Курсова робота
В«ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В»
Введення
Всі найважливіші новоутворення зароджуються і спочатку розвиваються у провідній діяльності дошкільного віку - грі.
В останні роки вимоги, що пред'являються до розумовому розвитку дітей дошкільного віку зростають. При цьому склалася негативна тенденція поступового відходу гри з дошкільного закладу. Гра витісняється навчальною діяльністю, збільшується кількість навчальних занять і скорочується час для ігрової діяльності. Надмірна завантаженість дітей в дошкільному закладі веде до того, що вони все раніше і раніше стають В«маленькимиВ» школярами.
Темі гри і її впливу на розвиток дитини дошкільника присвячено багато досліджень. Проблема ігри століттями привертала до себе увагу дослідників. Теорію гри розробляли як зарубіжні (Ж. Піаже, В. Штерн, К. Гросс) так і вітчизняні психологи (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубенштейн, Д.Б. Ельконін). Педагоги створювали і створюють цілі системи дидактичних ігор. Це Ф. Фребель, М. Монтессорі, Є.І. Тихеева, З.М. Богуславська, Є.О. Смирнова. Однак дана проблема потребує доопрацювання з урахуванням практики сучасних дитячих садків.
Таким чином, об'єктом дослідження є: розумовий розвиток дітей середнього дошкільного віку.
Предмет дослідження: вплив ігрової діяльності на розумовий розвиток дошкільнят.
Це дозволило сформулювати мету нашого дослідження: вивчення впливу гри на розумовий розвиток дошкільнят.
На основі вивчення теоретичної літератури ми висунули гіпотезу: гра робить вплив на розвиток психічних процесів дошкільника.
Визначено завдання:
Вивчити сучасну педагогічну теорію гри і погляди на її роль в розумовому розвитку дітей.
Виявити рівень сформованості пізнавальних процесів у дітей середнього дошкільного віку.
Апробувати програму розвиваючих ігор.
Обрано наступні методи дослідження: аналіз теоретичної літератури, діагностика рівня розвитку психічних пізнавальних процесів у дошкільників, спостереження, організація ігор та ігрових вправ.
Базою дослідження послужило спеціальне дошкільний заклад № 21 для дітей з важкими порушеннями мови м. Гродно.
1. Гра як провідний вид діяльності і важливий засіб розумового розвитку дошкільників: теоретичний аспект
1.1 Природа, сутність, історія гри
Гра найтіснішим чином пов'язана з розвитком особистості, і саме в період її особливо інтенсивного розвитку - в дитинстві - вона набуває особливого значення. У ранні, дошкільні роки життя дитини гра є тим видом діяльності, в якій формується його особистість. Гра - перша діяльність, якій належить особливо значна роль у розвитку особистості, у формуванні її властивостей і збагаченні її внутрішнього змісту. У грі формуються всі сторони психіки дитини. Мимоволі чаруючи і привертаючи до себе як життєве явище, гра виявилася досить серйозною і важкою проблемою для наукової думки [6, с. 524].
В сучасної теорії питання про історичне походження гри є одним з головних, тому що проливає світло на її природу. Більшість сучасних вчених пояснюють гру як особливий вид діяльності, що склався на певному етапі розвитку суспільства. Погляд на гру в історії людства відобразила в своїй статті Матищіна І.Г. [5]. Вона припускає, що найпримітивніші форми ігри виникли, очевидно, через прагнення первісної людини задовольнити насущні В«виробничіВ» потреби своєї спільноти. І на стадії архекультури гри виконували важливі функції соціалізації підростаючого покоління, підготовки їх до колективної діяльності. Багато з дитячих ігор, забав представляли собою жартівливе наслідування серйозному життєвому справі, яким дітям потрібно було зайнятися пізніше, або несли відбиток ритуального поклоніння.
Ігри, імітують види праці дорослих членів племені, служили для дітей справжніми уроками, т. к. давали можливість придбати необхідні трудові, мисливські та інші навички.
Участь в колективних іграх сприяло переживанню почуття єднання з іншими членами громади.
В процесі суспільного розвитку відбувалося поступове відокремлення гри і праці.
У Стародавній Елладі були близькі поняття В«граВ» - paidid і В«вихованняВ» - paideid. У Стародавньому Римі слово В«ludusВ» позначало 2 нерозривно пов'язаних поняття - В«школаВ» і В«ГраВ».
У середні століття спостерігалося гоніння на ігри як на джерело гріха. Поряд з цим процвітали лицарські турніри, поетичні турніри, маскаради, карнавали, кориди та ін
Відродження, поряд з іншими культурними цінностями, повернуло в життя гри. Вони стали предметом вивчення і популяризації.
На Русі відношення до ігор теж було неоднозначним. Російська народна культура багата ігровими формами: півнячі бої, ляльковий Петрушка, рухливі забави, ігрові хороводи і т.д.
У період 17-18 вв. філософські, педагогічні погляди на гру як своєрідний спосіб взаємодії людини з навколишнім світом знайшли своє відображення в роботах Я.А. Коменського, Дж. Локка, Ж.Ж. Руссо та ін, предпринявшим спроби обгрунтування взаємозв'язку ігор з розумовим, трудовим і моральним вихованням.
Для педагогіки 19 в була характерна концепція В«виховання через освітуВ». В цей період свою систему створив Ф. Фребель. Психолог К. Гросс розглядав гру як початкову школу поведінки.
Після Гросса теорію гри розробляли Ж. Піаже, В. Штерн.
Великий популярністю користувався працю Й. Хейзінга В«Homo ludens. Людина граючий В». Він розглядав гру як самостійне явище культури і доводив, що В«гра старше культуриВ».
У 20-ті роки 20 ст почалося використання гри в корекційних і терапевтичних цілях у рамках психоаналітичного підходу (Л. Клейн, Г. Гуг-Гельмут), а починаючи з 50-х рр. - в гуманістично орієнтованому підході (Г. Лендерт, А. Маслоу, К. Роджерс).
Аналізом значення ігрової діяльності займалися і вітчизняні психологи - Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін.
Л.С. Виготський відбив погляд на гру як на джерело створення В«зони найближчого розвиткуВ».
Так у чому ж полягає природа гри?
На наш погляд гра соціальна за своїм мотивів, походженням, функціям, змістом і структурі. Так Рубінштейн С.Л. відзначає, що спонукання народжуються з його (Дитини) контакту зі світом і опосередковані всіма людськими взаєминами, в які із самого початку включена дитина. [6, с. 525] За допомогою гри діти оволодівають досвідом взаємодії з навколишнім світом, засвоюють моральні норми, способи практичної та розумової діяльності, вироблені багатовіковою історією людства.
Розглядаючи сутність дитячої гри, слід в першу чергу відзначити, В«Гра - спосіб реалізації потреб і запитів дитини в межах його можливостей. В»[6, с. 526] У грі вирішується протиріччя між збільшеними потребами і запитами дитини і обмеженістю його можливостей. Так він може бути і льотчиком, і лікарем, і будівельником, хоча в насправді не володіє необхідними професійними вміннями. Так само в цьому виді діяльності знаходять вираження прагнення до самостійності, активної участі в житті дорослих, потреба у пізнанні навколишнього світу, активних рухах, а також потреба в спілкуванні.
Ігровий діяльності, як і будь-який інший, притаманні такі компоненти: постановка мети, планування, досягнення результату. Таким чином в надрах гри зароджуються і диференціюються інші види діяльності (навчання, праця).
Гра в Найбільшою мірою сприяє формуванню новоутворень дитини, його психічних процесів і особистості в цілому. Так Рубінштейн С.Л. справедливо зауважив: В«Коли дитина грає ту чи іншу роль, він не просто фіктивно переноситься в чужу особу; беручи на себе роль і входячи в неї, він розширює, збагачує, поглиблює свою власну особистість. На ць...
