Зміст
Введення
Глава I. Лінгвістичні основи вивчення імені прикметника в початкових класах
1.1. Загальна характеристика прикметників
1.2. Морфологічні категорії імен прикметників. Категорія числа прикметників
Висновки
Глава 2. Психолого-педагогічні основи вивчення імені прикметника в початкових класах
2.1. Психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку
2.2. Особливості альтернативних систем навчання
2.3. Система розвиваючого навчання Л. В. Занкова
Висновки
Глава III. Методика роботи над ім'ям прикметником за системою розвиваючого навчання Л.В. Занкова
3.1. Аналіз програм і підручників з російської мови для початкових класів в аспекті досліджуваної теми
3.2. Методика роботи над ім'ям прикметником за системою розвиваючого навчання Л.В. Занкова
а) при вивченні імені прикметника як частини мови
6) при вивченні роду прикметників
в) при вивченні числа прикметників
д) при вивченні відмінювання прикметників
Глава 4.Результати експериментального навчання
Висновки
Висновок
Бібліографія
Додатка
Введення
Російська мова займає важливе місце в системі шкільних предметів, так як він є не тільки об'єктом вивчення, а й засобом навчання, бо на уроках російської мови учні набувають необхідні вміння та навички, за допомогою яких вони оволодівають знаннями з інших предметів. Цим визначається важливість і необхідність вивчення російської мови. Мовленнєвий розвиток молодших школярів - одна з актуальних проблем у сучасній початковій школі. Вивчення російської мови орієнтовано на вирішення таких актуальних завдань, як мовне, моральне та інтелектуальний розвиток учнів. Період навчання в початкових класах характеризується засвоєнням молодшими школярами великої кількості граматичного матеріалу, в якому одне з місць займає вивчення теми В«Ім'я прикметник В», т. к. це веде до мовного і мовного розвитку школярів.
Характер, глибина і обсяг відомостей з мови залежать від дидактичних цілей, які ставляться перед початковою освітою.
В даний час у школах здійснюється навчання не тільки за традиційною, але і по варіативним авторським системам. Однією з них є система розвиваючого навчання Л.В. Занкова, розроблена в 1950-х роках. Дана дидактична система розкриває характер зв'язку між будовою процесу навчання та розвитком учнів. Головним питанням теми є питання про механізми розвитку, про справжніх причинах осягнення дитиною того чи іншого рівня розвитку.
Основоположною ідеєю змісту курсу російської мови в даній темі є взаємозв'язок мовної освіти, розумового і мовного розвитку учнів в умовах спеціально організованої розвиваючої пізнавальної діяльності. Все це пояснює актуальність вибраної теми.
Основний метою даної кваліфікаційної роботи є створення практичних дій вчителя та учнів з використанням розвиваючого навчання в процесі вивчення теми В«ПрикметникВ».
Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання
1) проаналізувати лінгвістичну, психологічну та методичну літературу з темою дослідження;
2) створити систему роботи з вивчення імені прикметника з використанням принципів і прийомів розвиваючого навчання;
3) експериментальним шляхом довести ефективність даної системи.
Дана кваліфікаційна робота включає вступ, три розділи, висновок, бібліографію і додатка.
Глава 1. Лінгвістичні основи вивчення імені прикметника в початковій школі.
1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Ім'я прикметник - це частина мови, що позначає ознаку предмета і виражає це значення в словозмінних морфологічних категоріях роду, числа і відмінка. Прикметник володіє морфологічної категорією ступеня порівняння і має повні і короткі форми.
Прикметники класифікуються за двома підставами: по-перше, за характером самого званого ознаки і, друге, за характером позначення ознаки, т. тобто по тому, чи отримує ознака в слові своє лексичне вираження або на наявність ознаки тільки вказується, але сам ознака не називається. Ці класифікації, так само істотні для граматичної характеристики прикметників, не підпорядковані одне одному і існують незалежно одна від іншої.
Класифікація за першою ознакою поділяє прикметники на два лексико-граматичних розряду - на прикметники якісні та відносні. До складу відносних прикметників входять власне відносні (присвійні, і непрітяжательние), порядкові і займенникові прикметники. Класифікація за другим ознакою поділяє прикметники на знаменні і займенникові. До знаменних прикметником відносяться всі якісні прикметники та все відносні, крім займенникових.
Якісними і відносними прикметниками
Якісні прикметники позначають властивість, властиве самому предмету або відкривається в ньому, часто - таке, яке може характеризуватися різним ступенем інтенсивності: білий - білішим, красивий - красивіший, міцний - міцніше, впертий - впертішими, хороший - краще. Ядро цього розряду становлять прикметники, основа яких позначає ознака не через ставлення до предмета. Сюди належать слова, які називають такі властивості і якості, які безпосередньо сприймаються органами почуттів: колірні, просторові, часові, фізичні та інші кваліфікуючі ознаки, якості характеру і розумового склада: червоний, синій, світлий, яскравий; гарячий, гучний, густий, запашний, дзвінкий, круглий, м'який, різкий, солодкий, теплий, тихий, важкий; далекий, довгий, довгий, короткий, малий, тісний, вузький; босий, глухий, здоровий, молодий, сліпий, старий, товстий, худий, кволий; гордий, добрий, жадібний, злий, мудрий, поганий, скупий, розумний, хитрий, хороший, хоробрий, щедрий; важливий, шкідливий, придатний, потрібний, корисний, правильний.
Якісні прикметники мають два ряди форм - повні (атрибутивні) і короткі (предикативні): білий, біла, біле, білі і бел, білого, біло, білі; темний, темна, темна, темні і темний, темна, темно, темні; гіркий, гіркий, гірке, гіркі і гіркий, гіркий, гірко, гіркі; вони утворюють форми порівняє. ступеня (компаратива): важливий - важливіше, добрий - добріше, солодкий - солодший, гладкий - глаже, густий - гущі. Від якісних. прикметників можливо освіту прислівників на-о,-е: гарячий - гаряче, далекий - далеко, довгий - довго, зайвий - зайве, мудрий - мудро, співучий - співучо, хоробрий - хоробро. Велика частина якісних прикметників характеризується також низкою словотворчих особливостей: здатністю утворити інші. прикметники, які називають відтінки і ступені якості (білуватий, величезний, здоровенний), та іменники, що називають абстрактні поняття (глибина, сміливість, порожнеча). Якостей. прикметники поповнюються за рахунок дієприкметників в ад'єктивних значенні і за рахунок відносних прикметників - за умови придбання останніми якісного значення.
Відносні прикметники називають ознаку через відношення до предмета або до іншою ознакою: мотивуючої основою позначається той предмет або ознаку, через ставлення до якого представлено дане властивість: дерев'яний, сталевий, річний, купальний, вчорашній. Характер виражаються відносин дуже різноманітний: це може бути позначення ознаки за матеріалом (дерев'яний, металевий), по приналежності (присвійні прикметники: батьків, риб'ячий, сестрин, чоловіків, мій), за призначенням (дитяча книга, шкільні посібники), по Властиві (осінні дощі, вечірня прохолода). Відносні прикметники називають ознаку, яка не може проявлятися з різним ступенем інтенсивності.
Відносні прикметники становлять основну і безперервно поповнюється масу російських прикметників (непополняеми лише групи прикметників порядкових і займенникових). На відміну від якісних прикметників, представлених як невмотивованими, так і мотивованими словами, прикметники мотивуються словами інших частин мови: іменник...
