Зміст
Введення
1 Проблеми цивільного виховання в сучасній школі
2 Шкільне самоврядування як чинник виховання громадянськості
3 Основні цілі і завдання громадянського виховання в школі
4 Патріотичне виховання
Висновок
Список літератури
Введення
Сьогодні не можна ставити і вирішувати актуальні питання соціального і духовного розвитку людини і суспільства, в тому числі - школи і педагогіки, без урахування сучасного положення в світі, тенденцій його розвитку, відкрилися можливостей різнобічного і плідної співпраці. Співпраця, що розширюються контакти дозволяють не тільки освоїти досягнення світової спільноти і окремих країн, але й краще розкрити власні потенційні можливості і стимулювати пошук оптимального рішення аналогічних або схожих проблем. Громадянськість - найважливіший духовно-моральний чинник збереження суспільної стабільності, незалежності та безпеки держави.
1 Проблеми громадянського виховання в сучасній школі
Однією з найважливіших проблем сучасної демократичної Росії стала проблема громадянського виховання дітей і підлітків. Взагалі, сам термін В«громадянське вихованняВ» потребує конкретизації. Очевидно, що під В«цивільним вихованням В»мається на увазі процес виховання Громадянина. Ось тільки - якого громадянина? Це питання досить актуальне для багатьох вчителів і батьків. При обговоренні цієї проблеми постає питання, кого повинна виховувати школа: громадянина світу чи громадянина Росії. Погоджуючись в принципі з тим, що необхідно виховувати громадян Росії, багато вчителів і батьки задаються питанням: як це робити в умовах, коли зганьблені і придбали негативний відтінок у суспільній думці такі поняття, як В«ПатріотизмВ», В«демократіяВ», В«суспільний інтересВ»; коли загублено повагу до органам державної влади, як не дивно, саме до органів народного представництва, наявність яких, до речі, єдино і дає право державі називатися демократичною.
В таких умовах говорити про громадянське виховання, а головне, займатися ним, справа досить важка тому, що в країні відсутня небудь позитивна ідеологія, а також чітко сформульована національна ідея. Зі школярами сьогодні практично не ведеться якась організована, систематизована і, головне, цілеспрямована суспільна робота. У своє час із середньої школи були вигнані всі дитячі громадські організації, проводили і організовували подібну роботу. Зроблено це було під приводом деідеологізації освіти. Вже тоді, на рубежі 80-90-х років людям і педагогам, мало-мальськи розбирається або хоча б цікавляться історією та політикою, було зрозуміло, що освіта не може бути поза політикою, поза ідеології. Було ясно, що на зміну комуністичній ідеології в школу обов'язково прийде якась інша. Але тоді мало хто припускав, що на зміну комуністичним ідеалам, ставившим, можливо, надмірно різко, держава вище людини і буквально вимагали принесення особистих інтересів в жертву інтересам суспільства, прийдуть інші цінності, що виражаються в абсолютному нехтуванні суспільними та державними інтересами. Мало, хто тоді думав про те, що, позбавивши школу права займатися ідеологічним і політичним вихованням підлітків, діти, майбутнє нашої Батьківщини опиняться в руки нечистоплотних вітчизняних і зарубіжних політиків. А загалом і в цілому, вони залишилися практично один на один з потужною ідеологічною пропагандою західних країн.
Відрадно усвідомлювати, що сьогодні державна влада встала на шлях боротьби з безідейністю шкільної освіти. Уряду Росії дано доручення розробити програму патріотичного виховання дітей та молоді. Все частіше говорять про необхідність відтворення дитячих організацій в школах. Про необхідність залучення дітей та підлітків до активної громадської життя. І тим не менш, незважаючи на вживаються державою кроки в цьому напрямку, вчителі разом із громадськістю повинні шукати форми і методи ефективного громадянського виховання дітей. Росія сьогодні гостро потребує громадянах, що усвідомлюють свою відповідальність за долю країни. Завдання батьків, вчителів, політиків, громадськості полягає в тому, щоб виховати таких громадян. А для цього дітям в першу чергу необхідно прищепити любов до своєї Батьківщини, почуття громадянського боргу. І ще їх треба навчити вмінню як, щоденно будучи об'єктом політичних маніпуляцій, залишитися суб'єктом політичного процесу. Ця задача тим більше важлива, тому що лише за цих умов можна створити справді громадянське суспільство, здатне не тільки усвідомлено обирати владу, але й грамотно її контролювати, ефективно впливати на прийняті цією владою рішення.
2 Шкільне самоврядування як чинник виховання громадянськості
Першої і однією з найважливіших ступенів на цьому шляху може і повинно стати шкільне самоврядування . Залучення хлопців у процес організації їх життя та навчання здатне зіграти вирішальну роль в становленні їх громадянського свідомості, саме в шкільному віці в основному відбувається становлення особистості, виробляється ставлення до себе і навколишньої дійсності.
Участь дітей і підлітків у шкільному самоврядуванні має важливе значення в справі громадянського виховання підростаючого покоління, отже, і в становленні повноцінного громадянського суспільства. А значить, ця робота повинна проводитися систематизовано, вона повинна забезпечуватися методичними посібниками, і організовувати її повинні спеціально підготовлені шкільні працівники. Тому особливу увагу при навчанні необхідно приділяти вивченню Конституції Російської Федерації і основного закону - Конституції Республіки Марій Ел і статуту міста Йошкар-Ола і місцевого самоврядування районів, де знаходиться конкретна школа. Як показали численні опитування, більшість старшокласників навіть не читали основний закон країни. Вони мають дуже приблизне уявлення про свої громадянські права та обов'язки. Смутно уявляють структуру органів державної влади. А про знання статуту рідного міста, району взагалі говорити не доводиться. Хоча, здавалося б, цей статут разом з Конституцією Російської Федерації і Конституцією Республіки Марій Ел повинен бути вивішений в кожній школі на видному і самому почесному місці. Те ж саме стосується державного прапора Росії та прапора Республіки Марій Ел.
Грамотна організація роботи органів шкільного самоврядування має важливе значення не тільки тому, що вона робить підлітків активними учасниками шкільного життя, але ще й тому, що, реально беручи участь у виробленні і прийнятті рішень, підлітки здобувають практичні навички, необхідні в їх майбутньої В«дорослоїВ» життя, у них виробляється активна життєва і громадянська позиція. А значить, у свого майбутнього життя, нові громадяни повой Росії будуть мати імунітет від різного роду, так званих В«виборчих технологійВ». Вони зуміють без підказки ЗМІ відрізнити політичного діяча від політичного пройдисвіта. Вони будуть здатні прийняти самостійне рішення в інтересах своєї сім'ї і в інтересах Росії. А хіба не це є головна мета громадянського виховання.
Без організації конкретної участі школяра у громадському житті школи, міста, країни всякі розмови про громадянське виховання перетворюються в порожню, марну, а тому - шкідливу формальність. Тільки реальна із самого раннього віку усвідомлена діяльність на благо суспільства і держави дозволить виховати з дитини Громадянина і Патріота. Це можна зробити тільки за допомогою школи. Тільки на базі школи та інших дитячих освітніх установ можна створити структуровану систему дитячих організацій, політично не ангажованих, і здатних до залучення дітей та підлітків у позитивну суспільно корисну діяльність.
Хочеться підкреслити, що з чергових виборів покоління 18 - річних приступає до державного будівництва, і від них буде залежати, як буде сформована влада, і наскільки корисні вона буде приймати закон...
