ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Теоретичні основи сприйняття казки дітьми дошкільного віку
1.1 Казка як метод народної психології
1.2 Психологічні особливості дитини
1.3 Поняття сприйняття у дітей дошкільного віку
Глава 2. Експериментальне дослідження сприйняття казки дітьми дошкільного віку
2.1 Вивчення сприйняття казки дітьми дошкільного віку
2.2 Організаційна робота по формуванню сприйняття казки дітьми дошкільного віку
2.3 Аналіз ефективності реалізованих заходів
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
Актуальність дослідження. Казка сама по собі, мабуть, не залишає байдужим жодного людини.
Таємницю, укладену в казці, дитина відчуває. Значення казки для життя маленької людини, його емоційного світу ніхто не намагається заперечувати. Казка служить містком, з'єднує зовнішній світ із внутрішнім світом дитини.
Розглянутий нами в даній роботі питання сприйняття казки дітьми дошкільного віку є, на наш погляд, цікавим і актуальним.
У своїй роботі ми хочемо показати, як через сприйняття народної казки закладаються основи моральної свідомості дитини. Відбувається виховання національної самосвідомості, збереження народних традицій. Саме через фольклор, а значить і через казку, зберігається спадкоємність поколінь в рамках культури, тому що казка - це педагогічний досвід і творчий геній народу.
Казка - незамінний інструмент формування особистості дитини. Те, що дитина бачить і чує, є першими опорними точками для його майбутньої творчості. Він накопичує матеріал, з якого згодом буде будуватися його фантазія. Тому казки сприяють розвитку в дитині творчого мислення та уяви.
Склалося певне протиріччя: незважаючи на те, що вивченню етапів, структури, особливостей сприйняття казки дітьми завжди приділялася велика увага в психолого-педагогічній літературі, проблема формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку як і раніше залишається на периферії уваги, і науково-емперіческіх і методичних розробок на цю тему недостатньо.
В даний час нерідкі помилки, коли казка підбирається без урахування віку дитини, оповідач не користується прийомами емоційного підкріплення, що порушує естетичну цінність сприйняття. Не менш важливий і спосіб піднесення казки. Таким чином, казка є складовою субкультури дітей раннього віку, в той же час вона втрачає свою значимість, тому що втрачається культура ознайомлення з нею. Читання казки було особливим ритуалом, який ретельно зберігали і передавали з покоління в покоління.
Прагнення знайти шляхи дозволу зазначеного протиріччя визначило проблему дослідження - виявлення найбільш ефективних умов формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Актуальність і практична значущість зумовила вибір теми: "Сприйняття казки дітьми дошкільного віку ".
Мета дослідження - виявити та узагальнити психолого-педагогічні умови, необхідні для більш ефективного засвоєння казки.
Об'єкт дослідження-діти дошкільного віку.
Предмет дослідження - сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що ефективне сприйняття казки дітьми можливо в процесі проведення спеціально організованих заходів, спрямованих на розвиток особистісних якостей сприйняття дошкільнят.
Виходячи з поставленої мети дослідження, визначення його об'єкта, предмета, гіпотези, були сформульовані наступні завдання:
1. Розглянути поняття казки як метод народної психології.
2. Виявити психологічні особливості дітей дошкільного віку.
3. Перевірити ефективність використання заходів, організованих на формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Теоретико-методологічною основою дослідження є праці в галузі психології таких дослідників, як Н.К. Крупської, П.П. Блонського, А.С. Макаренко, Л.А. Венгера, в області психології таких, як Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьєва, А.В. Запорожця, Д.Б. Ельконіна, Р.С.Немова та інших.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використано такі методи дослідження:
-теоретичні методи: аналіз психолого-педагогічної літератури;
-емпіричні методи, включають тестування, формуючий експеримент, методи обробки даних: кількісний аналіз з використанням методів математичної статистики і якісний аналіз результатів дослідження.
Організація і база дослідження.
Дослідження проводилося в старшої групи дитячого садка села Ларіха і включало три етапи:
1. На першому етапі був визначено рівень сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
2. На другому етапі проведено ряд занять, спрямованих на формування сприйняття казки дітьми.
3. На третьому етапі дан аналіз ефективності роботи з формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Практична значимість:
Дана робота стоїть уваги не тільки психолога, що має справу з дітьми, але і педагога-практика, а також будь-якого батька. Психологи, психотерапевти, педагоги різних теоретичних орієнтацій все частіше використовують казку в своїй роботі.
В результаті досліджень виявлено особливості сприйняття казки дітьми дошкільного віку, розроблена методична система формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Структура: робота складається з вступу, трьох глав, висновку, бібліографії, додатки. Загальний обсяг роботи 49 сторінок комп'ютерного тексту.
Глава 1. Теоретичні основи сприйняття казки дітьми дошкільного віку
1.1 Казка як метод народної психології
Казки - прекрасне творіння мистецтва. Соціальна, художня і педагогічна цінність народних казок безсумнівна і загальновизнана. Казки нам дороги, як батьківщина, як їх творець - народ.
Вчені по-різному тлумачили казку. Одні з них з безумовною очевидністю прагнули охарактеризувати казковий вимисел як незалежний від реальності, а інші бажали зрозуміти, як у фантазії казок переломилася ставлення народних оповідачів до навколишньої дійсності.
В основі казки завжди лежить метафора. Метафора - це вид символічного мови, який протягом багатьох сторіч використовується з метою навчання і передачі інформації, це будь мовне вираження з переносним змістом.
У літературних алегоріях, поетичних образах, творах казкарів використовується метафора, щоб висловити певну думку в непрямий і від цього, як ні парадоксально, найбільш вражаючою формі. Цю силу впливу метафори відчувають всі батьки, дідусі та бабусі. Побачивши посмутнілий личко дитини, вони поспішають втішити його, розповівши яку-небудь історію, з якої дитина може інтуїтивно співвіднести і себе.
В основі теорії К.-Г. Юнга лежить символ [3, с.164]. Він, як і метафора, передає щось більше, ніж представляється на перший погляд. Юнг вважав, що вся картина нашого психічного світу опосередкована символами. З їх допомогою наше "Я" проявляє всі свої грані, від самих незмінних до найвищих. Юнговской визначення символічного дивним чином збігається з існуючими визначеннями метафор.
Основною роллю символу, на думку Юнга, є вираз архетипу. Архетипи - це вроджені елементи людської психіки, що відображають загальні моделі чуттєвого досвіду, вироблені в ході розвитку людської свідомості. Інакше кажучи, архетипи - це метафоричні прототипи, що представляють численні етапи еволюції людства. Для Юнга архетипи - "живі психічні сили", не менше реальні, ніж наші тіла.
Існує багато способів висловити або відтворити архетип, найбільш поширені з них - сни, міфи та казки. У цих особливих областях діяльності свідомості невловимий архетип знаходить відчутної форми і втілений в дії. Свідомий розум слухає якоїсь історії з певною послідовністю подій, сенс якої засвоюється повністю тільки на підсвідомому рівні. Архетип вбирається в метафоричні одягу (Юнг використовує тут терм...
