Зміст
Введення
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ дитячо-батьківських відносин, ЯК ФАКТОРА РОЗВИТКУ ДИТИНИ
1.1. Дитячо-батьківські відносини в психології
1.2. Класифікація стилів виховання в психології
1.3. Особистісні особливості батьків у вихованні
1.4. Сім'я як чинник розвитку дитини
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ БАТЬКІВ І ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ
2.1. Цілі, завдання, гіпотеза дослідження
2.2. Хід дослідження
2.2. Аналіз отриманих результатів тесту-опитувальника батьків
Висновки щодо практичної частини
Висновок
Література
Введення
Багатьох психологів самих різних шкіл і напрямків давно приваблювала увагу надзвичайна значимість відносин між батьками та дітьми. Вирішальну роль для розвитку дитини, відіграють відносини з близьким дорослим. Завданням даної роботи є огляд основних сучасних підходів до дослідження дитячо-батьківських відносин, дослідження специфіки батьківського відносини, опис запропонованого методу дослідження і виклад попередніх результатів.
Актуальність теми : в даний час проблема дитячо-батьківських відносин як фактора психофізичного благополуччя дітей в умовах сім'ї набуває особливої вЂ‹вЂ‹актуальності, оскільки є однією з найважливіших складових державної політики збереження здоров'я нації.
Проблема сімейного виховання все більше привертає до себе увагу вчених і практиків нашої країни. Питання сімейного виховання розглядаються педагогами, соціологами, психологами, психотерапевтами (А.Я. Варга, 1983; Т.В. Архіреева, 1989; Н.Н.Авдеева, 1994; А.І. Захаров, 1986; А.І. Співаковська, 1988; А.Е.Личко, 1979; Е.Г. Ейдеміллер, 1980 і ін). При цьому зачіпаються різні сфери дитячо-батьківських відносин: особливості виховання дитини і ставлення до нього батьків, характерні особливості особистості дитини як результат сімейних впливів, особливості особистості батьків, характер подружніх відносин і т.д.
Наукова новизна роботи , полягає у теоретичному аналізі особливостей виховання дітей у сім'ї; у виявленні факторів, що обумовлюють позитивні/негативні взаємини дітей із батьками; у вивченні та використанні прогресивного досвіду народної педагогіки.
Батьківські установки, або позиції, - один з найбільш вивчених аспектів дитячо-батьківських відносин. При цьому під батьківськими установками А.С. Співаковська (1988) [1] розуміє систему або сукупність батьківського емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьком і способів поведінки з ним. Ще в 30-х рр.. були виділено чотири батьківські установки і відповідні їм типи поведінки: "Прийняття і любов", "явне відкидання", "зайва вимогливість "," надмірна опіка ", а також була простежена певна залежність між поведінкою батьків і поведінкою дітей. Так, наприклад, "прийняття і любов" породжують в дитині відчуття безпеки та сприяють нормальному розвитку особистості, в той час як "Явне відкидання" веде до агресивності та емоційному недорозвинення.
Методологічною основою роботи є - вчення про вплив сім'ї як соціального середовища на розвиток особистості дитини; теорія розвитку особистості; положення про педагогизации сімейно-побутової мікросередовища; положення про самоорганизующихся сутності особистості дитини.
Практична значимість курсової роботи полягає в розкритті процесів оптимізації сімейного виховання шляхом вироблення рекомендацій для батьків в умовах виявлення взаємозв'язку стилю виховання з особистісними якостями дітей.
Теоретична значущість роботи міститься в аналізі соціально-психологічного стану сім'ї, і взаємовідношенні батьків і дітей.
Об'єктом дослідження визначили дитячо-батьківські відносини, як чинник розвитку дитини.
Предметом дослідження зумовили процес взаємовідносин і формування самостійності дітей.
Гіпотеза - в дитячо-батьківські відносини, впливають на розвиток дитини.
Питання, присвячені проблемі дитячо-батьківських відносин, розглядалися вченими протягом всього розвитку психологічної науки і практики. В вітчизняній психології дослідженнями в цій області займалися вчені Божович Л.І., Виготський Л.С., Дубровіна І.В., Лисина М.И., Леонтьєв А.Н., В.С.Мухина, Хоментаускас Г.Т., Ельконін Д.Б і багато інших.
Божович Л.І. в роботі Етапи формування особистості в онтогенезі встановила, що в процесі онтогенетичного розвитку в психіці дитини виникають якісно нові утворення. Ці психологічні утворення як якийсь цілісний механізм, визначають поведінку і діяльність людини, його взаємини з людьми, його ставлення до навколишнього і до самого себе. Виготський Л.С., Лисина М.И., Ельконін Д.Б розробляючи проблему періодизації психічного розвитку показали, що з віком змінюється світогляд дитини, тип її провідної діяльності, відносини з дорослими й однолітками, і це тягне за собою і зміни у відношення батьків до нього. Дубровіна І.В. в роботі Сім'я і соціалізація дитини розглядає сім'ю як головне джерело соціалізації. У сім'ї соціалізація відбувається найбільш природно і безболісно, ​​основним механізмом її є виховання. Виховання це процес соціальний в найширшому сенсі.
Отже, для повноцінного розвитку особистості дитини в сім'ї повинні складатися сприятливі умови, які безпосередньо залежать від сформованих в сім'ї дитячо-батьківських відносин. З одного боку, головною характеристикою батьківського ставлення є любов, яка визначає довіру до дитини, радість і задоволення від спілкування з ним, прагнення до його захисту і безпеки. З іншого батьківське ставлення характеризується вимогливістю і контролем. У цьому конфлікті полягає одне з найсильніших протиріч детскородітельскіх стосунків у сім'ї.
Проблемність питання полягає в наступному: які основні напрямки психологічної допомоги батькам у забезпеченні сприятливого розвитку особистості дитини в неповній родині.
Дитина приходить у цей світ безпорадним і беззахисним. Його життя, здоров'я, майбутнє цілком залежать від батьків. Дитина вірить у їхню любов і добре ставлення і сподівається на їх захист. Одна із самих значних сил, з якої діти повинні навчитися справлятися, - це стрес, викликаний страхом і тривогою. В даний час збільшилося число тривожних дітей, що відрізняються підвищеним занепокоєнням, непевністю, емоційною нестійкістю.
Вирішення цієї проблеми вимагає якомога більш раннього визначення причин виникнення і особливостей прояву тривожності в дітей з метою її подальшої корекції та профілактики.
Мета дослідження вивчити можливості та основні напрямки допомоги батькам в забезпеченні сприятливого розвитку особистості дитини.
Дослідження А.Н. Леонтьєва (1977), А.Р. Луріі (1980), Д.Б.Ельконіна (1976) та інших показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом і особливостями співробітництва з батьками. Таким чином, можна з усією визначеністю стверджувати, що на дитячо-батьківських відносинах позначається тип сім'ї, позиція, яку займають дорослі, стилі відносин і та роль, що вони відводять дитині в сім'ї. Під впливом типу батьківських відносин формується особистість дитини.
При цьому взаємини в сім'ї можуть мати різноплановий характер, а використання неефективного типу батьківського відношення веде до виникнення тривожності у дитини. Необхідно відзначити, що в даний час в якості центральної, "базової" причини тривожності дітей виділяються фактори сімейного виховання, і перш за все система взаємин "мати - дитина "(Н.М. Гордецова, 1978; А.И.Захаров, 1988; А.С. Співаковська, 1988; В.С. Манова-Томова, 1981; М.Раттер, 1987 і ін).
Очевидно, що соціальна нестабільність, втрата (або загроза втрати) дорослими св...
