ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Теоретичні основи проблеми виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
1.1 Поняття та специфіка спілкування в вітчизняній педагогіці
1.2 Особливості культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
1.3 Виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
Глава 2. Експериментальне дослідження методів виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
2.1 Вивчення рівня культури спілкування дітей
2.2 Організація роботи по вихованню культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
2.3 Аналіз ефективності методів виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
Висновок
Бібліографія
Додаток
Введення
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства висуває нові завдання виховання дітей дошкільного віку. Велике значення надається проблемі виховання культури спілкування дітей, у вирішенні якої провідну роль відіграє формування комунікативних функцій мови, як центральна ланка розвитку дитини. Мова виконує різноманітні функції в житті дитини. Основною і первісною є комунікативна функція - призначення мови бути засобом спілкування. Метою спілкування може бути підтримка соціальних контактів, обмін інформацією. Всі ці аспекти комунікативної функції мови представлені в поведінці дошкільника і активно їм освоюються. Саме формування функцій мови спонукає дитину до оволодіння мовою, його фонетикою, лексикою, граматичним ладом. Якщо людина в першу чергу вміє слухати свого співрозмовника в процесі спілкування, при цьому грамотно викладає свої думки на хорошому рівні мови, без сленгу і просторіччя, ми можемо сказати про такої людини, що він у повній мірі володіє культурою спілкування. Так як однієї з важливих частин культури спілкування є мова, тому й виховувати культуру спілкування дошкільників необхідно саме через формування комунікативних функцій мови.
Склалося певне протиріччя: незважаючи на те, що культуру мовлення дітей завжди приділялася велика увага в психолого-педагогічній літературі, проблема виховання культури мовлення дітей старшого дошкільного віку залишається як і раніше актуальною.
Прагнення знайти шляхи вирішення зазначеного протиріччя визначило проблему дослідження - Виявлення найефективніших прийомів виховання культури спілкування дошкільнят.
Актуальність і практична значущість зумовила вибір теми: "Виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку ".
Мета дослідження - виявлення найефективніших методів формування спілкування у дітей та розробка методичної системи, спрямованої на виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку.
Об'єкт дослідження - діти старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження - виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні: щоб спілкування було успішним, треба навчити дітей не тільки поступати відповідно до норм, але і утримуватися від недоречних у даній обстановці дії, слів, жестів, помічати емоційне і фізичне стан інших людей, тобто виховувати культуру спілкування дітей, і це можливо через ігрову діяльність, як найефективнішу форму навчання дітей в дошкільному віці.
Виходячи з поставленої мети дослідження, визначення його об'єкта, предмета, гіпотези, були сформульовані наступні завдання:
1. Розглянути поняття і специфіку спілкування у дітей старшого дошкільного віку.
2. Виявити особливості виховання культури спілкування у дітей.
3. Перевірити ефективність використання методів виховання культури спілкування у дітей за допомогою ігрової діяльності.
Теоретико-методологічною основою дослідження є теоретичні концепції провідних вітчизняних педагогів-психологів: В.С.Мухина, Л.С.Вигодского, А.Н.Леонтьева про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння дошкільного дитинства як особливого періоду в становленні особистості, також дослідження ряду робіт авторів, які вивчали проблему взаємин дітей старшого дошкільного віку в грі Коломінський Я.А., Ельконін Д.Б., Рєпіна Т. А.І інші.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використано такі методи дослідження:
- теоретичні методи: аналіз психолого-педагогічної літератури;
- емпіричні методи, що включають тестування, формуючий експеримент, методи обробки даних: кількісний аналіз з використанням методів математичної статистики та якісний аналіз результатів дослідження.
Організація і база дослідження.
Дослідження проводилося на базі дошкільного закладу "Здоровань" міста Ноябрьська і включало три етапи:
1. На першому етапі експериментальним методом був визначений рівень культури спілкування дітей у старшій групі дитячого саду.
2. На другому етапі була організована робота по вихованню культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку методом ігрової діяльності.
3. На заключному етапі дано аналіз проведеної роботи, і підведені результати дослідження.
В результаті досліджень:
1) Виявлено особливості культури спілкування у дітей старшої групи дитячого садка.
2) Розроблена методична система виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку.
Структура: робота складається з вступу, трьох глав, висновку, бібліографії, додатки. Загальний обсяг роботи 35 сторінок комп'ютерного тексту.
Глава 1. Теоретичні основи проблеми виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку
1.1 Поняття і специфіка спілкування у вітчизняній педагогіці
Одним з найважливіших чинників формування особистості є спілкування. Ідеї вЂ‹вЂ‹про те, що спілкування відіграє важливу роль у формуванні особистості, отримали свій розвиток в працях вітчизняних педагогів: Ананьєва В.Г., Бодалева А.А., Виготського Л.С., Леонтьева А.Н., Ломова Б.Ф., Лурії А.Р., М'ясищева В.Н., Петровського А.В. та ін [3, с.120].
Спілкування можна розглядати з точки зору різних гуманітарних наук. Так, в соціології воно розуміється як спосіб існування внутрішньої еволюцій або підтримання status quo соціальної структури суспільства - в тій мірі, в якій ця еволюція взагалі припускає діалектичну взаємодію особистості і суспільства, неможливе без спілкування. В марксистської філософії воно розуміється як процес перетворення суспільних відносин з віртуальної у реальну "дієву" форму, здійснюваного за певних обставин. Тут воно розуміється і як процес (актуалізації) і як умова (способу актуалізації). Таким чином, в рамках цієї філософської концепції, будь-яка громадська діяльність є в відомому сенсі спілкуванням.
C точки зору педагогіки (наприклад, А.А. Леонтьєвим) спілкування розуміється як процес встановлення і підтримки цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими або іншими засобами контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними між собою в психологічному відношенні [13, с.20]. Здійснення цього контакту дозволяє або змінити протікання спільної діяльності за рахунок узгодження "Індивідуальних" діяльностей по тим чи іншим параметрам, або, навпаки, розділення функцій (соціально орієнтоване спілкування), або здійснити цілеспрямований вплив на формування або зміну окремої особистості в процесі колективної або "індивідуальної", але соціально опосередкованої діяльності (особистісно орієнтоване спілкування). Більш просте визначення дається М.І. Лісіна: спілкування - це взаємодія 2-х і більше людей, спрямоване на узгодження та об'єднання зусиль з метою налагодження відносин і досягнення загального результату [7, с.168].
Спілкування - сторона цілісної діяльності дитини і визначається особливостями цієї діяльності [9, с.173]. Спілкування лише один з аспектів спільної діяльності учасників, хоча можливі випадки, коли спілкування виступає в ч...
