Зміст:
Глава 1. Теоретичні передумови громадянського виховання
В§ 1. Історико - педагогічний аналіз розвитку громадянського виховання
В§ 2. Протиріччя досвіду громадянського виховання школярів .............. 10
Глава 2. Прогнозування громадянського виховання в системі загальної
В§ 1. Тенденції та соціально-педагогічні умови розвитку громадянського виховання в сучасних загальноосвітніх установах ............... 13
В§ 2. Моделі громадянського виховання школярів ............................... 15
Введення
Зростання ролі громадянського суспільства в Росії, нові геополітичні реалії визначають замовлення системі освіти на формування соціально орієнтованого покоління росіян. Серед найважливіших завдань загальноосвітньої школи особливе значення має громадянську освіту та виховання. У зв'язку з цим необхідно глибоке теоретичне осмислення проблеми громадянського виховання підростаючого покоління, цілеспрямована робота з визначення і реалізації умов для його громадянського становлення.
Необхідність глибокого уваги до проблемі громадянського виховання викликана також процесами, що відбуваються в молодіжному середовищі.
У науці створено передумови для вирішення зазначеної вище проблеми в працях класиків вітчизняної педагогіки (Л.С. Виготський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.)
Різні аспекти громадянського виховання представлені в роботах по теорії і методиці виховання (Е.В. Бондаревська, В.Г. Бочарова, О.С. Богданова, Б.С. Гершунский, В.А. Караковський, Б.Т. Лихачов, Т.Н. Мальковской, Н.Д. Нікандров, Т.А. Стефановська, А.Н. Тубельскій, С.Н. Чистякова, Г.Н. Філонов, М.І. Шилова, Н.Є. Щуркова, Е.А. Ямбург і ін.) проблема становлення різних аспектів громадянської позиції обговорюється в дослідженнях Л.М. Боголюбова, М.М. Воскресенської, Б.Ф. Гореліка, А.Ю. Лазебникова, В.І. Купцова, І.Л. Судакової, Я.В. Соколова, Г.М. Філонова, Л.Л. Хоружої та ін
Аналіз наукових досліджень дозволяє констатувати їх безперечну теоретичну і практичну значимість для вирішення проблеми громадянського становлення особистості, проте слід зазначити, що більшість цих підходів були оформлені в другій половині XX століття і не відображають реалій сучасного етапу суспільного розвитку Росії. У сучасних умовах значимої виступає необхідність розв'язання суперечностей між суспільно-державним замовленням на виховання соціально активних громадян і недостатньою увагою сучасної школи до формування громадянської позиції учнів; між потребою підлітків у громадянській самореалізації та недостатньою розробленістю педагогічних умов становлення їх громадянської позиції в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Пошук шляхів вирішення даних протиріч робить актуальною обрану тему.
Мета роботи - виявити і обгрунтувати провідні парадигми становлення і розвитку громадянського виховання школярів в Росії, визначити сучасні тенденції та перспективні напрямки розвитку громадянського виховання.
У відповідності з поставленою метою в вирішувалися наступні завдання:
- проробити науково-педагогічний аналіз досвіду громадянського виховання школярів;
- визначити науково-практичний потенціал громадянського виховання в сучасній виховній практиці, розробити концептуальні основи побудови моделей.
Теоретичною основою дослідження служили положення:
- теорії персоналізації і розвитку особистості;
- теорії формування громадянськості;
- психолого-педагогічні концепції гуманістичної спрямованості та цілісного розвитку особистості в педагогічному процесі;
- концепції регіоналізації освіти;
- ідеї демократизації освіти.
Тема, мета, і завдання дослідження зумовили вибір комплексу методів дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення досвіду педагогічної практики громадянського виховання.
Глава 1. Теоретичні передумови громадянського виховання школярів
В§ 1. Історико-педагогічний аналіз розвитку громадянського виховання школярів
У Росії зміст поняття В«громадянинВ» змінювалося протягом тривалого періоду і в даний час в педагогічній літературі не завжди можна знайти його чітко позначений сенс. Це можна пояснити тим, що громадянське суспільство в нашій країні перебуває в стадії становлення і дане поняття інтерпретовано в науковій літературі тільки з одного боку - юридичної, загальний зміст якої зводиться до того, що громадянином є людина, яка не тільки знає свої права і обов'язки, але й поважає права іншого, бачачи в цьому застава прогресивного розвитку країни.
Громадська потреба в цивільному освіті особистості зафіксована в ряді документів Міністерства освіти Російської Федерації. У них освіту визначається як єдність навчання і виховання, як процес оволодіння правилами і нормами загальноприйнятих відносин між індивідом і суспільством. При цьому метою громадянського освіти виступає підготовка учнів до відповідальної й осмисленого життя і діяльності у демократичній правовій державі, громадянському суспільстві. Міжнародні зобов'язання Росії, зокрема, її членство в Раді Європи, визнання юрисдикції Міжнародного суду з прав людини вимагають від громадян, суспільства незрівнянно більш високого рівня правової культури. Суспільству доведеться по-новому поглянути на спадкоємність поколінь в плані захисту національних інтересів Росії.
В історії цивільного освіти і виховання в Росії дослідники виділяють три великих етапи: царський (1901 - 1917 рр..), радянський (початок 20-х - кінець 80-х років XX століття) і пострадянський (1991 -2005 рр..). [1]
На першому етапі основні завдання школи - підготовка учнів до праці, вузу і ін Другий етап умовно поділяється на чотири періоди, протягом яких мінялися ідеологічні установки, цілі і завдання навчання і виховання:
1. (20-ті - початок 30-х років). Вирішуються завдання загальної початкової освіти дітей та молоді, ліквідації безграмотності і малограмотності дорослого населення. Основні завдання школи також підготовка учнів до праці. Історико-педагогічний аналіз показує, що питання про створення після перемоги Жовтня трудової школи, яка в міру створення необхідних умов повинна була нарощувати темпи перетворення в трудову політехнічну, вирішувалося саме в руслі реалізації завдань громадянського виховання. Це простежується в намірі з'єднати участь школярів у продуктивній праці з теоретичним вивченням технічних і соціально-економічних основ виробництва, з розвитком навичок мислення, необхідних випускнику школи як майбутньому організатору виробництва, господарю індустріально розвивається країни.
Необхідністю підготовки В«нового громадянина В»було продиктовано і введення в 1922 р. програм ГУСа, головна ідея яких полягала в тому, щоб органічно пов'язати навчання з посильною участю школярів в конкретних видах суспільно корисної діяльності, що має значення не тільки для колективу школи, а й для району, міста, прищеплювати школярам вміння безпосередньо в ході навчання не тільки споглядати навколишню дійсність, але й змінювати її на краще (Струмінський). Кожен навчальний концентр повинен був представляти собою етап В«ВростанняВ» (Шульман) в суспільно-трудове життя пролетаріату і селянства. Принципово новим було те, що згідно з програмами ГУСа педагогічні колективи шкіл ставали безпосередніми організаторами участі школярів в суспільно корисній діяльності.
Для 1920-х рр.. були характерні такі тенденції розвитку практики громадянського виховання: організація колективного продуктивної праці і суспільно корисної діяльності (нерідко на шкоду навчанню) у єдності з політичним інформуванням, організацією учнівського самоврядування, високою активністю діяльності піонерських та комсомольських організа...
