один з видів образотворчого мистецтва, створення скульптури з м'яких матеріалів. Цей вид мистецтва доступний для занять як в дитячому садку і школі, так і в клубній роботі. Заняття з ліплення сприяють формуванню розумових здібностей дітей, розширюють їх художній кругозір, сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього світу.
Унікальна методика ліплення з глини і пластилін а проста в освоєнні і ні з чим не порівнянна по впливу на творчий розвиток людини будь-якого віку. Найдавніші почуття, які, на жаль, в умовах сучасної міської життя практично повністю згасають, за допомогою ліплення починають відновлюватися і призводять не тільки до розвитку творчості, естетичного почуття, почуття гармонії кольору і форми, але і відновлюють внутрішній баланс організму і душевну рівновагу, тобто роблять на людину певний психотерапевтичний вплив. Руки, завдяки яким мавпа перетворилася в людини, пальці з їх тонкою моторикою (від якої залежить розвиток мовлення) вчаться заново за допомогою тактильних відчуттів, координації з очима і включення в роботу відразу двох півкуль (лівого - раціонального, аналізуючого і правого - інтуїтивного, емоційного) відтворювати з цілого . В«... В сім'ї образотворчих мистецтв, відзначав скульптор І.Я. Гінцбург, - ліплення грає ту ж роль, як і арифметика в математичних науках. Це азбука представлення про предмет [27].
ліплення діти починають займатися вже з молодшого віку, освоюючи найпростіші прийоми роботи з пластиліном і глиною: розкачування, сплющування, витягування.
Заняття ліпленням розвивають художній смак, індивідуальність, інтуїцію, виховують організованість, дисциплінованість і акуратність при роботі з глиною і пластиліном, а також уміння планувати творчий процес кожним учнем.
На уроках образотворчого мистецтва вчитель дарує дітям радість творчості, знайомить з історією художніх народних керамічних промислів, показує професійні прийоми ліплення, знайомить з образною стилізацією глиняних іграшок. Викладач допомагає розкрити здібності дітей, подолати труднощі в процесі навчання, прищепити інтерес до ліплення, правильні професійні прийоми ліплення і вміння спостерігати, створюючи свій скульптурний образ.
Діти отримують знання, вміння, навички, йде усвідомлення єдності людини з природою, знайомство зі світом різних предметів в процесі часткового використання так званого непридатного матеріалу, розширюються можливості образотворчої діяльності дітей.
Актуальність даної теми полягає в ефективності засобів пізнання об'ємно-просторових властивостей дійсності. Тривимірне зображення об'ємних предметів допомагає школярам пізнати об'єкти в реальній повноті їх форми. У такій роботі в повній мірі реалізуються великі можливості для естетичного та художнього виховання учнів, а також для їх загального розвитку. Також ці заняття дають школярам хорошу можливість в оволодінні навичками роботи з різними матеріалами та інструментами, якими користуються у багатьох видах трудової діяльності.
Методика викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітніх закладах в даний час розвивається дуже інтенсивно. Багато цікавих розробок у таких авторів як Е.І. Кубишкіна, В.С. Кузин, Ю.А Полуянов, Т.Я. Шпікалова, Б.М. Неменський і ін Ними створені навчально-методичні та наочні посібники з образотворчого мистецтва для початкової школи.
Мета дипломної роботи: виявити можливості використання ліплення з глини та пластиліну на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.
Об'єктом є ліплення як вид образотворчого мистецтва.
Предметом - методичні прийоми навчання ліпленню молодших школярів.
Завдання роботи:
-вивчити історію розвитку скульптури,
-описати історію розвитку і особливості народної глиняної іграшки,
-виявити вікові особливості дітей при навчанні ліпленню,
-проаналізувати програми з образотворчого мистецтва,
-описати і систематизувати методичні прийоми навчання ліпленню молодших школярів.
Для вирішення сформульованих завдань використані наступні методи дослідження:
- аналіз психологічної, педагогічної, методичної літератури;
- розробка уроків з використанням пластичних матеріалів.
Практична значимість даної роботи полягає в тому, що теоретичні відомості, методичні прийоми, висновки можуть служити опорою вчителям початкових класів на уроках образотворчого мистецтва і студентам для поглиблення знань з даного питанню.
Глава 1. Теоретичні аспекти навчання ліпленню в початковій школі
1.1 Історія розвитку скульптури
Скульптура - один з найдавніших видів людської діяльності. Вона йде від тих первісних часів, коли наші предки видовбували судини для води і з наївною безпосередністю, може бути, кінцем кременю, на черепках, на перших предметах домашнього начиння увічнювали свій нехитрий побут. Кожна нова розкопка свідчить про те, що різець, яким людина висікав зображення звірів і птахів на скелях і кістках, на стінах своїх печер, був побратимом молоту, кресалу, луку з тятивою [6].
До цих пір над пісками Єгипту поряд з пірамідами, залиті пекучими променями сонця, підносяться колоси - левові тіла, увінчані людською головою. Це сфінкси, висічені з скель, загадкові й прекрасні.
Від часів епохи Стародавнього царства Єгипту до нас дійшла бездоганно виконана скульптура - знаменитий портретний дерев'яний рельєф В«Зодчий ХесираВ».
Але саме велике чудо, створене близько трьох з половиною тисяч років тому скульптором Тутмосом, - портрет дружини фараона Ехнатона цариці Нефертіті. До цього часу людство вже кілька століть доданків хвали образу вічної жіночності.
Міфи Давньої Греції розповідають про художника Пігмаліона, який, ненавидячи жінок, у своєму усамітненні одного разу створив зі слонової кістки статую дівчини Галатеї. Вона вразила художника своєю красою. Пігмаліон закохався в створену їм статую, і богиня краси Афродіта, послухавши благанні Пігмаліона, оживила Галатею.
У цій легендою великий сенс. Всі пластичне мистецтво про мертвих схем завжди йшло до життя, до людини, до його найпотаємнішим думкам [12].
Ближче за часу до нашої епохи мистецтво древніх греків, досягла свого розквіту дві з половиною тисячі років тому. Грецький історик Плутарх писав, що в Афінах більше статуй, ніж живих людей. Ці статуї були В«прекрасні, здавалося, вони живі, вони дихають В». Образи грецької скульптури просякнуті духом ясної гармонії, скульптори оспівували красу людського тіла, отожествляя красу тіла з красою душі. Мистецтво давньогрецьких скульпторів вічно, воно, як і тисячі років тому, продовжує В«доставляти нам художню насолодуВ». Грецькі скульптори прославляли - життя, людини, мужність. А це і є вище призначення мистецтва [10].
Самим геніальним скульптором Відродження бу...
