Введення
Оволодіння рідною мовою як засобом і способом спілкування і пізнання є одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві. Саме дошкільне дитинство особливо сензитивно до засвоєння мови: якщо певний рівень оволодіння рідною мовою, не досягнуть до 5-6 років, то цей шлях, як правило, не може бути успішно пройдений на більш пізніх вікових етапах.
Не маловажну роль в розвитку мови, поповненні словникового запасу дитини грає художня література. Дорослі повинні пам'ятати, що потреба дитини в тому, щоб йому читали, навіть якщо він вже навчився самостійно читати, треба задовольняти. Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозумів дитина. Твори для читання дитині потрібно вибирати враховуючи вік, інтереси і розвиток. Дітей старшого дошкільного віку приваблює більше зміст тексту, хоча й ілюстрації до книги вони із задоволенням розглядають. Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозумів дитина. Не обов'язково це робити відразу, можна через деякий час поговорити з дитиною про прочитане. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину морально, крім того, вчить зв'язковою, послідовної промови, закріплює у Словнику нові слова. Адже чим здійснено мова дитини, тим успішніше буде його навчання в школі.
В результаті спілкування з книгою до 6-7 років дитина зазвичай володіє значним словниковим запасом і в основному опановує граматичними формами рідної мови. У цей період відбувається інтенсивне збагачення словникового запасу дитини, в результаті придбання дитиною нових знань про незнайомих предметах і явищах, що стоять поза рамками його особистого досвіду, що особливо важливо для його майбутнього навчання.
Тому проблемою нашого дослідження стало питання, які методи використання художньої літератури у виховно-освітньої роботі будуть впливати на розвиток словника старших дошкільників
Об'єкт дослідження: процес розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.
В якості предмета дослідження заявлена ​​художня література як засіб розвитку словника дітей шести-семи років.
Метою дослідження було визначення методів ефективного використання художньої літератури у розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.
Гіпотеза дослідження: Ми припустили, що художня література буде сприяти розвитку словника дітей 6-7 років при дотриманні наступних умов:
- Якщо в роботі педагог буде використовувати твори художньої літератури адекватно віком дітей:
1) наявність мовних засобів виразності;
2) наявність різноманітних засобів образності (епітети, метафори, порівняння);
3) наявність багатозначних слів.
- Якщо твори художньої літератури будуть використовуватися не тільки на спеціальних заняттях з розвитку мовлення, але й у повсякденному житті дитини.
Завдання дослідження:
1) Вивчити теоретичні основи розвитку словника дітей дошкільного віку;
2) Вивчити вплив художньої літератури на розвиток словника дошкільників;
3) Виявити особливості розвитку словника дошкільників 6-7 років;
4) Розробити та апробувати програму використання художньої літератури як засобу розвитку словника дітей 6-7 років;
5) Простежити динаміку зміни рівня розвитку словника дітей 6-7 років в процесі експериментальної роботи.
Методи вивчення: вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури, програмно-методичного забезпечення дошкільної освіти; діагностика рівня розвитку образної мови дітей; констатуючий, формуючий та контрольний експерименти.
Методологічною основою нашого дослідження є теорії розвитку дитячої мови (О.С. Ушакова, Е.М. Струніна, Н.В. Гавриш), психолого-педагогічні дослідження особливостей мови (А.Н. Гвоздьов, К.С. Виготський, Д.Б. Ельконін).
1. Теоретичні основи розвитку словника дошкільників у процесі ознайомлення з художньою літературою
1.1 Роль художньої літератури у вихованні почуттів і розвитку мови дітей
Твори художньої літератури розкривають перед дітьми світ людських почуттів, викликаючи інтерес до особистості, до внутрішнього світу героя.
Навчившись співпереживати з героями художніх творів, діти починають помічати настрій близьких та оточуючих його людей. У них починають пробуджуватися гуманні почуття - здатність проявити участь, доброта, протест проти несправедливості. Це основа, на якій виховується принциповість, чесність, справжня громадянськість. В«Почуття передує знанню; хто не відчув істини, той і не зрозумів і не пізнав її В», - писав В.Г. Бєлінський. [16; 20]
Почуття дитини розвиваються в процесі засвоєння ним мови тих творів, з якими знайомить його вихователь. Художнє слово допомагає дитині зрозуміти красу звучної рідної мови, воно вчить його естетичному сприйняттю оточуючого і одночасно формує його етичні (Моральні) уявлення.
Знайомство дитини з художньою літературою починається з мініатюр народної творчості - потешек, пісень, потім він слухає народні казки. Глибока людяність, гранично точна моральна спрямованість, живий гумор, образність мови - особливості цих фольклорних творів-мініатюр. Нарешті, маляті читають авторські казки, вірші, оповідання, доступні йому.
Народ - неперевершений учитель мови дітей. Ні в яких інших творах, крім народних, ви не знайдете такого ідеального розташування труднопроизносимих звуків, такого дивно продуманого відомості рядом слів, ледь відрізняються один від одного за звучанням. Наприклад: В«Був бик тупогуб, тупогубенькій бичок, у бика білого губа була тупа В»;В« зшити ковпак не по-колпаковскі, треба його переколпаковать, хто його переколпакует, тому полколпака гороху В». [11; 35] Доброзичливі подтруніванія, тонкий гумор потешек, дражнилок, лічилок - ефективний засіб педагогічного впливу, хороше В«лікиВ» проти ліні, боягузтва, впертості, капризів, егоїзму.
Подорож у світ казки розвиває уяву, фантазію дітей, спонукає їх самих до письменництва. Виховані на кращих літературних зразках в дусі гуманності діти і в своїх оповіданнях і казках проявляють себе справедливими, захищаючи скривджених і слабких і караючи злих.
І естетичні, і особливо моральні (етичні) представлення діти повинні винести саме з художніх творів, а не з повчальних міркувань вихователів з приводу прочитаних творів, підготовлених виспрашіваніе з питань. Педагог повинен пам'ятати: надмірне моралізування по приводу прочитаного приносить великий, часто непоправної шкоди; В«розібранеВ» з допомогою безлічі дрібних питань твір відразу втрачає в очах дітей всяку принадність; інтерес до нього пропадає. Потрібно цілком довіритися виховним можливостям художнього тексту.
Ось що писав про силу слова К.Д. Ушинський: В«Не умовним звукам тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, але п'є духовне життя й силу з рідної грудей рідного слова. Воно пояснює йому природу, як не міг би пояснити її ні один натураліст, воно знайомить його з характером оточуючих його людей, з суспільством, серед якого вона живе, з його історією та прагненнями, як не міг б познайомити жоден історик; воно вводить його в народні вірування, в народну поезію, як не міг би ввести жоден естетик; воно, нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких, звичайно, не міг би повідомити дитині жоден філософ В». [21; 74] У цих словах великого педагога зазначений не тільки очікуваний результат засвоєння рідної мови, але й метод його вивчення: довіра В«мови-вчителюВ», який В«не тільки вчить багато чому, але й навчає дивно легко, за якимось недосяжно полегшує методу В». [21; 78]
Таким чином, допомагаючи дітям оволодіти мовою художнього твори, педагог виконує і завдання виховання.
1.2 Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку
В дошкільному віці дитина повинна оволодіти таким словником, який дозволив би йому спілкуватися з однолітками і дорослими, успішн...
